4. Фактори економічного зростання

І. Фактори які сприяють екон.зростанню:

Внутрішні: 1) базисні фактори:а) кількість та якість природних ресурсів; б) кількість та якість трудових ресурсів; в) обсяг капіталу; г)технології, інновації.

2) Фактори попиту – його вплив проявляється в певному рівні та напрямку сукупних видатків споживачів( домогосподарств, фірм, держави).

3) Фактори розподілу – проявляються у проведенні державою структурної політики.

4) Нематеріальні фактори: інституціональні, соціальні, культурні тощо.

До зовнішніх факторів відносять: існуючий міжнародний поділ праці; розвиток транснаціональних компаній; глобалізаційні процеси; політика відкритості економіки.

ІІ. Фактори які протидіють процесу екон.зростання:

1)низькій рівень доходів населення.

2) низька норма нагромадження підприємств.

3) нестабільна соціальна політика.

4) вичерпування природних ресурсів.

5) підвищення рівня екологічних стандартів.

6) необгрунтування державного втручання у ринкові відносини.

7) високі податкові та процентні ставки тощо.

ІІІ. Фактори які негативно впливають на екон.зростання:

1. Корупція, криміналізація економіки.

2. Порушення трудової дисципліни та недобросовісне ставлення до праці.

3. Втрати робочого часу під час страйків, трудових конфліктів.

4. Техногенні та природні катаклізми, несприятливі природні умови.

5. Посткейнсіанські та неокласичні теорії економічного зростання та розвитку.

В економічній науці виділ. осн. теорії, які спрямовані на визначення та обгрунтування того чи іншого ключового чинника розвитку:

- пост кейнсіанський(моделі Кузнеця,Харрода-Домара);

- неокласичний (моделі К. Дугласа,Соллоу,Фелпса);

- ендогенного впливу НТП (модель П.Ромера,Р.Лукаса);

- інституціональна теорія ЕЗ і ЕР.

Для пост кейнсіанських моделей та кейнсіанських моделей розвитку є спільний розгляд ЕР як процесу, що х-ся кількісними змінами та залежить від обсягів інвестицій.

С.Кузнець визначив осн. джерело ЕЗ –НТП.

Харрод і Домар дійшли висновку, що головними умовами забезпечення ЕЗ і ЕР є забезпечення рівності, заощаджень та інвестицій.

Неокласична доктрина ЕР формувалася на базі 2-ох джерел:

• теорія факторів в-ва(Жан Батист Сей,Сенсор, Міль);

• концепція вир. ф-ї.

Найбільш відомою є модель Р.Соллоу, в якій показаний взаємозв’язок заощаджень, нагромадження к-лу, величини роб. сили та НТП і їх вплив на ЕЗ.

Фелпс досліджує проблему збалансованого ЕЗ на основі моделі Соллоу виводить золоте правило нагромадження к-лу:це норма заощаджень за якою встановлюється стан збалансованого зростання економіки з max рівним споживанням на кожного працівника.

у центрі неокласичного визначення проблеми економічного зростання стоїть ідея оптимальності ринкової системи як саморегулювального організму, що зумовлює якнайповніше використання всіх виробничих факторів окремими економічними суб'єктами й економікою в цілому. Відтак немає необхідності у втручанні держави в процес становлення оптимального співвідношення між факторами, оскільки його визначають вільна конкуренція та ринкові закони.Екотмічна рівновага та прогрес суспільного виробництва залежать від ефективного використання факторів виробництва та факторіального розподілу доходів, який забезпечує формування раціональної структури виробництва