52.Основні джерела довгострокового фінансування фірми, що здійснює зовнішньоекономічну діяльність.

Довгострокове фінансування компанії здійснюється в двох основних видах: -від інвесторів (через купівлю акцій і облігацій);-від кредиторів ( у формі банківського кредиту або купівлі довгострокових цінних паперів – облігацій)У свою чергу, м/н фінансування поділяється на іноземне і євровалютне в залежності від типу взаємовідносин резидент-нерезидент і тієї валюти, яка надається.За джерелами довгострокове фінансування компанії поділяються на внутрішнє і зовнішнє.Внутрішніми джерелами довгострокового фінансування компанії є накоплені нетто-грошові потоки (net cash flow), що виникають при здійсненні м/н операцій. Основою нетто-грошових потоків є нерозподілений прибуток і накоплена амортизація.Ціллю фінансового менеджменту будь-якої компанії є збільшення вартості капіталу акціонерів. Тому чистий грошовий потік компанії повинен постійно збільшуватись.Самофінансування інвестиційних довгострокових проектів за рахунок власних джерел більш характерне для торгово-промислових фірм, ніж для фінансових інститутів. Це пояснюється високою часткою власного капіталу фірми – близько 50% пасивів. Для фінансових інститутів ця частка вимірюється в рамках 10% і, відповідно, більше значення мають зовнішні джерела для фінансування довгострокових вкладень.Зовнішніми джерелами фінансування фірми виступають банківське фінансування у вигляді банківського кредиту і у формі купівлі банками довгострокових цінних паперів компанії, що не поступають у відкритий продаж, а розміщаються приватним шляхом серед крупних інвесторів, і залучення коштів за рахунок емісії акцій і облігацій.

54.Поняття й основні принципи управління оборотним капіталом міжнародної компанії.

Управління оборотним капіталом пов’язано з різними формами використання оборотних активів і поточних зобов’язань.Поточні активи — це готівка, цінні папери, які безумовно по першій вимозі, можуть бути реалізований на ринку. Поточні активи мають термін повернення на рахунки фірми протягом 1 року.Поточні пасиви формують короткострокові ресурси фірми. Термін їх виконання складає до 1 року. До них відносяться рахунки і розписки, що підлягають оплаті, а також відсотки по кредитах.

Різниця між поточними активами і поточними пасивами називається оборотними фундаціями фірми. Поточні активи: Грошові кошти,Запаси і матеріали,Рахунки до отримання,Короткострокові фінансові вкладення,Інші поточні активи. Поточні пасиви: Короткострокові позики,Рахунки до оплати,Нараховані податки на доходи,Поточні зобов’язання по довготерміновому боргу,Інші поточні пасиви.Міжнародна фірма використовує оборотні валютні ресурси для здійснення очікуваних платежів, забезпечення необхідної ліквідності, отримання прибутковості, стимулювань продажів і підтримки процесу виробництва. Засоби, розміщені в ці поточні міжнародні валютні активи, генерують валютні потоки між фірмою і зовнішнім фінансово-економічним середовищем.

55.Види ризиків,

У проведенні міжнародних розрахунків неможливо уникнути ризиків. Ризик існує як для імпортера, так і для експортера. Ризики, пов’язані із контрагентами: Дебіторський ризик-причини втрат з погляду експортера: Неплатоспроможність, небажання боржника платити, затримка пла­тежів з боку покупця; 3 погляду імпортера: Неспроможність чи небажання експортера повернути завдаток. Виробничий ризик (ризик невиконання угоди/договору)- причини втрат з погляду експортера: Анулювання чи односто­роння модифікація за­мовлення імпортера; неприйняття товару,виготовленого на замов­лення .3 погляду імпортера: Неспроможність експо­ртера виконати угоду з технічних чи фінан­сових причин; неба­жання експортера виконувати умови договору. Ризики, пов’язані з економічною або політичною ситуацією в країні партнера чи угодою в інших країнах: Політичний ризик- причини втрат з погляду експортера: Політичні події чи заходи, що перешкоджають вико­нанню договору імпортером (війна, революція, заборона чи конфіскація імпорту).3 погляду імпортера: Політичні події чи захо­ди, що перешкоджають виконанню договору/ угоди експортером (війна, революція, ембарго). Ризик затрим­ки переказу належних сум- причини втрат з погляду експортера: Відмова чи неспроможність держав чи інших публіч­них правових організацій провести платежі в узго­дженій валюті (мораторій). 3 погляду імпортера: Перешкода платежу за гарантіями чи повернен­ням завдатку. Валютний ризик- причини втрат з погляду експортера: Девальвація валюти угоди щодо валюти експортера. 3 погляду імпортера: Девальвація валюти угоди щодо валюти імпортера.

56. Характеристика інструментів хеджування транзакційних валютних

ризиків.

Транзакційний валютний ризик-це вірогідність збитків, пов‘язаних із зміною валютного курсу по вже укладеному контракті по якому платіж повинен наступити через визначений момент часу в майбутньому. Використовування інструментів термінового ринку дозволяє хеджувати валютну вартість контракту, і ціна цих інструментів складає планові збитки, оцінювані менеджером як витрати, пов’язані з усуненням ризику за контрактом.Для мети хеджування застосовуються форварди, ф’ючерси, опціони і свопи і їх різні комбінації. Страхування за доп. своп- контрактів.Переваги своп-контрактів: вони дозволяють:1) використовувати переваги ринку капіталу в ненаціональній валюті з одночасним виключенням ризику зміни валютного курсу;2) витягувати прибуток з відкритої валютної позиції або закрити вже наявну позицію;3) страхувати рух капіталу в іноземній валюті;4) диверсифікувати джерела фінансування;;5) провести страхування довгострокових валютних форвардів. Страхування за доп. ф’ючерсних контрактів. При викор-ні даного інструменту необхідно пам‘ятати, що він є стандартизованим біржовим контрактом. Тому не можна повністю хеджувати відкриту валютну позицію, не кратну вартості одиничного ф’ючерсу. Купуючи ф’ючерсний контракт, менеджер намагається зафіксувати прийнятний рівень ризику, займаючи іншу позицію,що існує на наявному ринку.Параметри ф’ючерсних контрактів залежать від конкретної біржі. Ф’ючерсний контракт на деякий базисний актив є інструментом, ідеально відповідний для мети хеджування, оскільки доходність ф’ючерсного контракту зв’язана тісною кореляційною залежністю з приростом величини базисного активу ф’ючерсна ціна і ціна спот тісно взаємозв’язана.Тому виграш від володіння базовим активом в результаті зростання його ціни буде понижений за рахунок збитків по короткій ф’ючерсній позиції (короткий хедж). Ризик, пов’язаний з короткою позицією по базовому активу, страхується за допомогою довгої позиції на ф’ючерсному ринку (довгий хедж).Хеджування дозволяє знижувати ризик, але об’єктивно приводить до зниження прибутковості контракту.Хеджування за доп. опційних контрактів. Опційні контракти одержують все більш широке застосування у всьому світі. Таке лідерство пов’язано з наступними перевагами даного виду контрактів:1) утримувач опціону обмежує величину можливих збитків по даному виду контракту у разі несприятливої динаміки валютного курсу;2) власник опціону має нагоду використовувати сприятливу зміну динаміки валютного курсу для отримання додаткового доходу;3) утримувач опціону має велику свободу дій;4) можливості опційного ринку більш численні, ніж ф’ючерсного; 5) опціон дозволяє вибирати ціну виконання.Страхування з доп. форвардних контрактів:Припустимо, що швейцарська фірма «X» поставляє в США продукти харчування. За свої поставки вона чекає через 6 місяців надходження платежу в розмірі $ 100 тис. Швейцарська фірма схильна до ризику знецінення долара, оскільки при посиленні франка- вона отримає менше запланованої виручки в національній валюті.Для того, щоб виключити даний ризик, корпорація може продати очікувані долари своєму уповноваженому банку, уклавши з ним відповідний форвардний контракт на продаж доларів в обмін на франки. В цьому випадку експортер забезпечує покриття своєї довгої валютної позиції короткю на валютному ринку.При цьому банк повинен призначити форвардний курс обміну по даній операції. Для цього використовується теорія паритету процентних ставок.