
- •1. Розміщення продуктивних сил як галузь економічної науки.
- •2. Мінерально-сировинні ресурси України
- •3. Галузева структура машинобудування України.
- •4. Фактори розміщення продуктивних сил.
- •5. Машинобудівний комплекс.
- •6. Рудні ресурси України та їх економічна оцінка.
- •7. Принципи розміщення продуктивних сил.
- •8. Нерудні ресурси та їх економічна оцінка.
- •9. Важке машинобудування та особливості його розміщення
- •10. Сутність економічного району та основні районоутворюючі фактори.
- •11. Газова промисловість України та її проблеми.
- •12. Транспортне машинобудування та його структура.
- •13. Основні районоутворюючі фактори.
- •14. Чорна металургія України, проблеми та перспективи її розвитку.
- •15. Національний склад населення України та його територіальні особливості.
- •16. Мережа економічних районів України.
- •17. Сировинна база чорної металургії України.
- •18. Нетрадиційні джерела енергії та перспективи їх використання.
- •19. Галузева структура народного господарства.
- •20. Кольорова металургія та її проблеми.
- •21. Проблеми та перспективи розвитку Донецького вугільного басейну.
- •22. Народонаселення та його роль у територіальній організації народного господарства.
- •23. Структура і розміщення чорної металургії в Україні.
- •24. Галузева структура машинобудування в Україні.
- •25. Чисельність, склад та розміщення населення України.
- •26. Сучасні форми організації агропромислового комплексу.
- •27. Характеристика сировинної бази металургії України.
- •28. Трудоресурсний потенціал продуктивних сил України.
- •29. Нафтова і нафтопереробна промисловість України та її проблеми.
- •30. Статево-вікова структура населення.
19. Галузева структура народного господарства.
Галузь – сукупність підприємств, установ і закладів, що виробляють однорідну продукцію чи надають однорідні послуги, які задовольняють потреби населення. На галузеву структуру економіки України впливають різні економічні та природні чинники, в тому числі наявний рівень розвитку продуктивних сил, темпи зростання (занепаду) виробництва, рівень забезпечення сировинними та паливно-енергетичними ресурсами, інтенсивність реалізації досягнень науки й техніки, міжнародний поділ праці, економічна інтеграція. Розрізняють галузі виробничої сфери (виробництво матеріальних цінностей) і галузі невиробничої сфери (задоволення різноманітних соціальних і духовних запитів людей).
Виробнича сфера народного господарства України надзвичайно складна. Вона включає: промисловість, будівництво, сільське господарство, лісове господарство, транспорт і зв’язок, торгівлю, громадське харчування, матеріальне-технічне постачання, заготівлю та збут. Кожна з цих великих галузей (секторів) народного господарства однаково важлива для його розвитку, структури та функціонування.
Промисловість є провідною галуззю господарства України. В її складі виділяють видобувні й обробні галузі.
У галузевій структурі промисловості України провідне місце традиційно займає важка промисловість (73,7% у 2000 р.), її значне переважання над виробництвом товарів народного споживання постійно призводило до проблем із забезпечення населення продукцією легкої і харчової промисловості.
Базовим у економіці країни є паливно-енергетичний комплекс. У структурі видобутку палива в Україні майже 75% припадає на вугілля, 5% займає нафта, а 19% - газ. Запаси кам’яного і бурого вугілля оцінюються у 76 млрд. т.
Також важливою галуззю важкої промисловості є чорна металургія. Загальні запаси залізних руд України оцінюються у 27,4 млрд. т, що становить 22% розвіданих запасів у країнах СНД. Хімічна та нафтохімічна промисловість – одна з найважливіших галузей важкої промисловості України. Вона складається з таких підгалузей: гірничо-хімічна, основна хімія, хімія полімерів, фармацевтична, лакофарбова тощо. Головні райони гірничо-хімічної промисловості – Передкарпаття і Донбас.
Лісова й деревообробна промисловість об’єднує заготівлю і переробку деревини та інших лісових багатств (лікарської сировини, ягід, плодів, грибів); основні її галузі – лісозаготівельна, деревообробна, целюлозно-паперова й лісохімічна. Частка лісової і деревообробної промисловості в усьому промисловому комплексу досить низька (менше 2,5%). Основою розвитку галузі є лісове господарство. Воно займається розведенням (насадженням), упорядкуванням, захистом та охороною лісів; розвинене в усіх регіонах України, найбільше – у Карпатах і на Поліссі.
Машинобудування є надзвичайно складною галуззю, до якої входять декілька десятків спеціалізованих галузей. В узагальненому виді структура машинобудівного комплексу складається із галузей: 1) важкого машинобудування: металургійне, гірничо-рудне, енергетичне; 2) середнього машинобудування: транспортне, сільськогосподарське і тракторне, верстатобудування, устаткування для легкої і харчової промисловості; 3) точного машинобудування: приладомашинобудування, електротехнічне машинобудування.
Харчова промисловість України поступається тільки чорній металургії, даючи більше 17% промислової продукції. Харчова промисловість об’єднує понад 40 галузей, які виробляють продукти харчування. Основними серед них є цукрова, борошномельно-круп’яна, олійно-жирова, хлібопекарська, спиртова, плодоовоче-консервна, рибна, молочна, м’ясна, виноробна, кондитерська, пивоварна, тютюнова та інші.
Легка промисловість – це сукупність галузей промисловості, що спеціалізується на випуску предметів народного споживання (тканини, взуття, трикотаж, одяг, галантерея тощо). Функціонування народногосподарського комплексу України неможливе без інфраструктури, тобто галузей, які обслуговують процес виробництва. Це вантажний транспорт, системи енерго-, водо- і теплопостачання, матеріальне-технічне забезпечення, ремонт, будівельний комплекс, освіта (підготовка кваліфікованих кадрів), наукове забезпечення, управління.
Провідне місце у інфраструктурі займає вантажний транспорт. Виділяють наземний (залізничний, автомобільний, трубопровідний), водний (морський, річковий, озерний) та повітряний його види.
Будівельний комплекс включає в себе такі галузі, як будівництво, промисловість будівельних матеріалів, виробництво будівельних конструкцій і деталей. Основні обсяги будівництва в Україні поки що зосереджені у великих містах, значними обсягами цивільного будівництва характеризується м. Київ.
Сільське господарство складається з двох великих галузей – рослинництва і тваринництва. За нормальних умов розвитку в загальному обсязі їх виробництва зростає частка тваринництва, в умовах криз, воєн, революцій тощо – навпаки. В Україні останніми роками тваринницька галузь поступово спадає
Рослинництво – це велика галузь сільського господарства, головним засобом виробництва якого є земля. Воно дуже залежить від кліматичних умов, зокрема від кількості тепла та зволоженості. Внутрішня структура рослинництва в Україні представлена такими галузями і виробництвами: рільництвом (зернове господарство, технічні культури, картоплівництво), городництвом, кормовиробництвом (польове та луківництво), садівництвом і виноградарством. Овочівництво розвинене в Україні недостатньо. Овочівництво – трудомістка і маломеханізована галузь. Деякі культури – помідори, перець, баклажани – найбільш продуктивні на Півдні й у Закарпатті, решта – вирощуються повсюдно й особливо навколо великих міст, де організовано приміські овочеві господарства. На Півдні країни розвинене баштанництво – вирощування кавунів, динь тощо.
Садівництво – в Україні ще не стало високотоварною галуззю, хоч має сприятливі для цього природні умови Степу, Лісостепу і Закарпаття. Воно включає у себе ягідництво (вирощування агрусу, порічок, смородини тощо) та плодівництво (вирощування сім’ячкових – яблука, груші та кісточкових – вишня, черешня, слива, абрикоси, персики).
Тваринництво – галузь сільськогосподарського виробництва, рівень розвитку якої є свідченням інтенсивності аграрного сектора економіки загалом. Крім продовольства, тваринництво дає сировину для харчової (м’ясо, молоко) та легкої (вовна, шкури) промисловості.
Сільське господарство разом з промисловими виробництвами, що переробляють його сировину, і тими видами діяльності, які обслуговують цей процес, утворює потужний народногосподарський агропромисловий комплекс. Він в значній мірі визначає соціально-економічний розвиток країни, рівень життя населення, його забезпечення продуктами харчування, а переробну промисловість – сільськогосподарською сировиною.