Основні показники масштабів бідності
Основними показниками масштабів бідності є межа, рівень і глибина бідності.
Межа бідності — це рівень доходів у середньому на члена родини, нижче якого неможливе задоволення основних потреб, або це частка прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць. За допомогою цієї межі визначаються сім’ї, які належать до категорії бідних.
Рівень бідності — це питома вага сімей (домогосподарств), чий рівень споживання (доходів) на одну особу є нижчим за визначену межу бідності.
Глибина бідності — це відхилення доходів або витрат бідних від визначеної межі бідності, або ті, хто опинився нижче межі бідності.
В Україні для вимірювання межі бідності використовуються такі показники: мінімальний споживчий бюджет, межа малозабезпеченості, прожитковий мінімум.
Мінімальний споживчий бюджет — це набір продовольчих і непродовольчих товарів і послуг у натуральному та вартісному вираженні, що забезпечує задоволення основних фізіологічних і соціально-культурних потреб людини.
Межа малозабезпеченості — це величина середньодушового сукупного доходу, який забезпечує непрацездатному громадянинові споживання товарів і послуг на мінімальному рівні, встановленому законодавством. При цьому вартість непродовольчих товарів не може становити менше 15 % вартості продуктового набору.
Прожитковий мінімум — вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Роль держави у перерозподілі доходів населення
Існування розвинутої системи соціальних стандартів, гарантій та нормативів є ознакою соціально спрямованої держави. Завданням такої держави є не лише закріплення їх у своїх нормативно-правових актах, а й виконання та реалізація їх на практиці. Держава задля зменшення нерівності у розподілі доходів здійснює примусове переміщення ресурсів, яке веде до зменшення добробуту одних і підвищення добробуту інших членів суспільства.
Функцію перерозподілу виконує:
прогресивна система оподаткування та
система трансфертних платежів з бюджету, за рахунок яких фінансується програма соціального захисту.
Політика соціального захисту – це система заходів, які захищають населення від економічної та соціальної деградації. Витрати на соціальний захист залежать від можливостей економіки і пріоритетів у політиці уряду.
В країнах з ринковою економікою склалася трирівнева система фінансування соціальних програм, яка включає систему соціальних гарантій держави, соціальну допомогу і соціальне страхування.
Система соціальних гарантій передбачає надання соціально значущих благ та послуг всім громадянам та окремим категоріям населення за рахунок державного бюджету. До них відносяться безкоштовна освіта, медичне обслуговування, пільги по оплаті послуг, які надаються ветеранам війни, інвалідам і інші. Базовим державним соціальним стандартом визначено прожитковий мінімум, який є основою для встановлення розмірів основних державних соціальних гарантій.
Соціальна допомога — це програми державної допомоги, за якими підтримуються лише ті члени суспільства, чий дохід не перевищує певний рівень (допомога багатодітним родинам, медична допомога, талони на харчування).
Соціальне страхування — це програми, за якими відповідні кошти отримують усі члени суспільства незалежно від доходів у випадку: виходу на пенсію, у разі інвалідності, тимчасового захворювання, втрати роботи. Фінансування здійснюється за рахунок спеціальних позабюджетних фондів.
Середній дохід — дохід на одне домогосподарство.
Медіанний дохід — це дохід якогось домогосподарства, яке займає середню (медіанну) позицію при ранжуванні всіх домогосподарств за доходами від нижчих доходів до вищих. Тобто медіанний дохід розподіляє домогосподарства на дві однакові за чисельністю групи: ті, у кого дохід менший за медіанний, і ті, у кого він більший.
«Модний» дохід — найпоширеніший рівень доходу, точка максимуму кривої.
Рис. Крива розподілу доходів
Розподіл доходів, як це видно, нерівний і несиметричний.
Зазначимо закономірність: за нерівного розподілу доходів середній дохід завжди перевищує медіанний дохід.
Крива Лоренца наочно відображає фактичний розподіл населення за доходами (частку доходу, що припадає на різні групи населення). Графік цієї кривої ілюструє ступінь нерівності в розподілі доходів: по вертикалі показана кумулятивна частка доходів (від 0 до 100 %), по горизонталі — кумулятивна частка населення, яка отримує ці доходи, також від 0 до 100 %.
Повну рівність відображає бісектриса, тобто крива повної рівноваги. Якщо доходи розподіляються абсолютно нерівно, тоді крива складатиметься із двох секцій, які утворюють прямий кут.
Рис. Крива Лоренца для України (2000 р.)