12.3. Кредит і його форми. Банки: функції, операції, прибуток

Кредит – це надання грошової позички на умовах терміновості, повернення, платності. Він носить цільовий характер використання.

Залежно від виконання функцій розрізняють комерційний і банківський кредити.

Комерційний кредит надається підприємцям, що функціонують один з одним при продажі товарів у формі відстрочки платежу.

Основним платіжним засобом при комерційному кредиті є вексель.

Вексель – ці безумовне боргове зобов'язання позичальника сплатити певну суму грошей в означений термін,

Банківський кредит – це кредит, що надається банками й іншими фінансовими установами у формі грошової позички. На відміну від комерційного кредиту банківський кредит надається в більших розмірах на різні цілі (розширення виробництва, виплата заробітної плати, закупівля продукції і ін.) І тривалі терміни.

Реалізація кредитних відносин здійснюється за допомогою банків.

Банки – це фінансово-кредитні установи, що акумулюють вільні кошти, надають позички, виконують розрахункові операції за дорученням своїх клієнтів, здійснюють зберігання грошових доходів і заощаджень населення, коштів державних і громадських організацій. Банки виконують свої функції завдяки двом взаємопов'язаним операціям: пасивним і активним.

Пасивні операції – це операції по формуванню банківських ресурсів, акумуляції коштів через депозити (вклади) клієнтів, мобілізація власних коштів і ресурсів.

Активні операції – це операції по розміщенню коштів і їх використанню. Ці операції включають облік векселів, фондові операції.

Всі банки працюють на комерційній основі, тобто переслідують мету одержання прибутку.

Валовий прибуток банку – це різниця між відсотками, отриманими банками, і відсотками, сплаченими банками,

Чистий прибуток банку – це валовий прибуток банку за мінусом банківських витрат.

Норма банківського прибутку – це відношення чистого прибутку до власного капіталу банку.

12.4. Сутність і форми земельної ренти. Ціна землі

Земельна рента - це доход, що одержується від використання землі, Умовою утворення земельної ренти е оренда землі.

Оренда землі - це форма землекористування, при якій власник передає земельну ділянку на певний термін іншій особі - орендареві з метою ведення господарства.

Орендна плата - це результат оренди землі, сума, яка включає в себе: 1) відсоток на капітал, вкладений у землю, амортизацію на наявні на землі будівлі, споруди, що належать землевласникові. 2) земельну ренту, тобто плату за користування землею.

Земельна рента зумовлена особливостями сільськогосподарського виробництва.

В сільському господарстві існують два види монополії:

1. монополія приватної власності на землю.

2. монополія на землю як на об'єкт господарювання.

Особливість землі як унікального засобу виробництва полягає в тому, що земля не відтворюється. Тому в сільськогосподарський оборот включаються всі земельні ділянки, незалежно від їх якості, тобто як родючі, так гірші ділянки землі, бо суспільство потребує продукції сільського господарства не може відмовитися від останніх. Тому в сільському господарстві, на відміну від інших галузей народного господарства, ринкова ціна на сільськогосподарську продукцію формується не за середніми умовами виробництва, а за умовами виробництва на гірших ділянках землі щодо родючості та місцеположення. Отже, ціна виробництва на сільськогосподарську продукцію забезпечує середній прибуток орендарям гірших ділянок.

Орендарі середніх І кращих ділянок землі одержують, таким чином. додатковий прибуток, диференційну ренту.

Дифрента – це різниця між суспільною вартістю одиниці сільськогосподарської продукції, що формується за затратами на гірших земельних ділянках, та індивідуальними затратами виробників, які працюють на кращих і середніх земельних ділянках,

Дифрента поділяється на дифренту I та дифренту II.

Дифрента I - це додатковий прибуток, що одержується на середніх і кращих ділянках землі завдяки природній родючості ґрунтів, а також на ділянках землі, розташованих ближче до ринку збуту.

Дифрента ІI - це додатковий прибуток, пов'язаний з економічною (штучною) родючістю ґрунтів. Вона пов'язане з інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, є результатом додаткових вкладень орендарем капіталу: зрошення, осушення, внесення добрив, нові технології обробітку ґрунту. Внаслідок цих заходів орендар одержує більший урожай і додатковий прибуток. Дифренту I привласнює землевласник, дифренту II -землекористувач, орендар.

Окрім диференти, існує абсолютна рента. Вона пов'язана з приватною власністю на землю, внаслідок чого вона не включається в міжгалузеву конкуренцію. Це приводить до відмінності органічної будови капіталу в сільському господарстві порівняно з промисловістю. Внаслідок цього сільськогосподарська продукція продається не за цінами виробництва, а за вартістю. Додаткова вартість залишається у землекористувача і розподіляється після цього між землевласником та орендарем.

Земля не має вартості, однак є предметом купівлі і продажу на ринку, тому її ціна визначається особливим чином.

Ціна землі – це капіталізована земельна рента. Власник землі продає землю по такій ціні, щоб сума, отримана від її продажу і покладена в банк, приносила б не менший доход, ніж одержувана ним земельна рента. Отже, ціна землі залежить від ренти і позичкового відсотка. Така ціна називається ірраціональною.

Ціна землі = .