
- •1.Економічний розвиток та економічне зростання
- •2.Аргументи прихильників та противників економічного зростання
- •3.Типи та способи економічного зростання
- •4. Фактори економічного зростання
- •5. Посткейнсіанські та неокласичні теорії економічного зростання та розвитку.
- •6. Теорія ез Пола Ромера
- •7. Вплив технологічного розвитку на ер.
- •8. Технологічні уклади.
- •9. Інституціональна теорія економічного зростання
- •10. Сутність двосекторної моделі Льюїса
- •11. Неоколоніальна модель залежності
- •12. Хибна парадигма розвитку
- •13. Теорія дуального розвитку
- •14. Концепція сталого розвитку: сутність, складові та філософія сталого розвитку.
- •Оцінка земельних та мінеральні ресурсів
- •16.Оцінка водних, лісових та рекреаційних ресурсів
- •17.Виробничо-технологічний потенціал України: сутність, характерні риси.
- •18.Науковий потенціали України: сутність та характерні риси.
- •19.Інноваційний потенціали України.
- •20.Зовнішньоекономічний потенціал України
- •Екологічний потенціал України
- •22. Загальні характерні риси промисловості України
- •23.Паливно-енергетичний та металургійний комплекси: характерні риси та тенденції
- •24. Машинобудування, хімічний та лісовий комплекси: характерні риси та тенденції
- •25. Агропромисловий комплекс: характерні риси та тенденції.
- •26. Будівництво та транспорт: характерні риси та тенденції
- •27. Людський потенціал України: сутність та джерела зростання кількості та якості
- •28. Ринкова інфраструктура: сутність та складові елементи
- •29. Етимологія поняття «добробут»
- •30. Утилітарний підхід до категорії справедливості.
- •31. Егалітарний підхід до категорії справедливості
- •Ролзіанський підхід до категорії справедливості.
- •Ліберальний підхід до категорії справедливості.
- •34. Класифікація багатства та доходів
- •35. Причини диференціації доходів населення.
- •Показники нерівності в розподілі доходів.
- •Бідність: сутність, причини та концепції визначення
- •Основні показники масштабів бідності
- •Роль держави у перерозподілі доходів населення
- •40) Фінансовий потенціал України: сутність, складові та суб’єкти регулювання
- •41) Бюджет: сутність, роль, складові елементи
- •42) Податкова система України: значення, філософія, складові елементи
- •43) Податкові пільги: сутність, класифікація
- •44. Боргова політика держави: сутність, класифікація боргових зобов’язань.
- •45. Заходи по скороченню держаного боргу.
- •46. Дефолт та м’яка відмова від повернення боргу
- •47. Монетарна політика: сутність, об’єкт регулювання та суб’єкти регулювання.
- •48. Засоби монетарної політики
- •49.Структурна політика: сутність, типи та моделі
- •50. Структурні зрушення: сутність, тенденції та особливості структурних зрушень в Україні на поч..90-х рр. В промисловості
- •51. Соціально-економічна структура
- •52.Організаційна структура національної економіки
- •53.Технологічна структура національної економіки
- •54.Зовнішньоекономічна структура національної економіки
- •55.Регіональна структура національної економіки
- •Теоретичні питання
- •На модульну контрольну роботу №2
- •З навчальної дисципліни «Національна економіка»
Показники нерівності в розподілі доходів.
Проблема нерівномірності характерна як для країн з низьким рівнем розвитку, так і для найрозвинутіших країн.
За допомогою кривої розподілу доходів можна проілюструвати кілька узагальнених характеристик доходів домогосподарств. Ступінь нерівномірності розподілу доходів можна проаналізувати за допомогою кривої Лоренца (за ім’ям американського економіста Макса Лоренцо).
Показники нерівності розподілу доходів:
Квінтильний коефіцієнт – співвідношення рівня доходів (витрат) 20 % найбільш забезпечених верств населення до рівня доходів (витрат) 20 % найменш забезпечених верств населення.
Децильний коефіцієнт диференціації розраховуються подібно квінтильним, але для порівняння використовують відомості про доходи (витрати) 10 % найзаможніших та 10 % найбідніших верств населення.
Індекс Джині(коефіцієнт нерівності розподілу доходів (витрат) населення або концентрації доходів (витрат) - показник, який найчастіше використовується для демонстрації рівня нерівності в суспільстві в міжнародних порівняльних дослідженнях. Джіні – коефіцієнт відображає ступінь відхилення фактичного розподілу доходів (витрат) за чисельно рівними групами населення від лінії їх рівномірного розподілу. Статистична міра рівності доходів (витрат) коливається від 0 до 1, при цьому значення 0 відображає повну рівність доходів (витрат) у всіх групах населення, 1 – повну нерівність, коли весь дохід (витрати) належить одній групі (особі). Індекс Джіні вираховується за такою формулою:
,
де
Pi – частка населення і-тої групи в загальній чисельності населення; Yi – частка доходів (витрат) і-тої групи населення; n – число груп населення.
Чим більше значення набирає індекс Джіні тим більша існуюча в обстежуваній спільноті нерівність за показником доходів чи витрат.
За 2005 – 2009 рр. Україна знизила свої позиції в рейтингу, критичним для України є 2 складові індексу: обсяг ВВП на душу населення (рис.5) та інтегрований показник якості життя, тобто очікувана тривалість життя. У 2005 – 2009 рр. в нашій державі цей показник фактично не змінювався і станом на 2009 р. складав 68,2 роки, тоді як у Швеції він підвищився з 79,7 років до 80,8. Низьке значення цього показника для України свідчить про незадовільну якість життя українського суспільства
Бідність: сутність, причини та концепції визначення
Бідність це крайній прояв нерівності в розподілі доходів. Дефініція бідності – це неможливість унаслідок нестачі ресурсів підтримувати спосіб життя, притаманний певному суспільству у конкретний період часу. Фактично це визначення треба розуміти як неможливість підтримувати рівень життя, який домінує у суспільстві.
У світовій практиці існують різні погляди на причини бідності:
1. результат нерівних соціально-економічних умов: погане харчування, несприятливе оточення, низький рівень викладання в школах, які відвідують діти бідних, дискримінацією при працевлаштуванні та іншими чинниками.
2. суб’єктивний чинник: наслідок поганого пристосування індивідів до умов соціального життя, тобто поведінки, яка залежить від самої людини і яку вона сама ж може змінити.
Перший чинник є аргументом здійснення активної соціальної політики, що передбачає або підтримку доходів, або коригування умов, які породжують бідність. Проте підтримка людей, які не хочуть працювати, лише розбещує їх, що призводить до зменшення у них стимулів до ефективної праці. Такий погляд вимагає від влади згортати соціальні програми підтримки людей з низькими доходами.
Концепції визначення бідності:
1) абсолютна концепція – ґрунтується на чіткому встановленні мінімального рівня основних потреб, тобто фіксує межі бідності і встановлює систему індикаторів для аналізу рівня бідності. (США, Англія, Австралія (англо-саксонські країни) та в деяких країнах Східної Європи (Росія, Білорусь);
2) відносна концепція. Країни Західної Європи прийняли поняття відносної бідності: бідними вважаються люди або їх сім’ї, рівень життя яких значно нижче за рівень життя більшості населення, тобто нижче за певний поріг, деяке процентне відношення від визнаного нормальним рівня життя. Недолік - неможливо ідентифікувати поріг бідності;
3) суб’єктивна концепція – здійснюється на основі оцінок самих респондентів, який визначають межу бідності самостійно, стосовно своїх потреб.