Література

1. Дошкольная педагогика / Под ред. В.И. Логиновой, П.Г. Саморуковой – М., 1988.– С.164 –169.

2. Печора К.Л., Пантюхина Г.В., Голубєва Л.Г. Дети раннего возраста в дошкольных учреждениях.– М., 1986.– С.28.

3. Оздоровительная и воспитательная работа в доме ребенка /Сост Э. Фрухт – М., 1989. – С. 94.

4. Тонкова-Ямпольская Р.В., Черток Т.Я. Воспитателю о ребенке дошкольного возраста. – М., 1987. – C.85.

5. Фролова.А.Н. Игры-занятия с малышами. – К., 1987.

6. Венгер Л.А., Венгер Н.Б., Пиллюгина Э.Г. Воспитание сенсорной культуры ребенка. – М.,1988.

7. Зернятко. Програма виховання і навчання дітей раннього віку.

1. Особливості розвитку дітей третього року життя.

Третій рік життя – завершальний період раннього дитинства, який вважається переддошкільним віком. Він має свої, тільки йому притаманні особливості. У цей період сповільнюється інтенсивність фізичного розвитку, на відміну від перших двох років життя. Тіло дитини стає пропорційнішим, стрункішим, рухи точнішими, координованішими. Удосконалюється діяльність усіх органів і систем, підвищується працездатність нервової системи. Дитина на третьому році життя витриваліша. Тривалість неспання збільшується до 6-6,5 годин на добу, нічний сон – 10 годин, денний сон – 2– 2,5 години. Дитина може займатися однією і тією ж діяльністю 15–20, а іноді до 30 хвилин. Тому стає легше формувати правила поведінки. Проте не слід забувати, що діти третього року життя все ще легко збуджуються і швидко втомлюються унаслідок одноманітних дій.

На третьому році життя відбувається інтенсивний нервово-психічний розвиток дитини. Це особливо помітно в мовленні, яке наближається до мовлення дорослої людини. Активний словник дитини збільшується в 3–4 рази порівняно з попереднім періодом, змінюючись не тільки кількісно, але й якісно. Дитина цього віку використовує всі частини мови, майже зникають спрощені форми слів, а також слова, що неправильно вимовлялись. Відбувається ускладнення будови мови, її граматичної будови. Дитина вживає поширені складні речення. Мова виконує функції спілкування з дорослими і ровесниками. Малюк в цьому віці задає багато питань, що говорить про пізнавальні потреби, що розвиваються і розвиток мислительної діяльності. Діти сприймають предмети оточуючої дійсності не ізольовано, а у взаємозв’язку, пізнають їх властивості, порівнюють, співставляють. Розвиток мовлення і мислительних процесів відбувається одночасно.

Істотно змінюється розуміння мови оточуючих. Так, дитина розуміє зміст сказаного, зокрема розповіді про події які відбуваються вданий момент, відбулися в минулому чи будуть відбуватися. З’являються узагальнені слова: іграшки, одяг, посуд і тому подібні. А також слова, що означають якість предметів: червоний, твердий, холодний тощо.

Малюк може зрозуміти із розповіді дорослих про явища чи події які він не спостерігав. На 3 році життя змінюється виховне значення мови.

Не дивлячись на те, що у процесі навчання провідну роль продовжує займати показ, використання мовлення як засобу навчання в цьому віці значно зростає. Словом можна зупинити ту чи іншу дію, викликати приємні спогади, навчити новому і тому подібне. І все ж мова дітей 3 року життя дещо своєрідна, так як вони не досить гарно володіють граматичним будовою мови ( наприклад, це ковбаса лікарська, вона у лікаря була, на тракторі їздить тракторист, на поїзді – поїздист ). Правильна вимова звуків на 3 році життя ще не закріплена, але автоматизована. Багато звуків вимовляється м’яко (сяпка, зяйка, нозьки). Одні й ті ж звуки в одному положенні вимовляються правильно, в іншому – ні ( либа, тарілка ). Не всі діти вимовляють [р], [л], шиплячі звуки, ( зяба, замість жаба, сина замість шина ). Також зустрічається заміна і пропуски звуків, їх перестановка (наприклад, койбан замість комбайн). Недоліки в своїй мові не заважають дитині помічати помилки інших дітей і виправляти їх. Це пояснюється тим, що слухове сприйняття звуків більш досконале ніж мовнорухові вміння дитини. Дорослі не повинні допускати викривлення звуків мови – це одна із умов формування правильної вимови у дітей.

Протягом 3 року життя дитина оволодіває різноманітними уявленнями і поняттями про оточуючий їй світ. Вона знає властивості і специфічне призначення та сенсорні ознаки багатьох предметів (колір, форма, розмір), орієнтується в основних просторових і часових співвідношеннях. У неї формуються початкові уявлення про кількість. Проте, уявлення і поняття дітей ще не зовсім досконалі (Ось закрию очки і сиди в темряві).

Відбувається подальший сенсорний розвиток, змінюється орієнтовно-пізнавальна діяльність. Важливим засобом сенсорного і загального розвитку є спостереження. Саме через спостереження дитина в природних умовах може познайомитися з речами оточуючого світу, їх властивостями, сенсорними ознаками – формою, кольором, величиною. Дорослий повинен навчити дитину бачити і диференціювати ознаки предметів, оскільки самостійно дитина зробити цього не може. Характерною особливістю дітей раннього і молодшого дошкільного віку є те, що вони дивляться і не бачать, слухають і не чують. Завдання вихователя навчити малюка, спостерігаючи, помічати суттєві та другорядні деталі об’єкта, який сприймається. Дитячі запитання, які виникають на цьому віковому етапі – це добра ознака, яка говорить про бажання дитини пізнавати оточуючий світ. Дорослий повинен створювати ситуації, які б спонукали дитину задавати запитання.

Діяльність дитини на третьому році життя стає складнішою та різноманітнішою. Вона складається з предметної діяльності (заняття з дидактичними іграшками); сюжетно-рольової гри; ігор з будівельним матеріалом; спостереження; розгляду картинок, книг; елементів трудової діяльності; початків зображувальної діяльності. Усі ці види діяльності мають велике значення для розумового розвитку малюка.

Гра займає особливе місце, сюжетна зокрема. Стає більш складнішою: дитина відображає багато дій в послідовності та взаємозв’язку. Заздалегідь визначає мету, але не завжди досягає її.

Малюк любить будувати, оволодіває малюванням і ліпленням. У процесі діяльності у дитини рано починає складатися певне ставлення до оточуючих людей і явищ, а відповідно з цим і поведінка. Так, малюк виявляє співчуття до рідних, ворожість, може замахуватися кулаком, вдарити близьку людину – сестричку, тощо. Одні діти можуть певний час стримувати свої бажання, почекати інші – ні. Вони кричать, вимагають негайного виконання своїх бажань, плачуть. Усі позитивні форми поведінки вже доступні дітям цього віку і їх треба формувати.

Для дітей 3 року життя характерний і прояв естетичних почуттів. Так, діти із задоволенням слухають музику, співи. Вони прохають ще і ще повторити знайомий вірш, казку, пісню, і слухаючи, слідкують не тільки за сюжетом, але й за музичним супроводом. Дитина помічає красу в природі, оточуючих речах і людях. Дитині доступно і розуміння комічного. Змінюються і причини емоційних переживань: дитина радіє красивій будівлі, зробленій своїми руками, задоволена якщо допомагає дорослому, сердиться коли їй заважають чи не розуміють.

Але все це багатство емоційних проявів як і складний психічний розвиток, якого дитина досягає до 3 років, можливі лише за певних умов життя і виховання.