5. Система економічного управління та економічний порядок на підприємстві.

Типовий контур управління: …вхід>субєкт упр-я>упр. вплив>об'єкт упр-я>зворотній звязок>субєкт уп-я . (від обєкта уп-я>вихід>…)

Субєкт – активна частина управління, яка надає управлінські сигнали об'єкту, який виконує завдання (менеджери, органи управління підприємством). Об’єкт – пасивний елемент, виконує функцію виконавця (фактори виробництва, труд колективи, окремі працівники). Ступінь різноманітності суб’єкт повинна бути на ступінь вище за ступінь об'єкта. Ступінь складності структури – аналогічно, суб’єкт повинен бути креативним.

Упр. вплив – накази, розпорядження, плани, інструкції, норми; зворотній зв'язок – звіти, доповіді, повідомлення.

За А.Пригожиним, системи упр-ня:

- цільове діяння (вплив) – цілі мають бути здійсненими, а діяльність формуватися цілями; цілепокладання, закладання цілі, цільовий вплив (Етапи: розробка цілей і завдань, та техніки їх реалізації);

- самоорганізація – механізм управління може будуватися на основі взаємодії ссаморегуляторів, які є природним продуктом функ-ня соц. системи. Діє через механізм суспільної думки. Цільовий управлінський вплив.

- орган-ий порядок – управлінська праця відбувається в середовищі норм, цілей, звязків, знань, уявлень, що сформувалися раніше. Вони виступають обєктивними обмеженнями упр-ня. Тому орг порядок є безособовим та домінуючим. Хто б не потрапив в організацію має діяти за вже існуючими правилами та слідувати існуючій системі управління.

7. Комплексна характеристика безперервного процесу бюджетування.

Процес бюджетування має безупинний, чи плавний характер. Виходячи з планових фінансових показників, встановлених на рік, в процесі поточного фінансового планування розробляють систему квартальних бюджетів. У рамках квартальних бюджетів розробляють бюджети на місяць. Таке бюджетування гарантує безперервність оперативного фінансового планування на підприємстві.

Стадії бюджетного процесу: 0 (підготовча) – план-факт аналізу виконання бюджету минулого періоду; 1 – складання зведеного бюджету від парного періоду; 2 – контроль виконання Б зв. періоду; 3 – план-факт виконання Б від парного періоду; 4 – складання зведеного Б наступного періоду.

Головною умовою забезпечення безперервності бюджетного процесу є правильна методологія проведення ”наскрізного” план-факт аналізу виконання бюджету, на базі якого формують бюджетні показники наступного періоду, тобто план-факт аналіз – це одночасно і відправна, і завершальна стадія бюджетного циклу, що, таким чином, ”повертається на круги своя” (інакше б він не називався циклом).

Бюджетний процес має певну інфраструктуру: 1. аналітичний блок: методологія складання, контролю та аналізу зведеного Б; методики по відповідним підбюджетам; кваліфікований персонал; 2. обліковий блок: б-о, оперативний облік, маркетинговий облік; 3. організаційний блок: функції підрозділів, регламент взаємодії, система відповідальності; 4. програмно-тех. блок: тех.засоби, ПЗ.

Основні підходи до організації процесу бюджетування: «згори вниз» (авторитарний); «знизу догори» (демократичний); «згори вниз/знизу догори» (багатоітераційний).

Фази процесу бюджетування на підприємстві: 1. Фаза планування бюджету: постановка проблеми, збір інформації, аналіз та узагальнення даних, оцінка проекту бюджету, прийняття рішення та затвердження бюджету. 2. Фаза реалізації бюджету: реалізація рішень, контроль виконання бюджетів, порівняння результатів за плановими показниками, управління бюджетом за відхиленнями.

Етапи складання системи бюджетів: 1.Встановлення спільних цілей розвитку підприємства (на рівні вищого керівництва), 2. Прогноз обґрунтування обсягів продаж, 3. Конкретизація спільних цілей й визначення задач для кожного підрозділу: підготовка відділами й підрозділами оперативних бюджетів (звичайно на рік), 4. Аналіз підготовлених бюджетів вищим керівництвом та їх корегування, 5. Підготовка основного базового бюджету (Майстер-бюджету)