13.3. Національне багатство, його структура

Динамічність суспільного виробництва найповніше проявляється в зростанні й оновленні національного багатства, що відбувається постійно за рахунок створюваного сукупного суспільного продукту.

Національне багатство – це сукупність матеріальних і духовних благ, які є у розпорядженні суспільства. Іншою мовою, національне багатство – це сукупність створених і нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріальних благ, рівня освіти, виробничого досвіду, майстерності, творчого обдарування населення, які призначені для розширеного відтворення і досягнення головної мети суспільства.

Воно нагромаджувалося суспільством протягом усієї історії його економічної діяльності. Основну його частину становить матеріальне багатство, тобто сукупність нагромаджених засобів виробництва і предметів споживання. Крім того, національне багатство включає також нематеріальні, духовні цінності, такі як, виробничий досвід, освітній потенціал, досягнення науково-технічної думки, інформаційні ресурси, культурні цінності тощо.

Найважливішими складовими національного багатства є :

1) створені й нагромаджені в країні виробничі фонди, які, у свою чергу, поділяють на основні й оборотні. До основних виробничих фондів належать засоби праці (машини, устаткування, будівлі, споруди тощо), що використовуються в декількох виробничих циклах. До оборотних – предмети праці (сировина, матеріали, паливо тощо), що витрачаються повністю впродовж одного виробничого циклу;

2) основні невиробничі фонди, тобто фонди, які функціонують у соціальній сфері, – школи, лікарні, житлові будинки, культурно-освітні та спортивні заклади тощо;

3) домашнє майно населення: житлові будинки, товари тривалого використання, одяг тощо;

4) товарні запаси народного господарства (запаси готової продукції на складах, резервні страхові запаси);

5) природні ресурси, що залучені у процес суспільного виробництва або розвідані і можуть бути залучені в нього (земля, ліси, води, корисні копалини, повітря тощо).

Раціональне та ефективне використання усіх компонентів національного багатства – важливий фактор економічного розвитку країни, причому сучасний прогрес суспільства, який здійснюється під впливом технічного прогресу, супроводжується підвищенням ролі і значення нематеріального багатства в житті суспільства. Загальна економічна тенденція полягає в тому, що у міру прогресу матеріального виробництва створюються умови для розвитку соціальної сфери, а отже, і дедалі більшого зосередження тут матеріальних і духовних цінностей. Розподіл національного багатства в суспільстві залежить від форми власності на засоби виробництва, усієї системи економічних відносин, рівня розвитку продуктивних сил, соціальної структури, політичної, юридичної влади та інших факторів.

Тема 14. Розподіл, споживання і використання національного доходу

Питання теми:

14.1. Розподіл і перерозподіл національного доходу.

14.2. Використання національного доходу: споживання, заощадження, інвестиції.

14.3. Нерівність, бідність та державна політика перерозподілу доходів.

14.1. Розподіл і перерозподіл національного доходу

Як зазначалося в попередній темі, основними макроекономічними показниками результатів відтворювального процесу є валовий національний продукт і національний доход.

Окремі суб’єкти господарювання одержують свою частку національного доходу через його розподіл та перерозподіл. Розподіл національного доходу відбувається на мікрорівні, тобто на рівні підприємств, де створюється національний доход, між власниками факторів виробництва (робочої сили і засобів виробництва). Критерієм розподілу національного доходу є функції, які виконують власники факторів виробництва. Власник робочої сили виконує функцію безпосереднього створення результатів виробництва. Внаслідок цього критерію національний доход розподіляється у формі таких видів доходів: заробітна плата, прибуток, позичковий відсоток, дивіденд, рента. Усі ці види доходів називаються функціональними доходами. Водночас їх можна назвати первинними, або основними доходами. У привласненні тієї чи іншої специфічної форми доходу й відбувається економічна реалізація власності на даний фактор виробництва.

Розподіл національного доходу здійснюється під впливом багатьох чинників, угрупування яких дозволяє визначити наступні: закони, що регулюють розвиток продуктивних сил (поділу праці, спеціалізації та кооперації, концентрації виробництва, підвищення продуктивності праці тощо); економічні закони функціонування ринку (закони попиту і пропонування, закон вартості, закон грошового обігу та ін.); трансформація відносин економічної власності (наприклад, з розвитком процесу акціонування власності і широким розповсюдженням акцій серед населення збільшується частка дивідендів).

В результаті функціонального, первинного розподілу національного доходу утворюються доходи без посередніх учасників сфери матеріального виробництва, де створюється речовий продукт або інтелектуальний (наприклад, комп’ютерні програми, наукові відкриття тощо). Але ж існує також сфера нематеріального виробництва (виробництво неречових послуг), учасники яких теж отримують доходи. Ці доходи є результатом перерозподілу НД, під яким розуміється сукупність економічних відносин між учасниками сфери матеріального виробництва і нематеріальної сфери з приводу привласнення національного доходу. Необхідність перерозподілу національного доходу зумовлюється також значною диференціацією доходів, що негативно впливає на стимули до праці, загрожує соціальній стабільності країни. По-друге, він викликаний потребами держави у виконанні її соціально-економічних функцій (структурні реформи в економіці, розвиток фундаментальних наукових досліджень, формування робочої сили належної якості та ін.).

Перерозподіл національного доходу здійснюється через: державний бюджет (прямі податки); механізм непрямих податків (ціноутворення); систему кредитних відносин; оплату послуг робітників, зайнятих у сфері нематеріального виробництва; державні позики. Внаслідок цього формуються вторинні або похідні доходи. У сучасних економічних системах похідні доходи формуються також через виплати із фондів соціального страхування, стипендії, проценти по вкладах, виграші по облігаціях, лотереях тощо. Отже, суб’єктами перерозподілу НД є всі види підприємців, переважна більшість населення, яка працює і сплачує податки, і та, що отримує соціальні виплати з бюджету. У результаті перерозподілу НД формуються кінцеві доходи домогосподарств, держави та підприємств матеріальної і нематеріальної сфери виробництва. Кінцеві доходи домогосподарств по суті є сума доходів від участі у будь-якій господарській діяльності і трансфертних платежів (виплати соціального страхування по старості, від нещасних випадків, виплати по безробіттю, різноманітні виплати маргінальним верствам населення, непрацездатним громадянам тощо). Трансфертні платежі – це виплати, які не пов’язані з трудовою діяльністю, тобто не зароблені, а одержані. Якщо від суми кінцевого доходу відняти всі індивідуальні податки, то одержимо так званий доход в індивідуальному розпорядженні домогосподарств. Слід зазначити, що індивідуальні доходи розподіляються більш рівномірно, ніж функціональні. Це пов’язано з тим, що суспільний сектор своїм втручанням зменшує розриви в доходах, які породжуються дією ринкових сил. З реалізацією індивідуальних доходів пов’язана заключна стадія руху національного доходу – його використання.