10.2. Умови та принципи підприємницької діяльності

Історична практика підтверджує, що в країнах, де підприємництво бурхливо розвивалося й розвивається, як правило, завдяки цілеспрямованим зусиллям держав, створювався соціально-економічний клімат, сприятливий для цієї діяльності (США, Японія, ФРН, Гонконг і т.д.) і, навпаки, СРСР, країни східної Європи. Які ж умови найбільш сприяють розвитку підприємництва? Незважаючи на специфіку кожної країни, їх можна звести, на наш погляд, в таку систему:

• стабільність державної економічної й соціальної політики, спрямованої на підтримку підприємництва;

• позитивна суспільна думка по відношенню до підприємців;

• пільговий податковий режим, який забезпечує дійовий стимул для підприємництва;

• існування ефективної системи захисту інтелектуальної власності, до якої розповсюджується не лише винаходи, але вся продукція, новаторські ідеї, концепції і методи ділової активності;

• наявність розвинутої інфраструктури підтримки підприємництва (наявність інноваційних центрів, спеціалізованих фірм, що надають фінансову допомогу початкуючим підприємцям і консультативних центрів з питань управління (консалтингових фірм), відповідних закладів підготовки підприємців тощо);

• дебюрократизація процедур регулювання господарської діяльності з боку державних органів (скорочення форм звітності, полегшення правил реєстрації і т.д.);

• підприємницька етика.

Зазначимо, в Україні найважливішими передумовами підприємництва є проведення роздержавлення і приватизації в оптимальних масштабах, формування реального плюралізму форм власності, активна підтримка державою інвестиційних процесів для різних суб’єктів підприємницької діяльності. У нашій країні протягом десятиріч не визнавалася роль підприємництва, через що велика кількість людей позбавлялася можливості знайти застосування своїм природним нахилам і здібностям, або ж спонукалася діяти незаконно (тіньова економіка, службові зловживання). У результаті не використовувався з достатньою ефективністю найважливіший з усіх ресурсів – людський потенціал. Країна все більше відставала в своєму розвитку від передових держав Заходу. За останні роки ситуація докорінно змінюється. Підприємництво починає відігравати все більшу роль в економіці.

Світовий досвід свідчить, що ринкова економіка працює менш ефективно там, де підприємницька діяльність скована або надмірним державним регулюванням, або багаточисельними соціальними обмеженнями, а також низьким рівнем культури й освіти населення. Саме ці фактори найбільше рельєфно проявилися в нашій країні, як наслідок багаторічного панування адміністративно-командної системи. Отже, розвиток підприємництва, а відповідно й ринкових відносин, повною мірою в Україні можливий лише за умов нейтралізації дії цих факторів та забезпечення реального плюралізму форм власності, наукової правової бази, стабільної політичної ситуації, виваженої економічної політики держави щодо підприємництва, сприятливої суспільної думки тощо.

Отже, підприємницька діяльність – це досить складна форма господарювання, яка будується за певними принципами, а саме:

• вільний вибір видів діяльності;

• залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;

• самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, встановлення цін відповідно до чинного законодавства;

• вільне наймання працівників;

• залучення й застосування матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонене або не обмежене законодавством;

• вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, встановлених законодавством;

• самостійне здійснення підприємцем – юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Згідно з чинним законодавством України, всі підприємці рівні у своїх можливостях. Отже, немає значення, хто виступає в якості підприємця – індивідуум, кооператив, акціонерне товариство чи державне підприємство, - у всіх рівні права у сфері господарської діяльності. Поруч з певною свободою підприємницької діяльності і рівністю можливостей для всіх підприємців, існують і певні законодавчі обмеження.

По-перше, певні види діяльності можуть здійснюватися лише державними підприємствами. Так, згідно з ст. 4 Закону України "Про підприємництво" такими видами діяльності є виготовлення й реалізація наркотичних засобів, зброї та вибухових речовин, а також цінних паперів і грошових знаків.

По-друге, уряд встановлює перелік видів діяльності, яким можна займатися лише за ліцензіями. Ліцензії видає Кабінет Міністрів України або уповноважений ним орган.

По-третє, дозвіл на право займатися тією чи іншою діяльністю необхідний лише тоді, коли використовується земля або інші природні ресурси. Такий дозвіл дають місцеві Ради народних депутатів, які розпоряджаються цими ресурсами.

По-четверте, окремими видами діяльності можна займатися за наявністю кваліфікаційного атестата. Наприклад, щоб займатися медичною діяльністю, потрібен диплом лікаря. Для кулінара вимагається складання іспиту на знання технології і т.д. У всіх цих випадках необхідно отримати дозвіл місцевої Ради.

Визначальним принципом сучасного зарубіжного підприємництва є такий: виробник, проводячи маркетингові дослідження, спочатку знаходить покупця (споживача) продукції чи послуг, пропонованих для ринку, і лише після цього приступає до її (їх) продукування. Саме у цьому виявляється пріоритет споживача як провідної ланки ринкового господарства.

Підприємницька діяльність може здійснюватися як в індивідуальній, так і в колективній формі. Перша означає здійснення її громадянами, тобто фізичними особами, вільними у встановленні своїх прав і обов’язків на основі договору (угоди) і у визначенні будь-яких умов договору (угоди), що не суперечать чинному законодавству. Друга – колективна – передбачає межі та процедури, які окреслені більш строга за участю держави. У таких випадках підприємницька діяльність здійснюється вже на основі і в межах тих завдань і повноважень, котрі відбиті у засновницьких документах та статутах підприємств (організацій) різних форм власності.

Головними суб’єктами підприємництва є приватні особи, групи осіб (в акціонерних компаніях, кооперативах) і держава (відповідні органи). Тому всі види підприємницької діяльності з точки зору того, хто бере в ній участь, можна класифікувати як індивідуальне, колективне або державне підприємництво. Кожен з цих видів підприємницької діяльності здійснюється в певній організаційній формі. Розглянемо це питання більш докладніше.