17.Виробничо-технологічний потенціал України: сутність, характерні риси.

Виробничо-технологічний потенціал - сукупність засобів виробництва (будинків, споруджень, обладнання та устаткування), а також існуючих технологічних способів (технологій) їх використання в економічній діяльності.

Виробничий потенціал України майже повністю сформувався у складі народногосподарського комплексу колишнього СРСР. Завдяки великим запасам залізної руди, вугілля і багатим чорноземом земельним угіддям, сприятливим кліматичним умовам і зручному географічному розташуванню в Україні розвинулись переважно промисловість, особливо важка, і сільське господарство.

Тільки в промисловості зараз працює понад 53 тис. підприємств на самостійному балансі. Тому на прикладі промисловості як головної, найбільш вагомої частки виробничого потенціалу України простежуються основні етапи його формування і розвитку, а також характеристики основних складових.

Найбільший виробничий потенціал належить промисловості, яка створює майже 50% національного доходу країни та орієнтується як на внутрішній, так і на зовнішній ринки.

18.Науковий потенціали України: сутність та характерні риси.

Науковий потенціал - це сукупність ресурсів і можливостей сфери науки будь-якої системи (колективу, галузі, міста тощо), яка дає змогу за наявних форм організації та управління ефективно вирішувати господарські завдання.

Складовими наукового потенціалу є:

кадри;

фінансування;

матеріально-технічна база;

інформаційне забезпечення.

Найважливішою складовою науково-технічного потенціалу є наукові кадри. Україна традиційно вважається державою з вагомим науковим потенціалом, визнаними у світі науковими школами, розвинутою системою підготовки кадрів.

Світовий досвід свідчить, що для виходу науки, особливо фундаментальної, на сучасний рівень самих тільки ринкових інструментів явно недостатньо. В усіх розвинутих країнах світу з ринковою економікою фундаментальні дослідження на 80 % здійснюються за рахунок державного бюджетного фінансування. В Україні за рахунок державних коштів сьогодні фінансується лише близько 35 % загального обсягу наукових і науково-технічних робіт.

19.Інноваційний потенціали України.

В цілому в період з 1998 по 2010 рр. інновації впроваджували лише від 18,4% до 13,8% відповідно від загальної кількості промислових підприємств України.

Питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової у 2010 році становить 3,8%.

Форми реалізації інноваційних процесів:

регіони високого науково-технічного розвитку (Силіконова долина, Каліфорнія)

технополіси,

технопарки - науково-виробничий комплекс, до якого входять дослідний центр і компактна виробнича зона, що прилягає до нього, де на орендних чи інших умовах розташовані малі наукоємні фірми, які виконують завдання зі створення та впровадження нових розробок, виготовлення сучасного обладнання та приладів. На початок 2005 року в Україні було зареєстровано вісім технопарків, з яких працювало 4;

бізнес-інкубатори - інноваційну структуру, головним завданням якої є створення локального сприятливого для діяльності малих ризикових фірм підприємницького середовища. В Україні налічується близько 50 бізнес-інкубаторів.

Дві перші форми найвищого рівня організації та ефективності інноваційної діяльності в Україні, на жаль, ще не сформувалися.

Інноваційні процеси в Україні пов'язані з використанням науково-технічних надбань минулих років, що пов'язано з відсутністю інвестиційного підкріплення їх розвитку.