Неспання.

Велику увагу приділяють самостійності дітей під час неспання.

У цьому віці у дітей різко зростає рухова активність. Якщо її обмежувати, то це негативно відобразиться на фізичному і психічному розвитку дитини. Через рухову активність дитина пізнає світ, тому необхідно прибирати небезпечні предмети. Не треба давати багато іграшок – увага розсіюється, дитина не може зосередитися на якісь одній іграшці і запам’ятати її ознаки. Велику кількість іграшок малюк тільки розкидає, зібрати не зможе тому не виробляються навички акуратності.

Організовуючи самостійну діяльність дітей, дорослий повинен ураховувати вікові особливості. Пояснивши спосіб дії з іграшкою, вихователь залишає його самого, щоб вчився гратися самостійно.

У грі необхідно розвивати пізнавальні можливості дитини, її мову. Дуже важливим є правильний підбір іграшок.

Розвиток рухів здійснюється через дії дитини з м’ячами, обручами, машинками.

Сенсорний розвиток ( кубики, пірамідки, коробки з вирізаними на кришках різними формами). Для сюжетних ігор потрібні сюжетні іграшки. Дитину слід навчати вмінню грати так як і вмінню слухати, дивитися, наслідуючи дорослих, говорити, діяти, розрізняти, порівнювати. Для загального розвитку організовують ігри з будівельним матеріалом, з дидактичними іграшками, рухливі ігри. Важливо вчити сприйняттю музики.

Прогулянка.

У холодну пору року прогулянки з дітьми першої підгрупи не проводять, так як вони швидко мерзнуть, самі себе зайняти не можуть. Діти цього віку гуляють увечері з батьками. Сон організовують у провітреному приміщенні з відкритими фрамугами, температура повітря в спальні + 15 градусів С.

Взимку для дітей 1 року 6 місяців – 2 років проводять одну прогулянку, тривалість залежить від погоди, приблизно 1 годину.

На прогулянку беруть іграшки. Рухливі ігри чергують зі спокійними. Вихователі слідкують щоб в холодну пору року діти не кричали, дихали носиками. Одяг повинен відповідати погоді. Якщо на вулиці більш ніж - 15 градусів, вітряно, дітей не виводять. У приміщенні температура знижується до + 15 градусів С, відповідно одягають дітей. і проводять прогулянку За 15 хвилин до наступного режимного процесу кватирки закривають, і температуру піднімають до потрібної поділки.

У літній період усі види занять і самостійна діяльність повинні проводитися на свіжому повітрі.

3. Виховання дітей другого року життя. Фізичне виховання.

На другому році життя дитина починає активно рухатися і завдання дорослих полягає в збагаченні рухового досвіду, в створенні умов для розвитку рухової активності. Вихователь повинен виховувати інтерес до рухових дій, потребу в них.

Фізичне виховання залишається істотним фактором для розвитку дитини. Фізіологічна дія рухів на організм в тому, що збільшується приток крові до м’язів і тим самим покращується транспортування поживних речовин, кисню до тканин організму. Підвищується реактивність організму, покращується обмін речовин. Забезпечується більш міцніший зв’язок м’язів з кісткою. Рухи вважаються біологічним стимулятором росту. Вони мають рефлекторний вплив на функції всіх систем і органів, зокрема ( надниркові органи ), які мають важливе значення в забезпеченні адаптаційних реакцій.

Рухливі ігри і фізичні заняття з малюком проводять в ігровій кімнаті. Тому в ній слід створювати всі умови для стимулювання розвитку рухів (необхідне обладнання і простір ).

У групі слід мати: гірку зі спуском, широкі але невисокі ящики ( 10 – 20 сантиметрів) для влізання всередину і вилізання, залізання на них і злізання ; колоду обгорнена волоком і обтягнуту плівкою висотою 20– 25 см, довжиною 2 –2,5 метри, стійку з обручем (висота 120-130 см., діаметром 50-40 см.), корзину із сіткою (висота 60 см., діаметр 60 см.), драбинку із шириною прольоту 100 см., відстань між рейками 15-18 см., діаметр перекладини 2см, висота 150 см., гімнастичну лаву, довжина 2-2,5 м, ширина 30-25 см, товщина 3-5 см., дитячі диванчики, приладдя для підлізання і пролізання. Обладнання слід розміщувати так щоб залишилося місце для бігу, ігор. Крім спеціального обладнання слід мати іграшки, які б спонукали дітей до рухів; м’ячі, різноманітні за розмірами каталки, машинки, візки. Діти можуть виконувати різні рухи з ними. Необхідно мати достатню кількість відерець, кошиків, щоб діти могли збирати в них дрібні предмети. Слід мати надувні яскраві іграшки ( м’ячі, колоди ). Діти виконують з ними найбільш різноманітні дії.

По-різному використовують великий будівельний матеріал (будують, влазять, саджають іграшки ). Важливо щоб у дітей не зник інтерес до дій з іграшками. Для цього на 3– 4 дня з кімнати виносять деякі іграшки, а потім кожна нова іграшка дається дитині, показується спосіб дій з нею. Деяке обладнання та іграшки слід розміщувати так, щоб дитина достаючи їх виконувала певні дії. Не слід без нагальної потреби всаджувати дітей на стільці.

Під час виконання режимного процесу слід спонукати до виконання самостійних рухів. (піднятися в ліжко по драбинці). Вихователь повинен заохочувати самостійність дитини. А дитина повинна знати, що в скрутну хвилину на допомогу прийде вихователь.

У цьому віці малюк може самостійно виконувати деякі фізичні вправи, хоча в першому півріччі йому ще необхідна допомога дорослого, який би спрямовував його рухи. До 1 року 2 місяців продовжувати робити масаж спини і живота і виконують той комплект вправ, які дитина виконувала в кінці 1 року життя ( в комплекс включають найпростіші вправи з ходьби з перешкодами, по намальованій доріжці, по похилій дошці тощо). Усі спеціальні вправи спрямовані на формування певних рухових навичок, правильного автоматизму ходіння, відчуття рівноваги, координацію рухів, правильної постави, профілактику плоскостопості.

Не дивлячись на те, що дитини самостійно багато рухається, вдосконалення рухів повинно відбуватися під наглядом вихователя. Спеціальні заняття з фізичної культури проводяться вранці через 30-40 хвилин після сніданку. На прогулянці вдень проводяться рухливі ігри. Для проведення ігор повинно бути достатньо місця на майданчику та в груповій кімнаті. Усі види ігор, якими діти оволоділи на заняттях вдосконалюються під час самостійної діяльності в природних умовах на прогулянці.

Час відведений для прогулянки, слід використовувати раціонально, пам’ятаючи, що правильно організоване перебування на повітрі є дієвим засобом розвитку рухів дитини. Вихователь спонукає дітей спускатися з гірок, залазити на пагорбки і т. п. Для розвитку орієнтування і підтримання інтересу до виносних іграшок слід змінювати їхнє місцезнаходження, поповнювати новими, використовувати різноманітні зорові орієнтири. Загартовування проводиться такими способами: сон на повітрі, вологе обтирання, обливання ніг, повітряні ванни, під час фізичних вправ ходіння босоніж, плавання в басейні.

Розумове виховання

Одним із головних завдань розумового виховання дітей другого року життя є сенсорний розвиток. Здійснюється він головним чином в процесі предметної діяльності.

Більш тонким стає слухове, зорове, дотикове сприйняття. Дитина розрізняє не тільки різко контрастні за величиною і формою предмети, але і менш контрастні розміри, встановлює правильну за розмірами послідовність (піраміда із 5-6 кілець, розрізняє 4 кольори, може вибрати один із восьми запропонований вихователем).

Дитина використовує елементарні предмети-знаряддя: совочок, лопатку, молоток. З допомогою орудійних дій їй легше зрозуміти зв’язок між предметами. Поступово в результаті дій на основі наочно-образного мислення відбувається розвиток понять, а на їх основі узагальнюючих функцій мовлення. Навчивши дитину виконувати дії за словесною вказівкою, дорослий може формувати у неї першопочаткові моральні уявлення і оцінки. (наприклад, Оля гарна дівчинка віддала кубик Саші ).

У процесі розумового виховання вдосконалюється пам’ять, розвивається мислення. Мова стає засобом спілкування, засобом пізнання оточуючого світу. 2 рік життя є важливим етапом в розвитку дитини, тому особливу увагу в навчально-виховному процесі приділяють розвитку мовлення і розширенню орієнтування в оточуючому. Це завдання вирішується на заняттях, під час режимних процесів, ігор, самостійної діяльності. В результаті практичних дій з предметами домашнього вжитку, які супроводжуються поясненням дорослого, діти отримують велику кількість нових зразків. На фоні розвитку розуміння мовлення дорослих, починає формуватися активне наслідування їх діям. Поступово мова стає важливим засобом передачі дитині соціального досвіду і керівництва їх поведінкою.

Загальні завдання розвитку мови дітей.

1. Розвиток розуміння мови.

2. Сприяти наслідуванню дітьми мови дорослих.

3. Накопичувати словник.

4. Розвивати мову, як засіб спілкування.

В роботі з дітьми до 1 року 6 місяців на першому плані – розвиток розуміння мови дорослого, зокрема назв предметів, одягу, частини тіла людини тощо.

З допомогою фраз дорослий розкриває зміст сюжету, дає доручення, вчить розуміти їх зміст і виконувати. У становленні активного мовлення велику роль відіграє здатність наслідувати, звукосполучення і склади. Слова, що сприймають діти повинні використовувати із власної ініціативи.

З 1 року 6 місяців головним завданням є розвиток активного мовлення, проте продовжує розвиватися розуміння мови дорослого. Дітей слід навчати розуміти назви малознайомих чи незнайомих предметів, явищ, подій, які відбуваються не тільки в найближчому оточенні, а й на відстані (на вулиці, у дворі ). А також розуміти ознаки предмету, виконувати доручення. В активному мовленні відмічається значне розширення словникового запасу, діти починають використовувати всі слова, які раніше розуміли. Важливим є навчання дітей складати речення із трьох слів. Розвиваючи мову, слід вчити дітей звертатися до дорослого і ровесників задаючи запитання, передаючи свої враження декількома словами, фразами.

Протягом 2 року життя відбуваються зміни як в активному, так і в пасивному словнику, це повинен пам’ятати вихователь.

Існують так звані мікроперіоди в мовному розвитку дитини.

1-й. До 1 року 2 місяців – удосконалюються вміння, яких набули до 1 року життя, діти впізнають зображення предметів. Активна мова складається із лепетних слів.

2-й. До 1 року 3 місяців, 1року 4 місяців – швидко формується розуміння назви предметів і дій, розвивається функція узагальнення.

3-й. Від 1 року 3 місяців до 1 року 6 місяців – обсяг активного словника 30 – 40 слів. Діти висловлюють свої бажання, більше використовують спрощених слів, менше лепету. Зв’язок між предметами і словами стає більш міцним.

4-й. Від 1 року 6 місяців до 1 року 9 місяців – розуміють мову дорослого не підкріплену ситуацією, поведінка регулюється словом. До 1 року 10 місяців починають узагальнювати предметів за більш істотними ознаками.

5-й. Від 1 року 9 місяців до 2 років з’являються 2 – 3 складові речення. Мова стає засобом спілкування в найрізноманітніших ситуаціях. Діти частіше починають задавати питання.

До кінця 2 року життя інтенсивніше продовжує розвиватися наслідування. Діти можуть використовувати різні частини мови, розуміють зміст речень, в яких говорять про теперішні, минулі, майбутні події. Мова стає більш інтонаційною, виразною. Розуміння мови випереджає розвиток активного мовлення. У результаті неправильного виховання може спостерігатися затримка розвитку мовлення дитини.

Методи, прийоми і умови успішного оволодіння мовою.

Однією з умов є виховання у дитини потреби в мовному спілкуванні з дорослим. У процесі безпосереднього спілкування з дитиною, в грі, самостійній діяльності, під час режимних процесів вихователь не ставить прямого завдання навчити дитину говорити, але ці моменти він повинен використовувати для спонукання дитини до розмови. У спілкуванні з дитиною велике місце має займати спонукання, спрямоване на виконання різноманітних дій: „дай”, „принеси” і тому подібне. За допомогою цього методу формується орієнтування в оточуючому, розуміння назв предметів, дій, але недостатньо активізується власне мовлення дитини. Тому після виконання дитиною дій її слід запитати, що вона робила. Вихователь повинен спонукати малюка переводити емоційні, рухові, мімічні реакції в мовленнєві.

Ще одним важливим методом розвитку мови дитини є використання дорослим мовного зразка. Мова дорослого повинна бути емоційною, виразною, зрозумілою. Вагомим прийомом розвитку мови є запитання. На 2 році життя дітям можна і необхідно задавати різноманітні запитання: „де?”, „що це?”. Відповісти на них словом діти можуть у другому півріччі другого року життя. Педагогічна цінність питань в тому, що вони активізують мислення дитини. Окрім запитань вихователь може успішно використовувати такі прийоми як прохання повторити слова, невеличкі речення, доручення. Завдання вихователя полягає в тому, щоб усі види діяльності дітей і режимні процеси зробити результативними щодо розвитку мови малюків. Мовні реакції у дітей раннього віку активізуються у моменти сильної зацікавленості, тому вихователь повинен так організувати життєдіяльність дитини, щоб їй було цікаво і вона активно й охоче діяла під час будь-яких режимних процесів. Робота з розвитку мовлення та орієнтування в оточуючому здійснюється одночасно. Вихователь повинен підтримувати орієнтовну активність дитини в побутових ситуаціях, організовувати їх так, щоб кожна з них мала розвивальний характер. А це означає, що вихователь повинен коментувати кожну дію, мотивувати її.

Показником розвитку пізнавальної активності дітей є запитання. Повсякденні розмови з дорослими сприяють тому, що в другому півріччі 2 року життя змінюється характер спілкування – воно стає мовним і з боку дитини. Вона активніше задає запитання. Іноді дорослий користується прийомом власного запитання-відповіді. Слово дорослого повинне співпадати з відчуттями малюка. Дорослі у спілкуванні з дітьми широко використовують художнє слово.

До 1,5 року дитина може узагальнювати предмети за істотними ознаками. Розвиток функції узагальнення в пасивному, а потім в активному мовленні залежить від уміння вихователя добирати предмети, співставляти їх, виділяючи істотні сенсорні ознаки. Спочатку дитину вчать бачити відмінне, а потім спільне в предметах оточуючої дійсності. Дитина раннього віку по-різному взаємодіє з предметами. Іноді вона вміє виконувати дії з ними, але не знає назв предметів, тому, що дорослий мало говорить з дитиною. Тільки за умови одночасної орієнтовної і мовної взаємодії до кінця 2 року життя діти роблять значні успіхи в розвитку пасивного і активного мовлення.

Дорослим необхідно називати дитині основні предмети обстановки, даючи небагато інформації та спонукати її до закріплення знань через практичні дії. Так, дітей знайомлять з меблями, посудом, одягом. Під час ігор, одягання на прогулянку, годування дорослий називає предмети та дії з ними. За таких умов діти в 1,5 року вільно орієнтуються в предметах одягу і найближчого оточення. До кінця 2-го року життя дитина освоює призначення однотипних предметів – шафа для посуду, книг, одягу. А також легко знаходить предмети одягу дівчаток і хлопчиків, більш тонко диференціює посуд, знає призначення постільної білизни.

На другому році життя дитину починають знайомити з працею дорослих. Так, після 1,5 року дітям називають трудові процеси – прання, миття посуду, підлоги та залучають до виконання посильних трудових дій. Дорослий звертає увагу дітей на стан погоди. У доступній формі знайомить з явищами оточуючого життя. Звертає увагу на транспорт, вулицю, будинки, дії дорослих. Вчасне ознайомлення дітей з явищами оточуючої дійсності сприяє вчасному та успішному розвитку сюжетно-відображувальної гри. В ігровій діяльності спеціальні завдання розвитку мови дитини не ставляться, але сам процес навчання способам дії з іграшкою сприяє розвитку мови. У результаті навчання у дитини розвивається здатність наслідувати не тільки дії, але й слова, створюються умови для висловлювань за ініціативою дитини (наприклад, спільне з дорослим зведення будинку, складання матрійки).

Методи розвитку мови вихователі повинні застосовуватися у поєднанні з методами навчання дітей способам дій з предметами.

З раннього віку дітей в доступній формі знайомлять з природою, виховують інтерес, бережне ставлення до її об’єктів, основи естетичних почуттів.

Завдання розумового виховання дітей 2-го року життя.

1) розширювати орієнтування в оточуючому і розвивати мову;

2) розвивати розуміння назв предметів, їх сенсорних ознак, дій з предметами; формувати узагальненні поняття;

3) збагачувати активний словник, формувати потребу в спілкуванні;

4) розвивати цілеспрямовані дії та загальні рухи;

5) розвивати інтерес до природи та трудових дій дорослих;

6) розвивати позитивні емоції;

7) розвивати морально-етичне та естетичне ставлення до явищ і предметів оточуючої дійсності, що сприймаються дитиною.