33. Управління запасами підприємства.

Мета створення товарних запасів – забезпечення й підтримка гарного обслуговування клієнтів, вирівнювання постачання товарів, захист від невизначеності попиту та пропозиції, розумне використання людей й устаткування, а також можливість економії при закупівлі більшими партіями.

Товарні запаси – засоби виробництва і товари народного споживання, які перебувають у сфері обігу у вигляді готової продукції на складах підприємств-виробників, на оптових торгових базах, на підприємствах роздрібної торгівлі та на шляху від однієї з перелічених ланок до іншої. Інше визначення: це сукупність товарної маси, що знаходиться в сфері обігу і призначена для продажу.

Функції ТЗ: забезпечують безперервність розширеного виробництва і обігу, в процесі яких відбуваються їхнє систематичне утворення і витрачання; задовольняють платоспроможний попит населення, оскільки є формою товарної пропозиції; характеризують співвідношення між обсягом і структурою попиту і товарної пропозиції.

Причини: безперервністю процесів обертання; сезонністю виробництва і споживання; нерівномірністю розміщення виробництва і районів споживання; непередбаченими коливання попиту і ритму виробництва; необхідністю перетворення виробничого асортименту в торговий; необхідністю утворення страхових резервів, іншими причинами.

Чинники впливу:

1. Співвідношення між попитом і пропозицією товарів.

2. Складність асортименту товарів.

3. Організація і частота завозу товарів.

4. Споживчі властивості товарів.

5. Ритмічність надходження товарів в течію кварталу і місяця, порядок завозу товарів.

В розвинених країнах управління ТЗ базується на використанні потужних інформаційних технологій, що дозволяють практично щодня спостерігати їхній стан і динаміку, автоматично здійснювати розміщення замовлень через комп'ютерну мережу і поповнювати запаси до оптимального рівня. Найбільш розповсюджені системи управління запасами, що засновані на використанні моделі EOQ, засобу червоної лінії, двохсекторного засобу. В останній час отримав розповсюдження метод управління запасами по принципу Just-In-Time. При цьому повнота і вірогідність інформаційної бази забезпечується за рахунок автоматизації обліку і використання міжнародної системи кодування товарів.

Одні з чинників прискорюють швидкість обігу товарів і завдяки цьому зменшують необхідну величину запасів, інші, навпаки, уповільнюють швидкість товарного обігу і завдяки цьому збільшують розмір запасів. Знаючи це, можна виявити резерви прискорення оборотності запасів підприємства, знизити витрати на утворення і зберігання товарних запасів. Загалом же, для ефективного управління товарними запасами необхідно розробляти стратегії з урахуванням сучасного світового досвіду та вітчизняних досягнень.

34. Управління дебіторською заборгованістю підприємства.

Види: за товари, строк плати яких не настав; за товари, строк сплати яких минув; по векселям отриманих;по розрахункам з бюджетом; по розрахункам з персоналом та інші види.

Найбільш питому вагу займає дебіторська заборгованість за відвантажену продукцію (більше 80% загальної суми). Тому управління дебіторською забогованістю на підприємстві пов”язано з оптимізацією дебіторської заборгованості по розрахункам за реалізовану продукцію.

Етапи управління:

1.аналіз ДЗ в минулому періоді (коефіцієнт відволікання оборотних , Середній період інкасації ДЗ, Кількість оборотів ДЗ).

2.Визначення оптимальної ДЗ в майбутньому періоді.

Основними формами управління (рефінансування) ДЗ є:

1.Факторинг являє собою фінансову операцію, при якій підприємство-продавець передає право отримання грошей по платіжним документам за відвантажену продукцію банку. За здійснення такої операції банк стягує з підприємства-продавця визначену комісійну плату, яка встановлюється у відсотках до суми платежу. (+рефінансувати переважно частину ДЗ щодо наданого покупцю кредиту в короткі строки, скоротивши тим самим період фінансового і операційного циклів циклів; - додаткової витрати продавця, пов”язані з продажею продукції, а також втрати прямих зв”язків з покупцем в процесі здійснення ним платежів).

2.Облік векселів, які надаються покупцями продукції, являють собою фінансову операцію по продажу їх банку або другому фінансовому інституту, другому суб”єкту господарювання по визначеній (дисконтній) ціні, яка встановлюється в залежності від їх номіналу, строку погашень та облікової вексельної ставки. Зазначена операція може бути здійснена тільки щодо переказаного векселя.

3.Форфейтинг являє собою фінансову оперативність по експертному товарному кредиту шляхом передачі (індосамента) переказного векселя на користь банка зі сплатою банку комісійної винагороди. Форфейтинг використовується при здійсненні довгострокових експортних поставок і дозволяє експортеру негайно отримати грошові кошти шляхом обліку векселів. В одночас його недоліки є значна вартість цих операцій.