55. Види норм , які можуть бути використані при організації обліку.

Облікова, контрольна та аналітична робота складається з робочих операцій, кожна з яких, у свою чергу, поділяється на прийо­ми, тобто елементарні дії.

Сукупність операцій формує вид робіт, об’єднання яких визначає функцію окремого виконавця, що дає змогу визначити об’єкти нормування.

Витрати праці працівників у бухгалтерії визначають у вигляді норм часу і виробітку, керованості, обслуговування, співвідношення та чисельності.

Норма часу — це витрати часу на виконання одиниць робіт одним або групою працівників за визначених організаційно-технічних умов. Норму часу визначають у людино-годинах і людино-днях.

Норма виробітку — це кількість одиниць роботи (запис, підсумовування, підготовка документа), яку повинен виконати той чи інший працівник за одиницю часу (годину, день, місяць) за визначених організаційно-технічних умов. Якщо, наприклад, бухгалтер протягом робочого дня має записати 800 рядків, то це і буде денна норма виробітку.

Типові норми включають нормативні витрати часу для виконання повного обсягу бухгалтерських робіт протягом місяця, які визначено на певний бухгалтерський документ . Типові норми часу передбачені на роботи таких бухгалтерських ділянок: основні засоби, матеріали, малоцінні і швидкозношувані предмети, готова продукція та її реалізація тощо. Ці норми включають працю обліковців, бухгалтерів у розмірі при­близно 25 %. Оскільки в типових нормах часу та нормах обслуговування враховано також витрати праці старших виконавців — старших бухгалтерів, керівників груп, секторів, — то ці посади встановлюють у межах загальної чисельності, виходячи з норм часу та обслуговування. Дані з типових норм часу та норм обслуговування з бухгалтерського обліку відображають у таблицях: ТИПОВІ НОРМИ ЧАСУ НА РОБОТИ З ОБЛІКУ МАТЕРІАЛІВ, ТИПОВІ НОРМИ ОБСЛУГОВУВАННЯ З РОЗРАХУНКУ ОПЛАТИ ПРАЦІ, ТИПОВІ НОРМИ ОБСЛУГОВУВАННЯ З ТАБЕЛЬНОГО ОБЛІКУ.

56. Організація бухгалтерського діловодства

Під діловодством розуміють сукупність таких видів робіт:

• складання кореспонденції (листування);

• приймання листів, які надходять;

• відправлення листів адресатам (вихідних документів);

• реєстрація листів, що надходять і таких, що відправляються;

• зберігання відпрацьованих документів у поточному архіві;

• передавання документів з поточного архіву до архіву постійного зберігання.

Діловодство організовують відповідно до Єдиної державної системи діловодства (ЄДСД). Воно має забезпечувати оперативну роботу всього облікового апарату, її злагодженість.

У всіх господарствах встановлюють єдиний порядок приймання документації, що надходить, її реєстрації, відправлення документів своїм контрагентам, зберігання відпрацьованих документів, формування папок-справ тощо.

Вихідним елементом організації діловодства є номенклатура — перелік назв справ господарства для групування та зберігання в них документів.

Для всіх служб та підрозділів господарства в номенклатурі відводиться певний код.

Номенклатура справ діловодства визначає систему документування, зберігання документів та всі пов’язані з ними справи.

В умовах використання ПК питання зберігання інформації на машиночитаному носії розглядають у трьох аспектах:

Основними вимогами до зберігання інформації в період оброб­ки з допомогою ПК є забезпечення:

-контролю збереження інформації , відновлення інформації, захисту інформації від несанкціонованого доступу.

У міжрозрахунковий період у зберіганні інформації виділяють три операції: передавання на зберігання; зберігання; видавання інформації.

Надходження і видавання машинних носіїв здійснюються з реєстрацією в журналі приймання-видавання машинних носіїв.

Архівне зберігання інформації має забезпечити: зберігання інформації; захист інформації від несанкціонованого доступу; облік надходження та вибуття інформації архівного зберігання.

За умов використання ПК носієм зберігання інформації є магнітні диски або гнучкі магнітні диски.

Гарантійний строк зберігання документів на машинних но- сіях — 5 років.

Після закінчення строків зберігання документи, які не підлягають передаванню на державне архівне зберігання, знищують. Машиночитані документи підлягають дефектуванню і списанню. При цьому складають акт про анулювання машиночитаних документів і в картці обліку носія роблять запис із зазначенням причини списування машинного носія, номера акта про анулювання і дати його складання.