Розумове виховання

Необхідно продовжувати збагачуваний сенсорний досвід дітей, вдосконалювати їх сприйняття. Це здійснюється в процесі ознайомлення з оточуючим. Вихователь звертає увагу на те, що відбувається на вулиці, підводячи дітей до вікна і розповідаючи про побачене. Такі спостереження корисні, коли діти менше бувають на вулиці. Дорослий повинен спонукати дітей до самостійного спостереження, що сприяє розвитку психічних процесів і становленню мови зокрема.

До кінця року, дякуючи розширенню орієнтування в оточуючому, практичному пізнанню призначень і функцій деяких предметів стає можливим формуванням елементів сюжетної гри. Після показу вихователя діти починають наслідувати його під час виконання простих ігрових завдань: годують, вкладають спати. Дуже важливо, щоб іграшки були різні в усіх відношеннях. Виконання одних і тих же дій з різноманітними іграшками, впізнавання і пошук однакових за тематикою іграшок сприяє розвитку мислення, спілкування. До кінця 1-го року інтенсивно зростає здатність дітей розуміти мову. За умови правильного виховання швидко збільшується кількість слів, які дитина розуміє. Необхідно вчити дітей запам’ятовувати не тільки свої імена, але й імена оточуючих ( цьому сприяє гра в схованки). Усе частіше вихователь використовує більш розгорнуту мову. Особливе значення мають для розвитку мови індивідуальні ігри-заняття. Для засвоєння слів дітям з 9-10 місяців слід показувати і називати різні предмети. В 10 місяців дитина на прохання дорослого знаходить і приносить знайому іграшку, якщо вона в колі її зору, в 11 місяців знаходить іграшку серед багатьох інших, а в 12 місяців показує декілька однорідних предметів. Для розвитку функцій узагальнення важливо давати дітям іграшки, що мають однакові назви, але відрізняються за зовнішнім виглядом (наприклад: лялька гумова, пластмасова).

До кінця року деякі слова в мові дорослих починають набувати для дитини узагальнений характер. Вона розуміє слово „не можна”, якщо воно вимовляється у відповідності з ситуацією. Стає можливим через мову впливати на поведінку дитини. Малюк може виконувати прості доручення дорослого, адекватно реагувати на слова „можна”, „добре”, „погано”. Формується активне мовлення, в період від 9-10 місяців до 12 місяців дитина оволодіває 1-ми словами. Перші слова з’являються на основі розвитку розуміння мови, здатності лепетати і наслідувати. Склади, що лепетала дитина в кінці 1-го року життя стають складовими частин слів, що вимовляє дитина: баба, дай, бах та інші. Будь-який звук, склад, що має певний смисловий зміст для дитини – є слово. Перші слова у всіх дітей однакові за звучанням, але різні за змістом. До кінця 1-го року життя малюки вимовляють 10 лепетних (спрощених – му-му) слів. Необхідно пам’ятати, що полегшені, спрощені слова (ку-ку-рі-ку чи ко-ко) вводяться в мову дитини одночасно із загальновживаними (півник, курочка).

Сенсорне виховання і розвиток дій з предметами.

Для цього дітям пропонують ляльки, іграшки з різноманітними властивостями Дорослі звертають увагу дитини на нові якості іграшки, форму, колір, підтримують бажання самостійно утворювати нові звуки. Треба вчити дітей співвідносити предмети за формою, їх фізичними. властивостями, спонукати доводити дії до певного результату: відкривати і закривати коробочки тощо. Необхідно, щоб засвоєну дію дитина виконувала з іншими іграшками самостійно. Потрібні аналогічні іграшки із різних матеріалів, різні за кольором, величиною, формою, звучанням (наприклад: кульки гумові, дерев’яні, пластмасові; різні за формою і кольором геометричні фігури). Це дозволяє розвивати наочно-дійове мислення. Узагальнення способу дій створює основу для словесного узагальнення. У кінці 1-го року життя треба вчити дітей виконувати дії, що вимагають використання іншого предмета (опосередковані дії: тягти за мотузку іграшку і т. д.). Навчаючи ускладненим діям з предметами, вихователь використовує різні прийоми: показ з коротким і простим поясненням; підказку дії; спільну з дитиною дію. Поступово він підводить дітей до виконання дії за словесною вказівкою (прокоти м’яч). До кінця року слід вчити виконувати дії спочатку наслідуючи вихователя, а потім за його словесною вказівкою (підтягти за мотузку іграшку, допомогти сусіду дістати якусь іграшку). Необхідно давати для гри великий іграшковий посуд. Пропонувати м’які іграшки з чітко вираженими ознаками предмета чи об’єкта – людей, тварин. Вони повинні бути привабливими. Для гри необхідні також маленькі коляски, пелюшки, простирадла, ковдри, в які б дитина могла загортати ляльку. Грати слід разом з дитиною, показуючи призначення і використання предметів. Також слід пропонувати іграшки, що звучать з приємним тембром і простим механізмом дії, що дозволяє дитині самій її запустити. На прогулянці привертати увагу до листя, трави, квітів, давати їх понюхати, потримати в руках. Звертати увагу на тварин і птахів, називати їх, імітувати голоси (собака – гав-гав), спонукати дитину до повторення. Показувати іграшки з зображенням тварин (наприклад: кури клюють зерно). Для запам’ятовування слів, що означають дію предметів необхідно повторювати їх назви неодноразово. Для цього заняття повторюють декілька разів.

Для встановлення емоційного контакту дорослого з дитиною, для підвищення життєвого тонусу необхідно проводити ігри-жарти „Іде коза рогата”, „Сорока-білобока” тощо. Крім індивідуальних слід проводити і групові заняття, які передбачають дії з предметами уже знайомими дітям з індивідуальних занять. Для збагачення вражень в групу можна приносити тварин їх дітей. Такі заняття зі спостереження проводять з дітьми 9-12 місяців.