47. Оцінка організаційно-методичного забезпечення виконання функцій професіоналу з економіки підприємства у вітчизняних компаніях.

Під організаційно-методичним забезпеченням виконання функцій професіоналу з економіки підприємства, розуміють сукупність документів, правил, інструкцій, нормативів, стандартів та іншої документації, що є необхідними для ефективної діяльності спеціалістів.

На вітчизняних підприємствах організаційно-методичне забезпечення функцій спеціалістів здійснюється за допомогою:

Посадових інструкцій (документ, що регламентує виробничий процес кожного працівника. Зазвичай включає короткий виклад основних обов'язків, повноважень та необхідних навиків, що відносяться до конкретної посади в організації);

Штатних розкладів (відображається склад структурних підрозділів, перелік посад працівників, місячні посадові оклади і персональні надбавки, а також загальну чисельність і фонд заробітної плати по апарату управління підприємства );

Статуту підприємства;

Нормативно-правовою базою;

Та інших внутрішніх документів підприємства.

43 Галузева компонента змісту задач економічного управління підприємством.

Галузь - сукупність виробничих об'єднань і підприємств, для яких характерна єдність економічного призначення, продукції, що виготовляється, однорідність виробничо-технічної бази, специфічність складу кадрів і умов праці. Галузі, до складу яких входить декілька однорідних спеціалізованих галузей, називають комплексними галузями. До складу спеціалізованих галузей включаються різні підгалузі і виробництва, які характеризуються тими ж ознаками, що і галузь, але є більш вузькоспеціалізованими, випускають одноріднішу продукцію в порівнянні з галуззю і мають в своєму розпорядженні кількість підприємств. Підприємства розрізняються між собою по багатьом характеристикам, по яких ведеться їх класифікація. Основними ознаками класифікації підприємств по групах є: • галузеві відмінності; • потужність виробничого потенціалу (розмір підприємства).

Одним з головних до цих пір вважалися галузеві відмінності продукції, що випускалася, у тому числі її призначення, способи виробництва і вжитку. Залежно від цього підприємства діляться на: • промислові підприємства по випуску продуктів харчування, одягу і взуття, по виготовленню машин, устаткування, інструментів, видобутку сировини, виробництва матеріалів, вироблення електроенергії і т.д.; • сільськогосподарські підприємства по вирощуванню зерна, овочів, худоби, технічних культур; • підприємства будівної індустрії, транспорту.

Крупні галузі народного господарства діляться на дрібніші, спеціалізовані. Промисловість: добувна і переробляюча. Переробна промисловість: легка, харчова, важка. Угрупування підприємств по потужності виробничого потенціалу отримало найбільш широку виставу. Як правило, всі підприємства діляться на три групи: малі, середні, великі. Хоча єдиного міжнародного стандарту не існує, при віднесенні підприємства до однієї з вказаних груп використовуються наступні показники • чисельність тих, що працюють; • вартість обсягу випуску продукції; • вартість основних виробничих фондів.

Великі підприємства мають ряд переваг при впровадженні нових технологій і техніки, підвищення якості продукції, зниження її собівартості, оскільки має в своєму розпорядженні великі матеріальні і грошові ресурси для виготовлення продукції у великих об'ємах, застосовується устаткування і технології, що володіють як правило значно вищими економічними показниками, ніж для виготовлення невеликих паріїв.

З-поміж суб’єктів господарської діяльності осібно відокремлюються малі (дрібні) підпріємства, що ськладають основу малого бізнесу. До них відносяться господарюючі суб’єкті з чисельністю працюючих: в промісловості та будівніцтві – до 200 чол.; у інших галузях віробнічої сфері – до 50 чол.; науці і науковому обслуговуванні – до 100 чол.; галузях невіробнічої сфері – до 25 чол.; роздрібній торгівлі – до 15 чол.

Великі підприємства орієнтуються на виробництво масової продукції Із сталим асортиментом Завдяки цьому досягається зменшення витрат на виготовлені товари, знижується ціна, що робить їх доступними для масового споживача. Крім цього, серед переваг великих підприємств слід зазначити те, що вони активно впливають на формування ринку, створюючи нові види товарів і наданих послуг. Ці підприємства мають достатні матеріальні, фінансові, інформаційні та інтелектуальні ресурси для розробки науково-технічних проектів. Зазначені риси великих підприємств сприяють зміцненню економічного потенціалу країни, її соціально-економічному прогресу.

До середніх підприємств належать ті, що виробляють невелику за обсягами, але стійку за номенклатурою виробів продукцію у значних кількостях, їхньою перевагою є те, що вони здатні швидко реагувати на зміну кон'юнктури ринку завдяки сучасному оснащенню, передовим технологіям, можливостям для інновацій. Порівняно з великими і малими середні підприємства виграють у тому, що першим здійснити зазначене не дають масштаби їх виробничої діяльності, а другим не вистачає коштів для втілення в життя науково-технологічних досягнень, передових технологій, ноу-хау.