49. Методи збору економічної інформації для проведення фінансової діагностики підприємства.

Фінансова діагностика передбачає визначення поточного стану підприємства та динаміки його змін, можливих шляхів вирішення виявлених проблем за допомогою розрахунків, оцінки та інтерпретації комплексу фінансових показників. Джерелами інформації для діагностики фінансового стану підприємства є фінансова звітність підприємства (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки річної фінансової звітності), а також статистична та оперативна звітність; нормативна інформація, інформація про технічну підготовку виробництва, висновки експертів, результати різних опитувань.

На 1-му етапі фінансової діагностики, проводиться збір внутрішньої і зовнішньої інформації, оцінка її достовірності. На цьому етапі з’ясовують особливості облікової політики підприємства, відбирають необхідні форми бухгалтерської звітності та проводять їх звірку, збирають статистичну інформацію.

Об'єктом відображення економічної інформації є насамперед виробничо-господарська діяльність, а її призначення полягає у використанні для потреб управління, спрямованого на вдосконалення виробництва і самого управління. Без неї був би неможливим сам процес управління економічним об'єктом. Економічна інформація є як предметом, так і продуктом автоматизованої обробки.

Згідно з функціями, виконуваними інформацією у процесі управління, її поділяють на нормативну, планову, бухгалтерську, оперативно-технічну, статистичну, конструкторсько-технологічну.

Джерелами внутрішньої інформації є:

1) фінансова звітність підприємства (ф. № 1 „Баланс", ф. №2 „Звіт про фінансові результати діяльності та їх використання", ф. № 3 „Звіт про рух грошових коштів", ф. № 4 „Звіт про власний капітал", ф. № 5 „Примітки до фінансової звітності");

2) податкова звітність (податкова декларація з податку на додану вартість, декларація з податку на прибуток);

3) статистична звітність підприємств щодо обсягів та структури виробництва та збуту продукції (залежно від галузі та виду економічної діяльності), фінансових результатів, дебіторської та кредиторської заборгованості (ф. № 1-Б термінова);

4) первинна бухгалтерська та оперативна інформація стосовно фінансових зобов'язань підприємства, його дебіторів, наявних товарно-матеріальних запасів та інших ліквідних цінностей, джерел отримання доходів, складу поточних витрат тощо;

5) матеріали аудиторських перевірок підприємства;

6) результати спеціальних обстежень та спостережень.

Зовнішня інформація, як правило, є описовою (лише окремі параметри оцінюються кількісно вимірювальними показниками) та достатньо агрегованою (узагальненою). Однак її осмислення, аналіз та синтез дає змогу визначити загальний напрям розвитку ринкової ситуації, сучасний стан та подальші перспективи діяльності підприємства.

50. Порядок проведення вертикального та горизонтального аналізу звітності підприємства.

Вертикальний аналіз балансу показує структуру засобів підприємства і їхніх джерел, коли суми по окремих статтях або розділам беруться у відсотках до валюти балансу. Можна виділити дві основні риси, що обумовлюють необхідність і доцільність проведення вертикального аналізу:

• перехід до відносних показників дозволяє проводити міжгосподарські порівняння економічного потенціалу і результатів діяльності підприємств, що розрізняються по величині використовуваних ресурсів і інших об'ємних показників;

• відносні показники деякою мірою згладжують негативний вплив інфляційних процесів, що можуть істотно спотворювати абсолютні показники фінансової звітності і тим самим утрудняти їхнє зіставлення в динаміку.

Вертикальному аналізу можна піддавати або вихідну звітність, або модифіковану звітність (з укрупненою або трансформованою номенклатурою статей).

Горизонтальний аналіз звітності полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні показники доповнюються відносними темпами росту (зниження). Зокрема, якщо проводиться горизонтальний аналіз балансу, дані балансу на деяку дату (база відліку) беруться за 100%; далі будуються динамічні ряди статей і розділів балансу у відсотках до їх базисних значень. Як правило, беруться базисні темпи росту за ряд років (суміжних періодів), що дозволяє аналізувати не тільки зміну окремих показників, але і прогнозувати їхнього значення. Цінність результатів горизонтального аналізу істотно знижується в умовах інфляції. Проте, ці дані з відомим ступенем умовності можна використовувати при міжгосподарських порівняннях.

Горизонтальний і вертикальний аналізи взаємодоповнюють один одного. Тому на практиці нерідко будують аналітичні таблиці, що характеризують як структуру звітної бухгалтерської форми, так і динаміку окремих її показників. Обоє ці види аналізу особливо коштовні при міжгосподарських зіставленнях, оскільки дозволяють порівнювати звітність зовсім різних за родом діяльності й обсягам виробництва підприємств.