Показники нерівності в розподілі доходів.
Проблема нерівномірності характерна як для країн з низьким рівнем розвитку, так і для найрозвинутіших країн.
За допомогою кривої розподілу доходів можна проілюструвати кілька узагальнених характеристик доходів домогосподарств. Ступінь нерівномірності розподілу доходів можна проаналізувати за допомогою кривої Лоренца (за ім’ям американського економіста Макса Лоренцо).
Показники нерівності розподілу доходів:
Квінтильний коефіцієнт – співвідношення рівня доходів (витрат) 20 % найбільш забезпечених верств населення до рівня доходів (витрат) 20 % найменш забезпечених верств населення.
Децильний коефіцієнт диференціації розраховуються подібно квінтильним, але для порівняння використовують відомості про доходи (витрати) 10 % найзаможніших та 10 % найбідніших верств населення.
Індекс Джині(коефіцієнт нерівності розподілу доходів (витрат) населення або концентрації доходів (витрат) - показник, який найчастіше використовується для демонстрації рівня нерівності в суспільстві в міжнародних порівняльних дослідженнях. Джіні – коефіцієнт відображає ступінь відхилення фактичного розподілу доходів (витрат) за чисельно рівними групами населення від лінії їх рівномірного розподілу. Статистична міра рівності доходів (витрат) коливається від 0 до 1, при цьому значення 0 відображає повну рівність доходів (витрат) у всіх групах населення, 1 – повну нерівність, коли весь дохід (витрати) належить одній групі (особі). Індекс Джіні вираховується за такою формулою:
,
де
Pi – частка населення і-тої групи в загальній чисельності населення; Yi – частка доходів (витрат) і-тої групи населення; n – число груп населення.
Чим більше значення набирає індекс Джіні тим більша існуюча в обстежуваній спільноті нерівність за показником доходів чи витрат.
За 2005 – 2009 рр. Україна знизила свої позиції в рейтингу, критичним для України є 2 складові індексу: обсяг ВВП на душу населення (рис.5) та інтегрований показник якості життя, тобто очікувана тривалість життя. У 2005 – 2009 рр. в нашій державі цей показник фактично не змінювався і станом на 2009 р. складав 68,2 роки, тоді як у Швеції він підвищився з 79,7 років до 80,8. Низьке значення цього показника для України свідчить про незадовільну якість життя українського суспільства
Бідність: сутність, причини та концепції визначення
Бідність це крайній прояв нерівності в розподілі доходів. Дефініція бідності – це неможливість унаслідок нестачі ресурсів підтримувати спосіб життя, притаманний певному суспільству у конкретний період часу. Фактично це визначення треба розуміти як неможливість підтримувати рівень життя, який домінує у суспільстві.
У світовій практиці існують різні погляди на причини бідності:
1. результат нерівних соціально-економічних умов: погане харчування, несприятливе оточення, низький рівень викладання в школах, які відвідують діти бідних, дискримінацією при працевлаштуванні та іншими чинниками.
2. суб’єктивний чинник: наслідок поганого пристосування індивідів до умов соціального життя, тобто поведінки, яка залежить від самої людини і яку вона сама ж може змінити.
Перший чинник є аргументом здійснення активної соціальної політики, що передбачає або підтримку доходів, або коригування умов, які породжують бідність. Проте підтримка людей, які не хочуть працювати, лише розбещує їх, що призводить до зменшення у них стимулів до ефективної праці. Такий погляд вимагає від влади згортати соціальні програми підтримки людей з низькими доходами.
Концепції визначення бідності:
1) абсолютна концепція – ґрунтується на чіткому встановленні мінімального рівня основних потреб, тобто фіксує межі бідності і встановлює систему індикаторів для аналізу рівня бідності. (США, Англія, Австралія (англо-саксонські країни) та в деяких країнах Східної Європи (Росія, Білорусь);
2) відносна концепція. Країни Західної Європи прийняли поняття відносної бідності: бідними вважаються люди або їх сім’ї, рівень життя яких значно нижче за рівень життя більшості населення, тобто нижче за певний поріг, деяке процентне відношення від визнаного нормальним рівня життя. Недолік - неможливо ідентифікувати поріг бідності;
3) суб’єктивна концепція – здійснюється на основі оцінок самих респондентів, який визначають межу бідності самостійно, стосовно своїх потреб.