Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1-60.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
291.33 Кб
Скачать

15. Національний склад населення України та його територіальні особливості.

Особливістю національного складу населення України є його багато національність.

У національному складі населення України переважають українці, чи­сельність яких становить 37541,7 тис. осіб, або 77,8 % від загальної чисель­ності населення. З 1989 p., кількість українців зросла на 0,3 %, а їх питома вага серед жителів України - на 5,1 %.

Друге місце за чисельністю посідають росіяни, кількість яких порівня­но з переписом 1989 р. зменшилася на 26,6 % і нараховувала на дату пере­пису 8334,1 тис. осіб. Питома вага росіян у загальній чисельності населен­ня зменшилася на 4,8 % і складала 17,3 %

У складі населення спостерігається яскраво виражена перевага двох етносів: 37,5 млн осіб (77,8 %) є українцями і 8,3 млн (17,3 %) - росіянами. Протягом міжпереписного періоду кількість українців дещо зросла, на­томість кількість етнічних росіян зменшилася на чверть. Євреї, втративши майже чотири п'ятих свого складу, перемістилися з третього місця за чи­сельністю серед етнічних груп України на десяте. В цілому перепис 2001 р. зафіксував представників більш як 130 етносів. У межах України розміщені основні регіони проживання кримських татар, караїмів, кримчаків і част­ково гагаузів.

Вперше після другої світової війни в Україні відбулося збільшення пи­томої ваги осіб, для яких українська мова є рідною, тобто відбувся перелом тенденції русифікації населення. Українську мову вважають рідною 67,5 % населення, для 29,6 % рідною є російська, для 2,9 % — інші мови. У сільській місцевості частка україномовного населення становить 85,8 % (російсько­мовного - 9,5 %), у міських поселеннях відповідно 58,5 % і 39,5 %. Лише чотири з двадцяти семи регіонів переважно російськомовні (Севастополь, Крим, Донеччина та Луганщина), у трьох регіонах (Запорізька, Одеська та Харківська області) число осіб із рідною українською та російською мовами приблизно однакова, понад дві третини населення решти двадцяти регіонів вважають рідною українську мову.

Українці переважають в усіх регіонах, крім Севастополя та АР Крим, де найчисельнішою етнічною групою є росіяни (відповідно 71,6 % та 58,3 %). Майже в усіх інших регіонах росіяни посідають друге місце за чисельністю і лише у двох — четверте: на Закарпатті (після українців, угорців і румун) та на Буковині (після українців, румун і молдован). Висока питома вага росіян спостерігається також у Донбасі (38-39%), в інших східних та південних рег­іонах, на Сумщині (Путивльський район). Найбільш етнічно строкаті регіо­ни України - Чернівецька, Одеська, Закарпатська області та Автономна Рес­публіка Крим. Сумарна питома вага всіх етносів, крім росіян та українців, тут становить 16 - 21 % (в інших регіонах не перевищує 6 %).

Вичерпання потенціалу демографічного зростання України визна­чає неможливість найближчим часом не лише розширеного, а й простого відтворення населення. Навіть за умови збільшення народжуваності до найвищого в сучасній Європі рівня (2 дитини на жінку) і зменшення смертності до найнижчого у світі рівня (середня очікувана тривалість життя при народженні - 80 років) протягом найближчого де­сятиріччя чисельність населення України неухильно зменшуватиметься. За оптимістичним варіантом прогнозу, до 2026 р. загальна чисельність населення України скоротиться до 43,3 млн. осіб, а за песимістичним — до 40,4.

З метою покращення демографічної ситуації в Україні доцільно розро­бити Комплексну програму активізації національної демографічної полі­тики до 2025 p., реалізація якої стане визначальним пріоритетом діяль­ності органів виконавчої та законодавчої влади як у центрі, так і на місцях. Особливо важливим є підвищення рівня наукових досліджень з актуаль­них проблем демографічної політики, їх кваліфіковане інформаційне за­безпечення. Поряд із створенням потрібних економічних умов слід скон­центрувати зусилля на включенні демографічних пріоритетів (репродук­тивних, міграційних) до духовної сфери суспільства. У ранг державної політики слід поставити проблему популяризації здорового способу жит­тя, трансформації відповідних культурних настанов.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]