Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
shpori_EUP_33_33_33_33_33.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
595.46 Кб
Скачать

35. Фінансування оборотних активів.

Політика ФОА представляє собою частину загальної політики управління його оборотними активами, яка полягає в оптимізації обсягу і складу фінансових джерел їх формування з позицій забезпечення ефективного використання власного капіталу та достатньої фінансової стійкості підприємства.

Управління фінансуванням оборотних активів підприємства підпорядковане цілям забезпечення необхідної потреби в них відповідними фінансовими засобами й оптимізації структури джерел формування цих засобів. З урахуванням даних цілей формується політика фінансування оборотних активів, яка розробляється на підприємстві.

Етапи формування політики фінансування оборотних активів:

1. Аналіз стану ФОА підприємства в попередньому періоді проходить у чотири етапи.

(1 - оцінка достатності фінансових засобів, що інвестуються в оборотні активи, із позицій задоволення потреби в них у попередньому періоді - Коефіцієнта достатності фінансування оборотних активів підприємства в цілому, в тому числі власних оборотних активів.

2 - розглядаються сума і рівень чистих оборотних активів або чистого робочого капіталу й темпи зміни цих показників за окремими періодами.

3 - вивчаються обсяг і рівень поточного фінансування оборотних активів підприємства у звітному періоді, що визначаються потребами його фінансового циклу.

4 - розглядаються динаміка суми і питомої ваги окремих джерел фінансування оборотних активів підприємства в попередньому періоді).

2. Формування принципів фінансування оборотних активів підприємства. 

У процесі формування принципів фінансування оборотних активів виділяються постійна і перемінна їх частина.

Існує три принципових підходи щодо фінансування оборотних активів підприємства: консервативний; помірний (компромісний), агресивний.

Та чи інша модель фінансування відображає коефіцієнт чистих оборотних активів. Мінімальне його значення характеризує здійснення підприємством політики агресивного підходу, у той час як достатньо високе його значення (прагне до одиниці) – політики консервативного підходу.

3. Оптимізація обсягу поточного фінансування оборотних активів з урахуванням фінансового циклу підприємства.

Така оптимізація дозволяє виявити та мінімізувати реальну потребу підприємства у фінансуванні оборотних активів за рахунок власного капіталу й залученого фінансового кредиту у довгостроковій або короткостроковій його формах.

4. Оптимізація структури джерел фінансування оборотних активів підприємства.

При визначенні структури даного фінансування виділяють такі групи джерел: власний капітал підприємства; довгостроковий фінансовий кредит; короткостроковий фінансовий кредит; товарний (комерційний) кредит; внутрішня кредиторська заборгованість підприємства.

Раціональне фінансування і використання оборотних активів має великий вплив на хід виробництва, фінансові результати і фінансовий стан підприємства, дозволяючи досягти успіху в конкретній ситуації при мінімально необхідній величині оборотного капіталу.

37. Види фінансових інвестицій та умови їх здійснення.

Особливості ФІ:

І) використання у двох напрямах: перший — отримання додат­кового інвестиційного доходу у процесі користування вільними грошовими активами; другий — їх протиінфляційний захист;

2) надання суб'єкту підприємницької діяльності вибору ши­рокого діапазону інструментів інвестування за шкалою «дохід­ність — ризик» та «дохідність — ліквідність»;

3) виходячи з багатогранної інфраструктури фінансового рин­ку, пильніший та змістовніший моніторинг у процесі фінансового інвестування.

Суб'єкт підприємницької діяльності може здійснювати фінан­сове інвестування у таких формах:

1) вкладення капіталу до статутних фондів спільних підпри­ємств;

2) вкладення капіталу у прибуткові види грошових інструментів;

3) вкладення капіталу у прибуткові види фондових інструментів.

Інвестиціями у виробничі фонди (реальними інвестиціями) виступають вкладення капіталу у засоби виробництва, а також інвестиції, спрямовані на приріст матеріально-технічних запасів. Існують такі види реальних інвестицій:

• інвестиції оновлення, що здійснюються за рахунок коштів фонду відтворення засобів праці, що були спожиті у виробничо­му циклі;

• інвестиції розширення, або чисті інвестиції, які здійснюють­ся за рахунок частини національного доходу або за рахунок фон­ду чистого нагромадження.

Довгострокові фінансові інвестиції - це інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент, фінансові інвестиції, які згідно з відповідними положеннями (стандарта­ми) обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств, інші фінансові інвестиції.

Поточні фінансові інвестиції— фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентом грошових коштів).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]