Моральне виховання.

Одним із завдань виховання дітей 2 року життя є формування передумов моральної поведінки і культурно-гігієнічних навичок. Формування у дітей тієї чи іншої звички починається навчанню її відповідному навику. Набута звичка стає потребою. На основі звичок формується характер (наприклад, риса характеру охайність). На другому році життя дитина ще не в змозі осмислити правила і моральні норми поведінки, якими вона могла б керуватися у власних вчинках. Але опанувавши нові звички під керівництвом вихователя, вона чинить у відповідності з ними. Засвоєння дій відбувається поелементно, з показом і коментуванням дорослого.

Безконтрольні дії дітей приводять до утворення неправильних навичок.

Вимоги до формування навичок: посильність, сприятлива атмосфера; вчасність; інтерес до дій; послідовність операцій; систематичність.

Чим більшою кількістю навичок дитина оволоділа, тим легше їй засвоювати нові. З оволодіванням новими навичками зростає загальна умілість і здатність до навчання. Поки навичка не перейшла в звичку дитина потребує вказівок і контролю з боку дорослих. При цьому вихователь використовує методи заохочення, схвалення, власний приклад. Звички на відміну від умінь і навичок відрізняються стійкістю.

Одним із засобів викорінення шкідливої звички є заміна її корисною. Викорінити таку звичку значно важче, ніж виробити нову. На перших порах треба переключати увагу дитини, відволікати її від шкідливої звички.

Умови викорінення шкідливих звичок: поступове викорінення; не всі відразу, якщо їх кілька; не карати дитину.

Корисні звички, які слід формувати у дітей 2-го року життя: вести себе спокійно; вітатися, дякувати; поважати працю дорослих (складати на місце іграшки, не бруднитися); засипати без зайвих подразників; бути охайними під час їди, прогулянки.

З метою формування навичок моральної поведінки вихователь може ефективно використовувати гру.

Виховання гуманних почуттів позитивних взаємовідносин.

На початку 2 року життя у дітей починають формуватися передумови моральних почуттів, що мають велике значення для розвитку взаємовідносин з ровесниками.

Правильне позитивне ставлення до оточуючого – необхідна умова комфортного відчуття дитини в групі ровесників. Перші поняття про взаємовідносини людей дитина отримує спостерігаючи за взаємовідносинами і поведінкою дорослих. Наслідуючи дорослих, дитина будує свої взаємовідносини з оточуючими. Із почуття симпатії до дорослого згодом виникає бажання бути схожим на нього в усьому. Виховуючи позитивні взаємовідносини між дітьми вихователь звертає увагу на інших малюків (Саша плаче – Оля, пожалій його ).

В дошкільному закладі дитина отримує багатий досвід взаємовідносин, вчиться поважати права інших дітей (не відбирати іграшки, вчиться ділитися). З цією метою вихователь використовує ігрові ситуації.

Не можна допускати, щоб діти віднімали іграшки, сердились і тому подібне. Опираючись на кожний конкретний вчинок вихователь дає поняття гарного і поганого вчинку. Дітей необхідно частіше заохочувати, спонукати до гарних вчинків, давати можливість утверджуватися в правильності тих чи інших вчинків. Спільні ігри зближують дітей. Виховання гуманних почуттів сприяє вихованню позитивного ставлення до тварин, рослин. Вихователь при цьому подає власний приклад. В одній ситуації вихователь опирається на бажання дитини бути самостійною, в іншій – спонукає до співчуття, в третій – радіє разом з дітьми правильному вчинку.

Форми виховання культури поведінки і почуттів: ігри­-заняття; ігри-вправи; ігри-інструкції; ігри-інсценівки.

Естетичне виховання опрацювати самостійно.