44. Боргова політика держави: сутність, класифікація боргових зобов’язань.

Система державних запозичень, як правило, використовується для покриття дефіциту державного бюджету та тимчасових касових розривів.

За своїм економічним змістом система державних запозичень — це форма вторинного перерозподілу ВВП. Їх джерелом є вільні кошти населення, підприємств і організацій. Боргова політика - це напрямок діяльності уряду, що реалізується через визначений комплекс заходів і спрямований на раціональну та ефективну мобілізацію, розподіл, використання та повернення державою запозичених фінансових ресурсів.

Величина боргу характеризує стан економіки та фінансової сфери держави, ефективність функціонування її урядових структур. Оскільки джерелом покриття державного боргу є доходи бюджету, тобто насамперед податкові надходження, можна стверджувати, що величина боргу — це взяті авансом у населення податки.

Бюджетним кодексом України передбачена максимальна норма загального державного боргу обсягом в 60% ВВП.

Державні запозичення бувають внутрішніми та зовнішніми. Використання системи державних запозичень призводить до появи державного боргу.

Величина боргу характеризує стан економіки та фінансової сфери держави, ефективність функціонування її урядових структур. Оскільки джерелом покриття державного боргу є доходи бюджету, тобто насамперед податкові надходження, можна стверджувати, що величина боргу — це взяті авансом у населення податки.

За типом кредитора державний борг складається з внутрішнього та зовнішнього боргу держави.

Державний внутрішній борг — заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом.

Державний зовнішній борг — це заборгованість держави за непогашеними зовнішніми позиками і невиплаченими за ними відсотками на певну дату. Найбільшим кредитором є Міжнародний Валютний Фонд.

За типом боргового зобов’язання розрізняють прямий та гарантований борг держави.

Державний прямий борг — та частина державного боргу, яка відображує обсяги позичених ресурсів безпосередньо урядом країни.

Державний гарантований борг — та частина державного боргу, яка відображує боргові зобов’язання уряду, що виникають у результаті виданих ним гарантій приватним підприємцям за кредити у разі неплатоспроможності позичальників.

У структурі державного боргу виокремлюються такі складові: основний борг та процентні платежі. У зв’язку з цим у практиці господарювання розрізняють погашення боргу та обслуговування боргу.

Внутрішній і зовнішній борги мають і свої особливі негативні наслідки:

• внутрішній — спричиняє дію ефекту витіснення приватних інвестицій,

• зовнішній — загрозу зниження курсу національної валюти і дефолту, тобто визнання країни у світі безнадійним боржником.

45. Заходи по скороченню держаного боргу.

Основний спосіб зменшення величини державного боргу – це ліквідація дефіциту державного бюджету та створення профіциту. У свою чергу розрізняють два шляхи покриття дефіциту державного бюджету:

1. емісійний – до 1994 року. Наслідки:

з’являється ризик неконтрольованої інфляції,

руйнуються стимули довгострокових інвестицій,

розкручується цінова спіраль,

знецінюються заробітна плата та збереження населення,

відтворюється новий бюджетний дефіцит.

2) неемісійний:

• посилення оподаткування. В короткостроковому періоді посилення оподаткування може створити додаткові джерела для фінансування видатків (1993, 1994, 2005 роки). Проте, в довгостроковому періоді це призводить до тінізації економіки;

• скорочення видаткової частини. Брак коштів постійно змушує вирішувати проблему пріоритетності напрямків їх витрачання. У цих випадках стає неминучим секвестр (скорочення) витрат, тобто їх пропорційне зменшення (крім спеціально захищених статей).

• емісія цінних паперів. Держава в особі своїх органів може випускати цінні папери для задоволення потреб у фінансуванні видатків відповідних бюджетів: облігації та казначейські зобов’язання. Таким чином держава здійснює політику стерилізації (поєднуються фіскальні та монетарні інструменти): кошти від реалізації державних цінних паперів направляють на фінансування бюджетного дефіциту. Як наслідок кількість грошей в економіці не змінюється. Проте і вони здатні справляти негативний вплив на економіку країни. За певних ситуацій держава вдається до примусового розміщення державних цінних паперів, руйнуючи тим самим ринкову мотивацію діяльності суб’єктів господарювання.

• державні позики. Державні позики є менш небезпечними, ніж пряма емісія, але вони можуть призвести до ефекту витіснення: державні позики мобілізують вільні кошти на ринку позикових капіталів, збільшуючи тим самим попит на кредити. Як наслідок – процентна ставка зростає і приватні інвестиції скорочуються.