55.Регіональна структура національної економіки

Територіальне розміщення суб’єктів господарювання, різноманітність цих суб’єктів, а також їхні зв’язки з певною геосистемою країни формують економічну основу регіональної структури економіки.

У національній економіці існують два типи регіональних систем:

1. територія України поділяється на адміністративно-територіальні одиниці: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, селища міського типу та села.

2. територія України поділяється на територіально-виробничі одиниці різних рівнів. До них належать:

-промисловий пункт(формується на базі певного виробництва і населення, яке біля нього розміщено);

-промисловий центр;

промисловий вузол(може об’єднувати кілька промислових підприємств одного або різних видів економічної діяльності.);

-територіально-виробничий комплекс(розміщені на невеликій території декілька промислових вузлів);

-агломерація, спеціалізований район (зона);

-інтегральний економічний район.

Промислова агломерація і промисловий район - територіально-виробничі утворення, до складу яких входять територіально-виробничі комплекси нижчого рангу. Інтегральні економічні райони є найкрупнішою одиницею даного поділу. Вони виділені на основі особливостей економічного розвитку різних частин території України і є об’єктами економічного аналізу, прогнозування і державного регулювання регіонального розвитку.

В Україні виділено 8 економічних районів, у які інтегруються адміністративно-територіальні одиниці: Донецький, Придніпровський, Східний, Центральний, Поліський, Подільський , Карпатський , Причорноморський. Окремо виділяють регіони, які виникли в результаті формування транснаціональних економічних відносин: -єврорегіони «Буг» та «Карпатський», -прикордонні регіони з Російською Федерацією ,-спеціальні (вільні) економічні зони (СЕЗ), -території пріоритетного розвитку , -проблемні території (Чорнобильська зона, депресивні території) тощо.

Створення спеціальних економічних зон передбачає :

• економічного зростання в певному регіоні і позитивний вплив на розвиток країни;

• вирішення соціальних проблем;

• екологічне оздоровлення.

Реалізація цих цілей проводиться за допомогою введення на території спеціальних економічних зон спеціального режиму державного регулювання економічної діяльності, який полягає у пільговому оподаткуванні, сприянні інвестуванню, зниженні митних ставок та спрощенні порядку зовнішньої торгівлі тощо.

Території пріоритетного розвитку створюються для:

-подолання депресивного господарства;

-зміни нераціональної структури видів економічної діяльності;

-вирішення проблем зайнятості;

-збереження і відтворення науково-технічного потенціалу;

-подолання наслідків техногенних і природних катастроф.

На територіях пріоритетного розвитку запроваджується пільговий режим інвестиційної діяльності для на забезпечення соціально-економічного розвитку регіону.

В останні роки у всіх економічних районах відбулося зростання обсягів випуску промислової продукції. Також збільшилися інвестиції, зросли обсяги житлового будівництва, швидко розвивається сфера послуг. Проте у кожному регіоні ці зрушення характеризуються різною динамікою та неоднозначними структурними змінами.