5. Промова перед мікрофоном.

Робота з мікрофоном має свої особливості і недосвідченому ораторові буває важко одразу пристосуватися до цього підсилювача голосу й помічника передавання інформації, емоцій, почуттів. Необхідно навчитися слухати і  сприймати свій голос зважаючи на його технічну корекцію, керувати його силою і гучністю.

Мікрофон надає звільняє промовця від необхідності напружувати голосові зв’язки й убезпечує від зриву голосу в результаті тривалого говоріння-крику. Проте не слід говорити тихо і без емоційно.

Мікрофон багаторазово підсилює найменшу голосову чи мовленнєву помилку. Слід враховувати необхідність більш чіткої вимови слів, уповільнення мовлення, збереження рівномірного тиску на повітря на мікрофон, оскільки механічний звук часто створює перешкоди у сприйнятті тембру живого голосу (плаваючий звук, одзвінчування вимови приголосних (т, п, с, ш, ч).

Також слід пам’ятати, що він дуже чутливий до стороннього шуму (кашель, шаркання ногами, постукування, наливання води, ковтання тощо).

Тому слід дотримуватися певної дистанції (біля 50 см), намагатися не робити різких рухів і поворотів тулуба, дивитися не на мікрофон, а на слухачів, ніби не помічаючи його.

Мегафон для виголошення промов не підходить. Це засіб коротких закличних речень з метою організації та керування аудиторією.

Про особливості використання студійних мікрофонів вас мають додатково проконсультувати працівники радіо чи телебачення, при цьому зазначені моменти поведінки промовця перед мікрофоном залишаються актуальними.