
- •2 Контролінг.
- •3 Економічні способи утримання успішності у кількох важливих напрямках діяльності (система збалансованих показників).
- •4Бюджетування і система цілей організації.
- •5. Бюджетний процес і бюджетний цикл. Етапи бюджетного процесу.
- •6 Структурна ієрархія в системі бюджетування.
- •7 Класифікація бюджетів підприємства.
- •8 Система економічного управління та економічний порядок на підприємстві.
- •9 Комплексна характеристика безперервного процесу бюджетування.
- •10 Механізм формування бюджету продаж як відправної точки формування операційних бюджетів підприємства.
- •11 Структура бюджетів і послідовність їх розробки у торговельному підприємстві (особливості в порівнянні з виробничим!!).
- •12 Структура бюджетів і послідовність їх розробки на виробничому підприємстві.
- •13.Гнучкий бюджет.
- •14.Фінансова стратегія підприємства: зміст та чинники, що її визначають.
- •16.Фінансова та управлінська звітність як інформаційна база фінансової діагностики п-ва.
- •17. Управлінські опціони (згідно з Басовським л.Е.).
- •18. Бенчмаркінгові інструменти фінансової діагностики п-ва
- •20. Мета та принципи проведення фін.Стану п-ва для власників, топ-менеджменту, інвесторів, держ і кред установ.
- •21. Стратегічні і операційні управлінські рішення для раціоналізації операційного та фін. Циклу п-ва
- •22.Взаємозвязк збутової політики підприємства з величиною робочого капіталу.
- •23.Управління операційним і фінансовими циклами підприємства.
- •24. Управління запасами п-ва: фактори впливу
- •25. Можливі джерела фінансування оборотних активів українських п-в
- •27.Фінансові інструменти українського фондового ринку.
- •29.Види фінансових інвестицій українських підприємств.
- •30.Джерела фінансування українських підприємств: аналіз тенденції, юридичні та ринкові обмеження.
- •31. Власний капітал підприємства та джерела його фінансування.
- •32.Оцінка вартості власного капіталу підприємства: теоретичні підходи та застосування в української практиці.
- •34 Аналіз дивідендної політики основних гравців вітчизняного фондового ринку.
- •35. Класифікація витрат підприємства для цілей бюджетування
- •43. Аналіз і оцінка виконання бюджету доходів і витрат за технологією гнучкого бюджетування.
- •46 Бюджет руху грошових коштів: призначення, формат, взаємозв’язок з іншими бюджетами.
- •47.Регламент формування і корегування бюджету руху грошових коштів
- •48.Загальна характеристика процесу контролю виконання статичного бюджету руху грошових коштів.
- •49. Управлінські аспекти оптимізації грошових потоків підприємства.
- •51Аналіз впливу результатів операційної, фінансової і інвестиційної діяльності підприємства на вартість активів і капіталу підприємства
- •52 Інформаційна база проведення фінансової діагностики підприємства.
- •53 Склад, характеристика фінансової звітності підприємств.
- •54. Методики фінансового аналізу: вертикальний, горизонтальний аналіз, фінансових коефіцієнтів
- •55. Управлінські опціони щодо покращення фінансових і не фінансових показників діяльності підприємства.
- •56. Управління операційним і фінансовим циклом підприємства.
- •57. Управління величиною і структурою оборотних активів підприємства.
- •60. Фінансування оборотних активів.
- •61. Інвестиційний портфель підприємства.
- •65. Статутний капітал, як джерело фінансування підприємств
- •67. Комерційні банки як джерело кредитного фінансування
- •68.Оренда основних фондів (лізинг)
- •69. Комерційний кредит
- •70. Спеціальні фонди та програми
- •71. Фінансування через емісію та розміщення цінних паперів
- •Ринципи формування структури капіталу підприємства.
- •Моделювання структури капіталу.
- •Дивідендна політика як елемент управління капіталом підприємства.
- •Галузева компонента змісту задач економічного управління підприємством.
- •76. Оцінка економічного порядку на підприємстві.
- •77. Оцінка організаційно-методичного забезпечення виконання функцій професіоналу з економіки підприємства у вітчизняних компаніях.
- •78.Формування експертної групи учасників фінансової діагностики з врахуванням їх цільових установок.
- •80. Порядок проведення вертикального та горизонтального аналізу звітності підприємства.
- •81. Порядок розрахунку фінансових коефіцієнтів підприємства
- •82. Аналіз відхилень підконтрольних значень показників діяльності підприємства
- •83. Методика прогнозування фінансового стану підприємства
61. Інвестиційний портфель підприємства.
При визначенні доцільності та виборі напряму інвестування основною задачею є визначення економічної ефективності вкладення коштів в ту чи іншу інвестиційну цінність як елемент портфеля. Звичайно прийняття рішень з інвестування у той чи інший актив, тобто процес вибору і формування інвестиційного портфеля, містить наступні етапи: вибір інвестиційної політики, пошук привабливих об’єктів інвестування, формування інвестиційного портфеля та управління інвестиційним портфелем.
Етап формування інвестиційного портфеля містить визначення конкретних активів для вкладання коштів, а також пропорцій розподілу інвестиційного капіталу між цими активами на основі комплексу оптимізаційних моделей, які дозволяють сформувати оптимальний для інвестора портфель, ґрунтуючись на прийнятному для нього співвідношенні доходності і ризику. На першому етапі формування оптимального інвестиційного портфеля, коли інвестиційний капітал розподіляється за різними типами активів, тобто у різні сегменти ринку, доцільним є використання математичної моделі Г.Марковіца, де має місце задача квадратичної оптимізації, а вже при розподілі капіталу серед конкретних активів, які складають обраний сегмент ринку, як правило, використовується однофакторна модель Шарпа, де вирішується задача лінійної оптимізації.
Коли інвестори диверсифікують свої портфелі, вони скорочують ступінь своєї піддатності специфічному ризику фірми, тому ризик, на який варто звертати увагу при інвестуванні, це ринковий ризик. Модель оцінки капітальних (фінансових) активів вимірює піддатність ринковому ризику за допомогою ринкового коефіцієнту бета, який оцінює, скільки ризику додає даний актив до ринкового портфеля. Модель арбітражної оцінки та багатофакторні моделі дозволяють враховувати численні джерела ринкового ризику і оцінювати коефіцієнти бета для інвестиції відносно до кожного фактору впливу, при цьому відмінність між моделями полягає в тому, що модель арбітражної оцінки відмовляється від ідентифікації статистичних факторів, а в багатофакторних моделях вони замінюються спеціальними макроекономічними факторами, в результаті чого вихідна модель володіє економічною основою. Моделі регресії вимірюють ринковий ризик на основі результатів аналізу характеристик фірми, які корелюють з високими доходами в минулому, таких, як, наприклад, мультиплікатор “балансова вартість/ціна”.
Через необхідність постійної адаптації до змін зовнішнього середовища дуже важливим етапом є управління інвестиційним портфелем, що являє собою набір дій, направлених на зміну його внутрішньої структури, пов’язаних з тим, що через деякий час цілі інвестування можуть змінитися або може відбутись зміна інвестиційних характеристик компонентів портфеля, в результаті чого поточний портфель вже не буде оптимальним. Управління інвестиційним портфелем вимагає здійснення різноманітних фінансово-економічних розрахунків, пов’язаних з потоками грошових коштів у різні періоди часу.
Оцінка ефективності інвестиційного портфеля здійснюється за допомогою методичного інструментарію інвестиційної оцінки. Один з фундаментальних принципів інвестиційної оцінки полягає в тому, що всі активи, як фінансові, так і реальні, можна систематично оцінювати, використовуючи традиційні моделі оцінки, причому моделі оцінки, розроблені для фінансових активів, підходять також і для реальних активів, оскільки вони володіють кількома спільними характеристиками: їх цінність визначається створюваними ними грошовими потоками, невизначеністю, пов’язаною із ними, та очікуваним ростом цих грошових потоків. Але є й кілька серйозних відмінностей між цими двома класами активів, зокрема відмінності у їх ліквідності, типах інвесторів на кожному із ринків, а також у природі грошових потоків, що генеруються інвестиціями в ці активи, адже реальні інвестиції мають обмежений термін існування та повинні оцінюватись з урахуванням цих обставин. На практиці використовується досить широкий круг моделей оцінки – від елементарних до багатофакторних, але виділяють три основних підходи до оцінки: оцінка дисконтованих грошових потоків, порівняльна оцінка та оцінка умовних вимог.
62. Види фінансових інвестицій та умови їх здійснення.
Фінансові інвестиції характеризуються певними особливостями, основними з яких є:
І) використання у двох напрямах: перший — отримання додаткового інвестиційного доходу у процесі користування вільними грошовими активами; другий — їх протиінфляційний захист;
2) надання суб'єкту підприємницької діяльності вибору широкого діапазону інструментів інвестування за шкалою «дохідність — ризик» та «дохідність — ліквідність»;
3) виходячи з багатогранної інфраструктури фінансового ринку, пильніший та змістовніший моніторинг у процесі фінансового інвестування.
Суб'єкт підприємницької діяльності може здійснювати фінансове інвестування у таких формах:
1) вкладення капіталу до статутних фондів спільних підприємств;
2) вкладення капіталу у прибуткові види грошових інструментів;
3) вкладення капіталу у прибуткові види фондових інструментів.
Інвестиціями у виробничі фонди (реальними інвестиціями) виступають вкладення капіталу у засоби виробництва, а також інвестиції, спрямовані на приріст матеріально-технічних запасів. Існують такі види реальних інвестицій:
• інвестиції оновлення, що здійснюються за рахунок коштів фонду відтворення засобів праці, що були спожиті у виробничому циклі;
• інвестиції розширення, або чисті інвестиції, які здійснюються за рахунок частини національного доходу або за рахунок фонду чистого нагромадження.
Інвестиції оновлення разом з інвестиціями розширення являють собою валові інвестиції.
Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції у таких формах:
1. пайова участь іноземних інвесторів у підприємствах України;
2. створення підприємств, які повністю належать іноземним інвесторам;
3. придбання діючих підприємств;
4. придбання рухомого і нерухомого майна (земельні ділянки, будинки, обладнання, транспорт та ін.)
В цілому потрібно відзначити, що в Україні спостерігається поступове становлення ринкових організаційних структур. Сформовані та діють нові інституції, які регулюють або забезпечують зовнішньоекономічну діяльність, формується мережа фірм та організацій, які надають методичну, консультаційну та практичну допомогу веденню міжнародного бізнесу на території України.
Довгострокові фінансові інвестиції - це інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент, фінансові інвестиції, які згідно з відповідними положеннями (стандартами) обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств, інші фінансові інвестиції.
Поточні фінансові інвестиції— фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентом грошових коштів).
64. Джерела фінансування підприємства. За ринкових відносин важливе значення набуває вибір оптимальної структури форм фінансування підприємств. Фінансування підприємств здійснюється за рахунок власних і залучених коштів.
Структура джерел фінансування підприємства залежить від багатьох факторів:- від оподаткування доходів підприємства;- темпів зростання реалізації товарної продукції та їхньої стабільності;- структури активів підприємства;- стану ринку капіталу;- відсоткової політики комерційних банків;- рівня управління фінансовими ресурсами підприємства, тощо.
Найприйнятнішим для підприємства є комплексний підхід до вибору джерел фінансування.
Необхідно врахувати, що фінансування за рахунок власного капіталу не приводить до виникнення зобов’язань, а за рахунок позичкового капіталу викликає фінансові зобов’язання підприємства. Водночас треба мати на увазі, що за всі зовнішні фінансові ресурси підприємства необхідно платити проценти. Тому ці ресурси с предметом особливої уваги менеджерів підприємства.