5.Економічні кризи. Сутність, причини.

Криза — це різке порушення існуючої рівноваги в економічній системі внаслідок диспропорцій, що зростають. На цій фазі циклу відбувається скорочення попиту на товари, а також виникає надлишок їх пропозиції. Скорочення обсягів збуту товарів призводить до зменшення виробництва, вивільнення працівників та зростання безробіття. Зниження платоспроможності населення ще більше утруднює збут товарів та надання послуг. Усі економічні показники стану народного господарства погіршуються. Відбувається падіння рівня заробітної плати, прибутку, інвестицій, цін. Наявність та зростання обсягів нереалізованих товарів у фірм породжує брак грошових коштів для поточних платежів. Тому швидко зростає плата за кредит - ставка позичкового процента. Курси цінних паперів падають, настає хвиля банкрутств і масового закриття підприємств. Отже, характерними ознаками кризи є:

– перевиробництво товарів порівняно з платоспроможним попитом населення;

– різке падіння цін внаслідок переважання пропозиції товарів над попитом;

– скорочення обсягів виробництва;

– масові банкрутства промислових, банківських, торгових фірм;

– зростання безробіття і падіння зарплати;

– потрясіння кредитної системи.

2. К. Маркс найбільш глибинною причиною кризи називав основну суперечність капіталістичного способу виробництва — суперечність між суспільним характером виробництва і приватнокапіталістичним характером привласнення результатів цього виробництва.

3.Досліджуючи поділ капіталу на основний і оборотний, К. Маркс формулює положення про те, що матеріальною основою періодичності економічних криз є масове оновлення основного капіталу.

Масове оновлення основного капіталу виступає матеріальною основою промислового піднесення.Але оновлення основного капіталу не продовжується безкіне­чно. Через деякий час переобладнання підприємств закінчується, в результаті чого зменшується попит на додаткові засоби вироб­ництва. Водночас до ладу стають нові підприємства, які постача­ють на ринок значні додаткові маси товарів. Такому стрибкоподі­бному нарощуванню товарної продукції не відповідає зростання платоспроможного попиту, тому за піднесенням неминуче знову настає криза.

Не слід змішувати матеріальну основу періодичності економі­чних криз з їх причиною. Зміна піднесень кризами породжується антагоністичними суперечностя­ми ринкової економіки, а відтворення основного капіталу визна­чає лише тривалість проходження циклу. Хоча ця тривалість залежить не тільки від строків оновлення основного капіталу. Строк, упродовж якого йде оновлення основного капіталу, є одним з важливих моментів для пояснення багатолітнього циклу, але окрім цього, на тривалість економічного циклу впливають й інші моменти, що істотно, необхідно враховувати в практиці господарювання.

6. відтворення індивідуального та суспільного капіталу

1.Суспільний капітал не можна розглядати як просту суму індивідуальних капіталів. Суспільний капітал – це сукупність індивідуальних капіталів у їх взаємозумовленості. Відтворення індивідуального капіталу означає повторення процесу вир-ва в рамках окремих господарських ланок. Індивідуальний капітал може функціонувати також як одна з ланок процесу суспільного вир-ва. Відтворення суспільного капіталу означає постійне поновлення вир-ва в масштабі суспільства, однак з урахуванням взаємозумовленості відтворення окремих господарських ланок з урахуванням їх переплетіння ії кругооборотів.

Суспільне вир-во характеризується:

1)єдністю вир-ва, обміну, розподілу, споживання;

2)єдністю відтворення результатів вир-ва робочої сили і виробничих відносин.

Метою суспільного виробництва є відтворення суспільного капіталу, але щоб його відтворювати необхідно відтворювати фактори вир-ва:

-засоби вир-ва

-робочу силу.

Крім того складовою частиною процесу суспільного вир-ва є відтворення природного середовища і місця проживання людини. Постійне відновлення р/с, засобів вир-ва, природних ресурсів означає відтворення продуктивних сил суспільства.

Із суспільним відтворенням зв’язан рух національного багатства.

Національне багатство – це все те, чим розполагає суспільство на даний момент. Все те, що накопичено суспільством за всє історію(природні багатства, виробничі та невиробничі фонди, особисте майно населення, досягнення людської думки і культури). Воно характеризує економічний і культурний потенціал суспільства. Це найважливіший показник економічної міці суспільства. Він виражає здатність даного суспільства забезпечити той чи інший рівень рівень вир-ва або добробуту. Відтворення суспільного капіталу буває простим і розширеним. Для сучасного етапу розвитку цивілізації характерне розширене відтворення переважно інтенсивного типу.

2.Сукупний суспільний продукт, або річний продукт суспільства(ССП) – це уся маса товарів, вироблених у даному суспільстві за рік. ССП є результатом функціонування всіх галузей матеріального вир-ва. У процесі відтворення виступає у двох видах:

-вартісний

-натуральноречовинний

За вартістю він являє собою частину старої вартості(вартості витрачених засобів вир-ва) і знов створену вартість. Стара вартість приймає форму фонду відшкодування, а знов створена вартість – національного фонду суспільства.

За натуральноречовинною формою ССП включає:

-засоби вир-ва

-предмети споживання

Для більш точного обліку результатів вир-ва використовують такі показники як чистий і кінцевий продукт. Чистий продукт – річний продукт суспільства за винятком матеріальних витрат. Кінцевий продукт – це чистий продукт + річна амортизація основних фондів. У сучасних умовах практично в усіх країнах використовується система національних рахунків, котра включає інші показники(ВВП,ВНП). У відмінності від ССП обидва ці показника включають кінцевий результат діяльності не тільки матеріального вир-ва, але й нематеріальної сфери за рік.

ВВП – це кінцева вартість товарів та послуг, вироблених в даному суспільстві за рік як національними так і іноземними виробниками.

ВНП – це кінцева вартість товарів та послуг,вироблених національними виробниками як на території даної країни так і за її межами.

Чистий національний продукт(ЧНП)=ВНП-амортизація.

3.Розподіл річного продукту за натуральною формою має критерієм функціональне призначення цих частин продукту. Засоби вир-ва використовуються для вир-ва предметів споживання і засобів вир-ва, предмети споживання використовуються для особистого споживання. Відповідно до цього розподілу в суспільному вир-ві виділяють два підрозділи:

І – вир-во засобів вир-ва

ІІ – вир-во предметів споживання

Усе суспільне вир-во поділяється на 2 підрозділи: до першого відносяться всі галузі вир-ва пов’язані із вир-вом засобів вир-ва; до другого відносяться всі галузі, пов’язані із вир-вом предметів споживання.

Нормальне відтворення, а саме безперервне та ефективне припускає наявність певних співвідношень або пропорції, які б забезпечували збалансованість економіки. Формування цих пропорцій в умовах ринкової економіки означає процес реалізації річного суспільного продукту. Коли мова йде про реалізацію продукту індивідуального вир-ва, то реалізація зводиться до акту купівлі-продажу.

Річний продукт суспільства може бути реалізований тільки при наявності певної пропорційності в суспільстві. Таким чином, проблема реалізації ССП значно ширше поняття «купівля-продаж». Реалізація ССП означає досягнення збалансованості в економіці, наявність строгих співвідношень між різними частинами ССП. Абсолютної пропорційності в реальному житті бути не може. Завжди існують певні диспропорції. Однак якщо диспропорція стає загальною наступає економічна криза визвана або надвир-вом або нестачею товарів.