59.Економічна система сучасного капіталізму.

Сучасна економічна система – це «змішана» система вільного підприємства, економічний контроль в якій забезпечується з боку як суспільства, так приватних інститутів.Розрізняють три основних види змішаної економіки: 1)консервативний, 2) ліберальний, 3)соціал-реформаторський. Кожен з них має певні відміності. Так, консервативний варіант змішаної економіки виступає за обмежене втручання держави в макроекономічні процеси з метою створення умов для розвитку приватного сектору і ринкових важелів саморегулювання. Ліберальний варіант передбачає проведення важливих інституціональних і соціальних реформ, впровадження системи національного планування, здійснення поступової соціалізації капіталістичної економіки. Соціал-реформаторський варіант змішаної економіки обстоює необхідність оптимального поєднання децентралізму і централізму,планування і ринку, інд. і колективних форм власності для поступової трансформації капіталізму в систему демократичного соціалізму. Змішана економічна система – це насамперед ринкова економіка, яка функціонує на основі взаємодії двох механізмів господарювання: стихійного саморегулювання і свідомого регулювання. Необхідно звернути увагу на об’єктивність еволюцій господарського механізму від «чистого» саморегулювання до поступового розширення свідомого регулювання від первиної ланки планування (на рівні підприємства, фірми, національної та міжнародної корпорації) до держ. регулювання на рівні національної економіки. Матеріальної основою еволюції господарського механізму е зростання суспільної форми продуктивних сил в умовах НТП і НТР на основі поглиблення поділу праці,спеціалізації та кооперації виробництва. Це об’єктивно потребує нових форм організації та управління виробництвом, його регулювання і планування на макрорівні. У сучасних умовах класичні монополії зустрічаються рідко. Проте олігополії зустрічаються дуже часто. Так, процент обсягу продукції галузі, який припадає на чотири найбільших фірми в галузях промисловості США: автомобілі-90; домашні холодильники-85; домашні пральні машини-93; літаки-72; телефони-63.Якщо чотири найбільших підприємства контролюють 40% загального обсягу ринку і більше, то галузь вважається олігопольною, але це юридично, а фактично така галузь є монополізованою, бо, як відомо, якщо в галузі лише декілька потужних корпорацій, то вони координують свої зусилля таким чином, щоб діяли умови, подібні до картельних умов.Ще у 80-тті роки ХХ ст. розпочалося масове вторгнення автомобіле-будівних фірм у сферу високих технологій. Американська фірма «Дженірал Моторз» за п’ять років скупила більше 10 великих компаній і завдяки цьому проникла в галузі аерокосмічної промисловості, робототехніки, штучного інтелекту та інше. За рахунок прибутків, отриманих завдяки монополії, можна купити вплив у високих урядових колах, - якщо не шляхом хабарів, то за допомогою великих внесків у виборчі компанії.

60.Світове господарство

- глобальна система господарств держав та недержавних утворень, що пов'язані міжнародним  поділом праці  і взаємодіють між собою у різних формах. Цілеспрямована господарська діяльність у світовій економіці здійснюється суб'єктами, які визначають стан і розвиток факторів виробництва, а також способи їхнього з'єднання. Суб'єктами світового господарства є господарюючі одиниці, здатні по своїх фінансових і матеріальних можливостях організувати виробничу діяльність у міжнародному масштабі й обладающие певними міжнародними правами й обов'язками. У число таких основних господарюючих суб'єктів входять національні держави, ТНК, регіональні інтеграційні економічні об'єднання, міжнародні економічні організації. Основним суб'єктом світового господарства є держава. Воно являє собою форму політичної й економічної організації суспільства, що відображає інтереси панівного класу, групи населення.

Світове господарство як цілісна система складається з різних частин, підсистем. Такими підсистемами є групи національних економік (групи країн), які мають певну спільність і відмінності. Їх визначають за такими ознаками, як рівень економічного розвитку, соціально-економічна структура економіки, тип економічного зростання, рівень і характер зовнішньоекономічних зв’язків. Проте найбільш поширеною є класифікація світового господарства, за якою в ньому виокремлюють три великі групи країн: розвинуті країни, країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою.

До групи розвинутих (промислово розвинутих, індустріальних) входять держави з ринковою економікою і високим рівнем соціально-економічного розвитку, в яких ВВП на душу населення нині складає не менше 12 тис. дол. за паритетом купівельної спроможності. Нині це приблизно 30 країн і територій. На них наприкінці 1990-х рр. припадало 55 % світового ВВП і більша частина світової торгівлі та міжнародного руху капіталу.До групи країн, що розвиваються (слаборозвинутих), входять держави з ринковою економікою і низьким рівнем економічного розвитку. Із 182 країн — членів МВФ до цієї групи належить 121. Проте, незважаючи на їх кількість, чисельність населення та величезну територію, на них припадає трохи більше 28 % світового ВВП. Дана група характеризується різкою диференціацією та неоднорідністю соціально-економічного розвитку. Верхній ешелон країн, що розвиваються, складають держави з порівняно сучасною структурою економіки, високим індексом розвитку людини, значним ВВП на душу населення (нові індустріальні країни, більшість країн Перської затоки, деякі країни Латинської Америки).

До групи країн з перехідною економікою належать держави, які з 1980—90 рр. здійснюють перехід від адміністративно-командної економіки до ринкової. Це 12 країн Центральної і Східної Європи, 15 країн колишніх республік СРСР, а також Монголія, В’єтнам. Країни з перехідною економікою виробляють близько 17—18 % світового ВВП.