32. Ліберальний підхід до категорії справедливості.

Поняття добробуту включає поняття соціальної справедливості як міри рівності або нерівності життєвого становища людей, що виражається в матеріальних або духовних благах. В економіці виділяють чотири основні підходи до поняття справедливості, одним з яких є ліберальний підхід.

Ліберальний підхід полягає у тому, що результати конкурентних ринкових процесів вважаються справедливими, оскільки винагороджують тих, хто більш здібний і працьовитий, навіть якщо при цьому має місце крайня нерівність. Цей підхід не передбачає перерозподілу благ. Суспільно-оптимальними і справедливими вважаються виключно Парето-ефективні варіанти розподілу.

Ліберальний підхід заперечує необхідність державного втручання в економічні процеси.

32. 34. Класифікація багатства та доходів

Добробут людини вимірюється її багатством та рівнем доходів.

Соціальна нерівність проявляється у нерівності розподілі багатства і доходів, та існуванні бідності.

Форми багатства та відповідні їм види доходів:

1. «Фізичне багатство» - (земля, нерухоме та рухоме майно, коштовності) – це багатство яке має здатність приносити доходи в натуральній формі або в грошовій (рента)

2. «Фінансове багатство» - може приносити доходи в грошовій формі (%, дивіденди)

3. «Людський капітал» - є головним джерелом доходів у грошовій формі (з/п, гонорари та ін..) і в не грошовій формі (задоволення від роботи, інтелектуальні форми відпочинку.) Людський капітал в широкому визначенні - це інтенсивний продуктивний чинник розвитку економіки, суспільства і сім'ї, що включає освічену частину трудових ресурсів, знання, інструментарій інтелектуальної і управлінської праці, середовище проживання і трудової діяльності, що забезпечують ефективне і раціональне функціонування ЛК як продуктивного чинника розвитку.

32. 35. Причини диференціації доходів населення.

Розрізняють первинний та вторинний розподіл доходів:

• Первинний – розподіл, що відбувається в економіці пропорційно факторам виробництва:

• Вторинний- це наслідок перерозподілу доходів який здійснює держава.

Відмінності в рівні доходів на душу населення або на одного зайнятого називається диференціацією доходів. Нерівність доходів характерна для всіх економічних систем. Диференціація доходів визначається розвитком продуктивних сил і виробничих відносин і залежить від економічних, демографічних і соціальних чинників. Диференціацію доходів можна наочно показати через співвідношення рівнів матеріальної забезпеченості 10 % найзаможніших і 10 % найменш забезпечених груп населення (децильний коефіцієнт). При переході від адміністративно-командної до ринкової системи ріст диференціації доходів пов'язаний з тим, що частина населення живе за старими законами, а одночасно інша частина населення діє за законами ринкової економіки. Чим більше населення залучається до ринкових відносин, тим швидше скорочується нерівність у доходах.

Диференціація доходів складається під впливом різноманітних факторів, які пов'язані з особистими досягненнями або незалежні від них, що мають економічну, демографічну, політичну природу. Серед причин нерівномірності розподілу доходів виділяють: відмінності у здібностях (фізичних та інтелектуальних), відмінності освіти і кваліфікації, працьовитість і мотивацію, професійну ініціативність і схильність до ризику, походження, розмір і склад сім'ї, володіння власністю і становище на ринку, удачу, везіння і дискримінацію.

Крайнім проявом нерівності в розподілі доходів є бідність.

Бідність визначається як неможливість через брак коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в конкретний період часу.