Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Загородня Лекції з дошк. педагогіки.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
2.86 Mб
Скачать

4. Педагогічні правила виховання дітей в сім’ї і дитячому закладі. Індивідуальний підхід.

Для підтримання врівноваженого спокою збудження нервової системи і попередження його порушення особливо важливо збагачувати дітей враженнями і задовольняти їх потребу у рухливій активності.

Велику роль у вихованні дітей відіграє вміння дорослих користуватися заборонами в результаті яких дитина повинна навчитися стримувати себе. А може малюку слід дозволяти все що йому заманеться? Такі крайнощі, як часті заборони, або навпаки, дозволяти робити все що захочеться, шкідливі для малюка.

У першому випадку дитина повинна весь час себе стримувати, що для неї надто важко, в другому – вона нічому не навчається, не виховується.

Як же вибрати правильну лінію поведінки?

1. Перш за все треба пам’ятати, що заборони, які висувають дітям дорослі, повинні бути обґрунтовані і дорослий спокійно, але наполегливо повинен вимагати їх виконання.

2. Постійність виховних прийомів. Ніколи не можна дозволяти те, що раніше заборонялося (наприклад, щоб дитина сідала їсти з немитими руками). Проте ці заборони слід використовувати рідше, ніж дозволяти щось зробити. Тому обстановка в групі і вдома повинні бути такою, в якій би дитині було зручно, безпечно і багато, що можна.

3. Вимоги, що висуваються перед дітьми, повинні бути посильними для них. Так, наприклад, дітям важко тривалий час не рухатися, сидіти, або стояти, зберігаючи одну і ту ж позу. Недопустимо, щоб діти довго чекали коли до них дійде черга одягатися на прогулянку, або мити руки. А так трапляється на практиці часто. Не слід задовго до початку їди саджати дітей за стіл, вимагаючи, щоб вони спокійно сиділи.

4. Дуже важливо з раннього віку формувати у дітей самостійність. Будь-яка самостійно виконана дія приносить дитині велике задоволення. Тільки-но навчившись говорити, малюк заявляє дорослому „я сам”. Цю потребу в самостійних активних діях слід підтримувати, коли це можна (бажання самостійно їсти, одягатися). В грі малюки часто намагаються перебороти якісь труднощі, і не треба відразу намагатися йому допомагати. Бажання досягти відразу ж бажаного результату не тільки формує певні вміння, але й приносить дитині велику радість, розвиває цінні риси особистості, такі як ініціативність, самостійність, терпеливість, наполегливість.

5. Часто причиною нестійкої поведінки дитини є невміле переключення з одного виду діяльності на іншу. Різкий зрив, вимога відразу ж закінчити гру і зайнятися чимось іншим не під силу малюку і викликає в нього різкий протест. Якщо ж дорослий робить це поступово і дає установку на певний вид діяльності, зробивши її для дитини привабливою. Наприклад, зараз підемо вмиватися, а мило духмяне і полотенце пухке, м’яке, то дитина залюбки виконає вимогу дорослого.

6. Єдність підходу з боку всіх осіб оточуючих дитину (вихователь, батьки, лікарі). Неузгодженість і непослідовність у вимогах, веде до того, що дитина втрачає орієнтир, перестає розуміти як вона повинна діяти.

Більш збудливі діти, яким важче себе стримувати просто припиняють підкорятися вимогам дорослих, інші, стриманіші намагаються пристосувати свою поведінку до вимог, що висуваються, але це часто їм не під силу.

7. Діти раннього віку емоційно навіювані, сприйнятливі, їм легко передається настрій оточуючих. Роздратування дорослого, різкий перехід від ласки до окрику, негативно впливає на поведінку дітей. Тому тон спілкування з ними повинен бути рівний, спокійний.

8. Необхідно враховувати індивідуальні особливості дітей, тип нервової системи. Так, наприклад, у дітей неоднакова межа працездатності: одні можуть швидше стомлюватися і частіше вимагають зміни спокійних і рухових ігор, більш раннього вкладання на сон ніж інші. Одні діти самі вступають в контакт з оточуючими, іншим треба щоб їх викликали на цей контакт, підтримували позитивний, емоційний стан. Засипають також діти не однаково: одні повільніше, неспокійно з ними поруч повинен бути вихователь – інші швидко і не вимагають особливої уваги. Під час гри одні діти легко виконують завдання дорослого, тому важливо, щоб вони були достатньо важкими для них і вирішувалися самостійно, але є й такі яким потрібна допомога, підтримка, заохочення.

Знання індивідуальних особливостей дитини, не тільки допомагає вихователю знайти потрібний підхід до неї, але й формує певні риси її особистості.