3. Адаптація дітей раннього віку до умов дошкільного закладу. Робота з батьками. Організація життя в дошкільному закладі.

У перші роки життя у дитини формується певний тип соціальної поведінки, що відображає вимоги мікро соціального середовища, в якому вона росте і розвивається. В умовах сім’ї дитина з перших днів життя звикає до певного режиму, способів годування, мікроклімату сімейних стосунків і встановлених способів спілкування з нею. Поступово у відповідності до ритму життя сім’ї у дитини виробляються певні звички і навички, формується свій стиль поведінки адекватно створеним умовам і вимогам, оточуючих її дорослих. Зміни або порушення у встановленому порядку життя малюка відразу відображаються на його поведінці. Це пояснюється тим, що життєвий досвід дитини невеликий і пристосування до нових умов викликає труднощі.

Різка і значна зміна в житті дитини (наприклад, вступ до дошкільного закладу) призводить до серйозних порушень в її поведінці і розвитку негативних реакцій. У дитини може змінитися цілий ряд звичок, що виробилися раніше, перебудуватися, сформований раніше стереотип щодо режиму дня, спілкування з дорослими. Цей перехід вимагає гальмування старих зв’язків і швидкого утворення нових, що для дитини даного віку є складним завданням. Процес пристосування до нових умов не завжди і не у всіх дітей проходить швидко і безболісно.

Процес пристосування до нових умов називається адаптацією.

Здатність до адаптації – універсальна властивість всього живого. Вона є у рослин, тварин і людини. Виокремлюють біологічну та соціальну адаптацію. Чим більш організована істота тим більші її адаптаційні можливості.

Якісною особливістю людини є її життя в соціумі. Для людини соціальне середовище такий же об’єктивний фактор впливу як і інші умови життя - клімат, температура.

Соціальна адаптація – це попереднє орієнтування людини на майбутні зміни, свідома установка на перебудову поведінки у зв’язку із змінами соціальних умов.

Тільки людина здатна до соціальної адаптації. У певному мікро соціальному середовищі у людини виявляються риси поведінки, адекватні тим чи іншим соціальним умовам. У процесі соціальної адаптації роль пускового механізму виконує кора головного мозку, яка забезпечує всі складні акти людської поведінки.

Народження дитини – це приклад біологічної адаптації. Перехід від умов внутрішньоутробного (водного) існування до умов поза утробного (повітряного) існування вимагає докорінної перебудови в діяльності всіх основних систем організму – дихальної, кровоносної, травної. До моменту народження ці системи повинні бути готові здійснити функціональну перебудову. Іншими словами у дитини повинен бути вроджений рівень готовності адаптаційних механізмів. Проте, як і інші функціональні системи, системи адаптаційних механізмів продовжують своє дозрівання і вдосконалення протягом подальшого росту і розвитку дитини.

Здатність до соціальної адаптації у дитини розвивається тільки після її народження і невіддільна від розвитку ВНД та складних психічних функцій людини.

Народжуючись, дитина потрапляє в середовище створене людиною. У результаті впливів дорослих і особистої активної діяльності у дитини виробляються реакції поведінки найбільш адекватні цьому середовищу. У різні вікові періоди діти і підлітки стикаються із змінами мікро соціального середовища, що вимагає і змін в поведінці.

Комплексне вивчення всіх проявів адаптації дало можливість визначити основні етапи звикання до нових умов середовища, а також фактори, що визначають ступінь тяжкості адаптаційного періоду і визначити шляхи профілактики.

Увесь період адаптації можна розбити на 3 етапи.

1 етап. Гострий період (дезадаптація). Коли є більш або менш виражена неузгодженість між звичними стереотипами поведінки і умовами нового мікро соціального середовища. У цей час найбільш виражені зрушення в параметрах поведінки – стосунки з дорослими, ровесниками, мовна активність, гра. Існує ціла низка ознак, які характеризують порушення в соматичному стані – зміна маси тіла, зниження опору інфекціям. Дитина погано їсть, спить, перебуває в незадовільному емоційному стані.

2 етап. Підгострий (саме адаптація). Дитина активно освоює нове соціальне середовище, виробляючи відповідні йому форми поведінки. У цей час поступово зменшуються відхилення в різних системах, причому відбувається це несинхронно. Швидше всього нормалізується апетит (до 15 днів). Тривалішим є порушення сну та емоційного стану. Повільніше за все приходить в норму ігрова діяльність та мовна активність (до 60 днів).

3 етап. Компенсація (адаптованість) до нових мікро соціальних умов. Життєдіяльність організму нормалізується, тобто сягає початкового рівня, а іноді навіть перевищує його за деякими показниками (дитина починає краще їсти, спати ніж вдома).

Характер і особливості протікання перших двох періодів дозволяє класифікувати адаптацію за ступенем тяжкості.

Легка адаптація. Тривалість відхилень у поведінці дитини сягає 20 днів. При цьому помічається незначне зниження апетиту. Але протягом 10 днів апетит нормалізується. Сон відновлюється протягом 7 днів. Емоційний стан, орієнтовна і мовленнєва активність, стосунки з дітьми нормалізуються протягом 15-20 днів, іноді швидше. При цьому рухова активність, стосунки з дорослими майже не порушуються. Функціональні зрушення виражені мінімально, вони нормалізуються до кінця 1 місяця перебування дитини в ДНЗ. В цей період дитина не хворіє.

Легко адаптуються діти молодші 8-9 місяців або старші 1,5 року зі сприятливим анамнезом, з гарним станом здоров’я і відповідним вікові рівнем соціалізації.

Адаптація середньої тяжкості. Усі порушення виражені більш яскраво. Вони триваліші. Так, сон і апетит відновлюються протягом 20-40 днів; орієнтовна активність – 20 днів; мовна активність – 30-40 днів; емоційний стан – 30 днів; рухова активність – 30-35 днів. Стосунки з дорослими не порушуються. Усі функціональні зрушення виражені яскраво. Спостерігаються захворювання на ОРЗ без ускладнень.

Адаптація середньої тяжкості характерна для дітей віком від 9 місяців до 1,5 року, або дошкільників, які мають відхилення в здоров’ї чи педагогічно занедбані.

Важка адаптація. Характеризується більш тривалим періодом від 2 до 6 і більше місяців та тяжкістю всіх проявів. Кількість дітей які важко адаптуються невелика (8-9%). Ця форма адаптації може протікати в двох варіантах, що мають специфічні ознаки.

1 варіант. Дитина починає повторно хворіти, що негативно впливає на соматичний стан організму та показники психічного і фізичного розвитку. Цей варіант адаптації зустрічається у дітей від 1,5 року до 2, які мають в анамнезі відхилення в здоров’ї.

2 варіант. Характеризується тривалістю проявів неадекватної поведінки, які межують з приневротичними станами. Спостерігається зниження апетиту (відновлюється протягом 3 тижнів). Тривалий час відновлюється сон – протягом 30-40 днів. Понижена орієнтовна реакція. Дитина уникає контактів з іншими дітьми, усамітнюється, може бути агресивною. Ставлення до дорослих вибіркове. Порушення емоційного стану тривале – дитина плаче, пасивна, байдужа. Різко знижується мовленнєва активність, рухова. Ігрова діяльність стає примітивною. Покращення такого стану нестійке. За такої адаптації темп нервово-психічного розвитку сповільнюється. Розвиток мови та ігрової діяльності нижчі за вікову норму.

Важка адаптація спостерігається найчастіше у дітей від 3 років, тобто у період активного становлення особистісних якостей.

Отже, важка адаптація негативно впливає на розвиток дитини і стан її здоров’я, які нормалізуються в подальшому дуже повільно, іноді протягом кількох років.

Робота з батьками

Серед усіх причин важкого звикання дітей до умов дитячого закладу найсерйознішою слід вважати відсутність єдності вимог сім’ї і дошкільного закладу. Тому роботу із сім’єю слід починати до вступу дитини в дитячий садок. За місяць до приходу дітей в групу проводяться збори батьків майбутніх вихованців, на яких пояснюються всі моменти, характерні для періоду адаптації. В першу чергу уточнюються режими і сім’ї рекомендується перевести дитину на відповідний віковий режим. Потім звертається увага на навички і звички, якими повинні володіти діти того чи іншого віку. Способи годування, вкладання на сон і т. д .

Добре практикувати з цією метою дні відкритих дверей для батьків. За декілька днів до прийому малюка його батьків запрошують на індивідуальну бесіду. В ході якої з’ясовують режим дитини, особливості годування, вкладання на сон, характер її неспання, спілкування і т. д. Вихователю необхідно знати якими іграшками можна зацікавити дитину, якими ласкавими іменами звуть її вдома, щоб можна було швидше зацікавити, заспокоїти малюка. Батькам розповідають, що в перші дні дитину не слід на довго залишати в стінах дошкільного закладу.

Якщо дорослі передбачають, що дитина може відмовитися снідати в дитячому садку, переживаючи розлуку з близькими, слід погодувати її вдома, якщо немає блювоти від нервового збудження. Привести дитину можна в 8.30, а забрати перед обідом в 11.30. Зусилля батьків в перші дні перебування дитини в дитячому садку повинні бути спрямовані на те, щоб якомога швидше допомогти вихователеві встановити контакт з дитиною. З цією метою можна запросити маму відвідати групу в кінці дня (провести з малюком 2-3 години). Як тільки характер спілкування досягне третього етапу тобто спілкування на пізнавальні теми, активні самостійні дії, присутність дорослого можна вважати необов’язковою. Для того, щоб вихователь міг якомога скоріше встановити тісний контакт з дітьми, які вступають до ДНЗ слід приймати в групу не більше двох - трьох дітей одночасно, з інтервалами в чотири – п’ять днів. Не слід в цей період переводити дітей із групи в групу, або міняти персонал. Всі дорослі, які працюють в групі повинні виробити єдину лінію поведінки з дітьми і строго дотримуватися її. Вихователі кожного дня відмічають як їла дитина, спала, гралася. Якщо дитина веде себе неспокійно можна вкладати її окремо від всіх, постояти рядом, допомогти швидше заснути. Під час годування запропонувати малюку улюблені блюда, догодувати його звичним способом (з пляшечки), під час неспання, потримати його на руках, ласкаво поговорити і т. д. Лікар і медсестра також слідкують за поведінкою дітей, в перші дні і один раз в десять днів зважують, коректують раціон харчування, бесідують з батьками. Щеплення і інші процедури, що травмують дітей в період адаптації відміняються. Якщо є небезпека, що дана дитина буде важко адаптуватися, то бажано вихователю відвідати її вдома, де в присутності батьків легше встановити перший контакт з дитиною. Тільки тоді, коли в групі і вдома дитина спокійно засипає і спить відведений час, з апетитом їсть, спокійно спілкується з оточуючими, можна вважати, що вона адаптувалася до нових умов.