5.2. Товар і його властивості

Продукт праці стає товаром лише тому, що він вступає в обмін і з приводу нього виникають відносини між товаровиробниками. Товар – це продукт праці, призначений для задоволення потреб людей і потрапляє в споживання через обмін на ринку. Сутність товару розкривається через його властивості: споживну вартість і вартість. Споживна вартість – це властивість товару задовольняти ту або іншу потребу людей. Чи всяка корисна річ може бути товаром? Ні, тільки та, що вироблена або опосередкована працею людини. Крім того, товаром стає не будь-яка, а лише суспільна споживна вартість, тобто призначена для задоволення потреб не самого товаровиробника, а інших осіб. Споживна вартість означає факт відчуження товару від його виробника на основі обміну.

Кожний окремий товар можна обмінювати на безліч інших у різноманітних кількісних пропорціях. Пропорції, у яких обмінюються споживні вартості різноманітного роду, становлять мінову вартість. Що лежить в основі цих пропорцій (мінових вартостей), що робить товари порівняльними? Адже як споживні вартості вони різноманітні. Об’єднує всі товари те, що вони – продукт праці. Як згустки певної кількості людської праці, товари є вартості. Мінові ж вартості виражають співвідношення між витратами праці на виробництво продуктів, що обмінюються. Отже, вартість – це внутрішня властивість товару, зовнішньою формою її прояву є мінова вартість. Саме вартість як уречевлена в товарах праця, робить усі товари порівняльними, спільномірними. Як споживні вартості, товари якісно різні, як вартості – якісно однорідні.

Вартість як економічна категорія виражає відносини між товаровиробниками з приводу витрат їхньої праці на виробництво продуктів, якими вони обмінюються як товарами. Споживна вартість і вартість – дві сторони товару, що постійно перебувають у суперечності. Якщо товари залишаються не проданими, то споживні вартості не виявляють себе як вартості.

Дві властивості товару є наслідком двоїстого характеру праці, втіленої в ньому. Вона одночасно виступає як конкретна і абстрактна праця. Кожна конкретна праця відрізняється творчою спрямованістю, знаряддям, технологічними заходами, навичками і знанням робітників, кінцевою метою. Вона створює споживну вартість.

Якщо абстрагуватися від конкретного характеру праці, то в ній залишиться те, що вона є витратами людської робочої сили взагалі, тобто абстрактною працею. Саме остання є тим загальним, спільним, що міститься у всіх конкретних видах товарів різних виробників. Абстрактна праця – джерело, субстанція вартості. Усяка абстрактна праця є суспільною. Проте через відокремленість товаровиробників, праця яких безпосередньо виступає як приватна, суспільна природа праці у сфері виробництва залишається прихованою. Вона виявляється лише на ринку, коли товари обмінюються, тобто коли відбувається зведення конкретних видів праці до абстрактної. Якщо продукція не буде реалізована на ринку, то приватна праця, втілена в ній, не знайде суспільного визнання, тобто буде даремно витраченою. Суперечність між приватною і суспільною працею – це основне протиріччя товарного виробництва, що супроводжується стихійним коливанням цін, розоренням одних і збагаченням інших виробників товарів.

Теорії трудової вартості дотримувались найвидатніші мислителі світової економічної думки – А. Сміт, К. Маркс і Дж. М. Кейнс. Крім цієї теорії вартості у світовій економічній літературі сформувались: концепція граничної корисності, теорія витрат виробництва, концепція попиту і пропонування. Перша є суб’єктивно-психологічною, оскільки вона ігнорує виробництво товарів, значення витрат виробництва тощо. Проте гранична корисність дійсно впливає на поведінку покупця на ринку: купуючи будь-який товар, він обов’язково враховує ту величину корисності, яку одержить у розрахунку на кожну грошову одиницю ціни.

Згідно з другою теорією вартість товару створюється за допомогою таких трьох факторів, як праця, земля, капітал. Усім цим факторам відводиться однакова роль, хоча насправді активну роль відіграє лише праця, а вартість інших факторів лише переноситься конкретною працею виробника на новостворений продукт.

Третя теорія стверджує, що вартість товару визначається співвідношенням попиту і пропонування, проте неспроможна пояснити, як визначається величина вартості за умов збігання останніх. Крім того, з цієї теорії витікає, що вартість формується лише у сфері обміну, хоча насправді сферою утворення вартості є виробництво. Співвідношення ж між попитом і пропонуванням впливає на відхилення ціни від вартості, а не на саму вартість.