7.Господарський механізм, його сутність та елементи

Господарський механізм – система основних форм методів і важелів використання законів, розв’язання суперечностей суспільного способу виробництва, реалізації власності, а також всебічного розвитку людини, формування її потреб, створення систем стимулів і узгодження економічних інтересів основних класів, соціальних груп.Господарський механізм є найважливішим елементом економічної системи. Механізм господарювання являє собою сукупність організаційно-економічних форм, за допомогою яких держава здійснює функцію управління, регулювання економіки. З цієї точки зору механізм господарювання – це не проста сума організаційно-економічних форм, а явище, що відбиває взаємозв’язок між ними, взаємодію, взаємо переходи, тобто являє собою систему. Господарський механізм можна охарактеризувати на різних рівнях економічного життя. Всі зв’язки і залежності, що характерні для системи економічних законів, забезпечуючи взаємообумовленість механізму і її використання, проявляються на поверхні економічного життя, в системі організаційно-економічних форм, тобто в механізмі господарювання. Механізм господарювання , складаючи певний шар виробничих відносин, а саме організаційно-економічних, не тільки зумовлює їх взаємозв’язок з іншою стороною способу виробництва – продуктивними силами, але і стягує фази відтворювального циклу в єдине ціле: відносини виробництва – відносини розподілу - відносини обміну – відносини споживання. Виступаючи формою прояву відносин власності, механізм господарювання забезпечує узгодженість у системі економічних інтересів і вирішення виникаючих між ними суперечностей. Тут механізм господарювання є способом узгодження інтересів і формою вирішення суперечностей.Мета механізму господарювання – через його функціонування забезпечується економічне регулювання суспільного виробництва.Сутність господарського механізму проявляється через його функції: 1.Реалізація відносин пануючого типу власності2.Сполучення і взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин в економічній структурі суспільства 3.Узгодження і забезпечення руху економічних інтересів4.Розв’язання суперечностей

Розв’язання цих функцій в економічній практиці відбувається на основі основних принципів формування і функціонування господарського механізму, як ефективність, збалансованість, системність, соціальна спрямованість.

Структура механізму господарювання зумовлена його об’єктивною природою і виробничими відносинами з їх глибинною сутністю – пануючим типом власності й адекватними економічними законами. Головним в структурі механізму господарювання є економічні закони, форми прояви яких і утворюють його елементи з їх взаємозв’язками і взаємообумовленістю.Механізм господарювання як система організаційно економічних форм включає такі структурно функціональні підсистеми: планування, стимулювання , організація, регулювання. Кожна з цих форм у свою чергу виступає у безлічі інших форм, що виконують свої функції і в своїх взаємозв’язках створюють відповідні підсистеми механізму господарювання.

27. Вартість та капіталістичні витрати виробництва.

Вартість.

Вартість будь-якого товару складається з витрат минулої та живої праці, тобто визначається витратами праці.

W=C+V+m

Вона показує в що обходиться виробництво товару в суспільстві. Підприємцеві виробництво товару обходяться дешевше. Воно пов’язане з витратами капітал постійного і змінного. Це витрати виробництва підприємця, тобто йому виробництво товару коштує витрат капіталу.

Капіталістичні витрати.

ВВ=C+V

Вартість або дійсні витрати виробництва більше витрат підприємця на величину додаткової вартості. Оскільки додаткова вартість нічого його не коштує (вона втілює в неоплатну працю робітника). Не збіг витрат і витрат виробництва пов'язаний з тим, що праця від засобів виробництва.

Витрати виробництва важлива категорія оскільки вони є умовою збереження капіталу. Після продажу товару цю частину вартості необхідно знов перетворити капітал. Без того перетворення процес виробництво розпочатися не може, а значить мета виробництва не може бути досягнута.

Відмінність.

Витрати виробництва в своєму нерозчленованому виді не мають безпосереднього відношення до процесу зростання вартості. Більше того вони на поверхні виступають як джерело вартості і маскують дійсне джерело утворення і зростання вартості.

Вплив на вартість товару…

Обидві складові частини витрат по різному впливають на процес виробництва вартості. Вартість постійного капіталу у процесі виробництва не зростає, а лише переноситься. Тому збільшення або зменшення вартості засобів виробництва веде до відповідного збільшення або зменшення відповідних витрат виробництва та відповідно вартостей.

28. Сутність прибутку. Норма і маса прибутку. Фактори, що визначають норму прибутку.

Прибуток – це додаткова вартість але в замаскованому вигляді.

Прибуток – це перетворена форма додаткової вартості.

Суть цього перетворення полягає в наступному:

1. Прибуток – це додаткова вартість представлена як породження всього авансованого капіталу.

2. Додаткова вартість утворюється в процесі виробництва та втілюється в товарі (вона існує незалежно від того чи реалізовано товар). Прибуток може бути отриманий лише в тому випадку якщо додаткова вартість прийняла грошову форму, тобто якщо товар реалізовано за ціною, що перевищує витрати виробництва. Це надбавка до витрат виробництва реалізована через ціну і є прибуток.

3. Прибуток є додаткова вартість не тільки створена, але й реалізована, тому створюється видимість, що прибуток в сфері обігу.

Норма прибутку (Р^/)- вона є відношення додаткової вартості до авансованого капіталу і завжди виражається у відсотках, оскільки є величиною відносною.

Р^/= m/K*100%

Норма прибутку - виражає ступінь прибутковості або рентабельності капітал, а норма додаткової вартості - ступінь експлуатації. У погоні за прибутком підприємці будуть вкладати свій капітал у галузі та сфері, де найбільш висока норма прибутку.

Маса прибутку є величина абсолютна вона залежить від норми прибутку та розмірів авансованого капіталу.

Р= Р^/*К/100%

Величина норм прибутку, а отже і мас прибутку залежить від ряду факторів

1. Від норм додаткової вартості(залежність пряма)

2. Швидкості обороту капіталу(залежність пряма)

3. Органічної будови капіталу(залежність зворотна)

4. Економія на постійному капіталу(залежність пряма)

Прагнучи отримати як можна більший прибуток і витримати ріст конкуренції підприємців вдосконалюють техніку підвищення продуктивності праці, зменшують індивідуальні витрати виробництва в порівняння із суспільними. Об’єктивним слідством є ріст органічної будови капіталу. Це значить, що зменшується частка змінного капіталу , а отже частка не оплачуваної праці. Як слідство цього падає норма прибутку, об’єктивно діє закон тенденції норми прибутку до зниження.

Вдосконалення техніки на окремому підприємстві і підвищення органічної будови індивідуального капіталу не спричиняє падіння норми прибутку, більш того такі підприємства одержують надприбуток але із прогресом техніки у всьому суспільстві.