38. Органи влади та управління зунр.

Уряд ЗУНР — Державний секретаріат — було утворено 9 листопа­да 1918 року. До його складу входило 14 секретарств: внутрішніх справ, зовнішніх справ, військових справ, фінансів, юстиції, торгівлі і промислу, шляхів, земельних справ, харчових справ, пошти і теле­графу, праці і суспільної опіки, суспільного здоров'я, освіти, публіч­них робіт, віросповідання. Очолював Державний Секретаріат — прем'єр. Ним було обрано К. Левицького.

10 листопада 1918 року прем'єр і члени уряду принесли присягу на вірність українському народові і державі.На початку січня 1919 року К. Левицький іде у відставку. Пре­м'єром призначається С. Голубович. У складі уряду було утворено ще три секретарства — польське, єврейське і німецьке. Цим кроком уряд намагався прилучити до процесу державотворення представників національних меншин.Згодом за рахунок об'єднання секретарств їх кількість була ско­рочена до десяти. Було ліквідовано секретарство праці і суспільної опіки, суспільного здоров'я. Ці секретарства стали відділами секре-таріату внутрішніх справ.ЦСл

39. Судова система зунр

Прпцівникам судових органів пропонувалося принести присягу на вірність українському народу й державі. Ті, хто скомпрометував себе антиукраїнською діяльністю й переконаннями, були звільнені.У лютому 1919 р. Державний секретаріат судових справ одержав доручення провести судову реформу. Уся територія ЗУНР була розділена на 12 судових округів і 130 судових повітів. Відповідно, належало вибрати окружні й повітові суди. Надавалася гарантована мож­ливість вибрати своїх суддів національним меншинам: поляки повинні були вибрати 25 суддів, євреї — 17.У лютому 1919 р. приймається ряд законів, спрямо­ваних на вдосконалення діяльності судових органів.Закон«Проскорочення підготовчої судової служби» скоротив термін стажування суддів із трьох до двох ро­ків. Закон «Про тимчасове припинення діяльності суду присяжних» припинив вибори присяжних у зв'язку з умовами військового часу. Були прийняті також закони про перехід судочинства на українську мову, про введен­ня демократичних принципів судочинства. Законом від 11 лютого для розгляду кримінальних справ у повітах створювалися тимчасові трибунали. До їхнього складу входили голова й два члени. Згідно з законом від 15 лю­того створювалися дві вищі судові інстанції: Вищий суд і Найвищий державний суд. До їхнього обрання функції другої й третьої судової інстанцій виконували Окремий судовий сенат другої інстанції й Окремий судовий сенат третьої інстанції. Вони були створені 8 березня 1919 р. при окружному суді в Станіславі.

40. Місцеві органи влади

Місцева влада та управління. 1 листопада 1918 року Українська -—Національна Рада проголосила ліквідацію на всій території держави старих органів місцевої влади та управління і закликала народ до створення нових, українських. На протязі місяця вибори до місцевих органів владТГуп'равл1нШїройшли на всій території ЗУНР. Такими органами стали: у селах та містах — громадські і міські комісари; у повітах-повітові комісдрді. У всіх адмТй1сТ^:ртІ№НТ5"-терит6рТа1іьних одиницях були створені'^гприбічш ради.", які виконували функції до­радчого органу. Повітового комісара призначав державний секретар внутрішніх справ, а сільських, міських комісарів і "прибічні" ради обирало населення. За законом "Про адміністрацію Західноукраїнської Народної Республіки" від і6щшшадаЛ9ИЦ>оку повітовий комі­сар був вищим представником влади у повіті. Він затверджував об­рані кандидатури сільських і міських комісарів. Йому належало пра­но розпуску "прибічних" рад і призначення нових виборів до них. Крім цого повітові комісари повинні були: 1) оберігати інтересщк-раїнської державності та протидіяти будь-яким спробам завдати їй шкоду; 2) орйймапппзиЖівід службовців повітових служб; 3) прий-кцщцзішення у випадку відмови австрійських службовців від вико­нання своїх обов'язків; 4) затверджувати розпорядження повітових Властей; 5) давати дозвіл на носіння зброї цивільному населенню; 6) ідійснювати нагляд за діловодством усіх державних органів і служ­бових осіб у повіті. Закон регламентував також порядок виборів, структуру та функції "прибічних" національних рад.Таким чином, у короткий термін було сформовано досить чітку (ін гему центральних та місцевих органів влади і управління. Слід погодитись з О. Субтельним в тому, що "надзвичайно швидке й ефек-Ювне створення адміністративного апарату являло собою досягнен­ня, що його могли повторити рідко які з нових східноєвропейських псржав, не кажучи вже про уряди Східної України".

УНР