Тема 53.Безробіття: його причини, види, наслідки

Безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають підходящої роботи, заробітку, зареєстровані у державній службі зайнятості та отримують відповідну грошову допомогу, дійсно шукають роботу та здатні братися за неї.

Основними видами безробіття є природне і циклічне.

Циклічне безробіття – це безробіття викликане спадом,тобто тією фазою економічного циклу, коли виробництво і сукупний попит абсолютно скорочуються.

Природне безробіття є добровільним, фрикційним і структурним.

Добровільне безробіття виникає тоді,коли робітники не хочуть працювати за пропоновану їм заробітну плату,але стали б до роботи,якби вона була вищою.

Фрикційне безробіття виникає внаслідок постійного руху населення між видами праці, регіонами, а також на різних стадіях життєвого циклу.

Структурне безробіття означає невідповідність між пропонування і попитом на працівників.

Вимушене безробіття зумовлене перепадами ринкової кон’юнктури і характеризується своєю тривалістю. Це безробіття буває сезонне, технологічне, конверсійне.

Соціальні наслідки безробіття. Втрата роботи знижує життєвий рівень працівника, завдає йому морально-психологічної травми внаслідок відчуження від виробництва. За період безробіття знижується кваліфікація, втрачається самоповага, формується почуття самотності та непотрібності. Погіршується фізичний і психологічний стан людини. В економічно розвинутих країнах на подолання негативних наслідків безробіття витрачається 3 – 5% ВВП. Особливу роль у цьому відіграє держава. Її діяльність здійснюється за такими напрямами: а)Регулювання рівня й тривалості безробіття; б)Соціальний захист безробітних.

Зниженню безробіття сприяє:

1. Економічна політика, спрямована на підтримання стійкого розвитку суспільного виробництва, стримування інфляції та підтримання сукупного попиту;

2. Збільшення тривалості навчання пересічного громадянина;

3. Посилення гнучкості заробітної плати;

4. Державна політика,спрямована на захист і підтримку вітчизняного виробництва та вітчизняного ринку;

І т.д.

Таким чином, безробіття – закономірний елемент відносин зайнятості і відтворення робочої сили в ринковій економіці.

Закон Оукена стверджує, що кожен 1% перевищення рівня безробіття вище природного рівня, призводить до недоотримання ВВП в розмірі 2,5%. На відміну від усіх розглянутих видів безробіття циклічне безробіття існує лише в період спаду ділової активності. Великі розміри безробіття негативно впливають як на відтворення ВВП, так і на відтворення робочої сили. Це відношення (і :2,5 або 2:5) дозволяє обчислити абсолютні втрати продукції, які пов’язані з будь-яким рівнем безробіття. Закон Оукена це залежність між відставанням фактичного обсягу ВВП і рівнем циклічного безробіття.

Тема 54. Перехідна економіка:сутність, риси, типи

Сутність перехідної економіки. У з’ясуванні сутності перехідної економіки слід виходити з того, що проблема перехідних періодів не є новою для економічної науки. Спочатку вона виникає у зв’язку з переходом від аграрного суспільства до індустріального. Згодом до зазначеної проблеми звертаються представники марксизму у зв’язку з обґрунтуванням теорії переходу від капіталізму до соціалізму.

За сучасних умов перехідні процеси в суспільстві розглядаються у контексті трьох основних аспектів:

— перехідні процеси у розвинутих капіталістичних країнах;

— перехідні процеси у країнах, що розвиваються;

— перехідні процеси у постсоціалістичних країнах.

У найбільш загальному вигляді під перехідністю розуміється процес якісних змін в основах того чи іншого суспільства, спрямованих на перехід до нового соціально-економічного ладу. Головний зміст перехідного періоду – це зміни в економіці. Економіка набуває за умов перехідного періоду особливої якості, вона характеризує своєрідний «проміжний» стан суспільства.

Риси. Своєрідність перехідної економіки більш повно проявляється в її рисах, до яких відносять:

1) особливий характер неврівноваженості перехідної економіки. У перехідній економіці її неврівноваженість має специфічний характер, оскільки переслідує іншу мету. Ця мета полягає не у поверненні економічної системи до попереднього, врівноваженого стану, а навпаки, у посиленні нестійкості існуючої системи, з тим щоб вона згодом поступилась місцем іншій економічній системі;

2) альтернативний характер перехідної економіки. Це означає, що перехідна економіка повинна обов’язково перейти до нового стану, якісно відмінного від попереднього стану економіки. Таким чином, перехідність виключає повернення до тієї економіки, яка передувала перехідній;

3) особливий характер суперечностей у перехідній економіці. Визначальними виступають тут суперечності між новим (прогресивним) і старим (регресивним). Це і визначає особливість існуючих суперечностей: вони не є суперечностями функціонування, а виступають як суперечності розвитку;

4) наявність у перехідній економіці особливих — перехідних економічних форм. Ці форми, відображаючи своєрідний «проміжний» стан економіки, містять у собі відповідний симбіоз, поєднання в собі елементів як старого, так і нового;

5) історичність перехідної економіки. Вона пов’язана як з історичними умовами перехідної економіки, так і з національними особливостями останньої.

Типи. Типи перехідної економіки: за масштабами перехідних процесів — локальний і глобальний; за характером перехідних процесів — природно-еволюційний та реформаторсько-еволюційний.

Локальна перехідна економіка дає уявлення про характер перехідних процесів на обмеженому (локалізованому) територіальному просторі - в окремій країні чи певному регіоні.(вихідний тип п.е.)

Глобальна перехідна економіка характеризує єдиний процес змін у масштабах усього світового господарства чи у межах певної цивілізації.(визначальна: характеризує і визначає глобальні перспективи першої)

Природно-еволюційний тип перехідної економіки відображає природну ходу еволюції економічних систем під впливом зазначених вище факторів.(лежить в основі переходу від одного економ. стану до ін.)

На відміну від природно-еволюційного типу перехідної економіки, який передбачає об’єктивний «самоплив» перехідних процесів, реформаторсько-еволюційний тип характеризується певним свідомим регулюванням перехідних процесів з боку суспільства.