Функції спілкування:

1. Передача негенетичної інформації (знань, вмінь, навичок, особистого і колективного досвіду) та результатів діяльності (Ю. Лотман).

2. Передача свого відношення до тих чи інших подій або явищ.

3. Маніпулятивний вплив на інших людей (завдяки застосуванню маніпулятивних технік впливу).

Розгляд другого питання:

«Типологія форм, засобів та видів спілкування»

Форми спілкування:

1. Пряме безпосереднє спілкування.

2. Непряме опосередковане спілкування.

Види спілкування:

[С. 31]

1. Взаємне спілкування.

2. Однобічне спілкування.

3. Міжособистісне спілкування.

4. Масове спілкування.

До видів спілкування також належать:

1. Традиційне спілкування – яке обумовлене культурно-історичною традицією певного народу.

2. Формально-рольове спілкування – яке носить умовно-регламентуючий характер (лікар – пацієнт, продавець – покупець).

   • Як окремий випадок – Формально-ділове спілкування – яке часто застосовується між начальником та підлеглим.

3. Неформальне (дружнє) спілкування – яке застосовується переважно у референтних групах.

4. Партнерсько-ділове спілкування – яке застосовується у справжніх трудових колективах (компанія Г. Форда-молодшого).

Засоби спілкування:

І. Вербальні:

1. Мова:

   • звичайні природні мови

   • штучні термінологічні мови

ІІ. Невербальні:

1. Жести.

2. Міміка.

3. Умовні сигнали.

4. Інтонаційний малюнок.

Засоби впливу при спілкуванні:

[С. 31 – 32]

1. Переконання – логічна зміна поглядів реціпієнтом під впливом доказів комунікатора.

2. Навіювання – інтелектуально-емоційний вплив на людину без будь яких доказів завдяки застосуванню сили авторитету, коли інформація сприймається на віру, тобто некритично.

   • Психічне наслідування.

   • Психічне зараження.

3. Примушення – застосування технік психологічного впливу, коли людина змушена всупереч своїм переконанням вдатися до дій, які вона повинна виконати, щоб досягти бажаного результату.

Розгляд третього питання:

Культура та мистецтво спілкування. Техніки спілкування, та деякі загальні правила мистецтва слухати і переконувати. [С. 41]

Культура спілкування:

Культура спілкування – історично сформований стереотип (еталон) міжособистісних та внутрішньогрупових відносин між людьми, заснований на системі духовних соціальних цінностей та смислових пріоритетів даного конкретного соціуму (народу) – органічна частина його КІТ (Культурно-історичної традиції).

Таким чином можна зазначити, що у різних народів у процесі розвитку їх історії склалася своя унікальна культура (традиція спілкування).

Теж саме можна сказати і відносно різних соціальних, професійних, етнічних та релігійних груп, які формують свою т. зв. субкультуру в сому чеслі і субкультуру спілкування (байкери, скінхеди, хіпі, лікарі etc.).