5. Становлення статевої ідентифікації, диференціації та самосвідомості в дошкільному віці

Статеве виховання здійснюється у процесі статерольової соціалізації.

Статерольова соціалізація – це частина загальної соціалізації, яка передбачає: розвиток уявлень про себе, як представника певної статі, виникнення статерольових уподобань і ціннісних орієнтацій; формування стетрольової поведінки.

Завдання статерольового виховання, спрямовані на формування статі дитини у процесі статерольової соціалізації.

3-4 рік життя.

1) вчити дитину відділяти себе від представника іншої статі, приймати свій фізичний образ;

2) формувати уявлення про маму, тата, чоловіка, жінку, особливості їх поведінки;

3) засвоєння моделей чоловічої та жіночої статерольової поведінки, формувати етикет у стосунках статей;

4) розвивати уміння піклуватися про чистоту зовнішнього вигляду.

4-5 рік життя.

1) розвивати здатність ідентифікувати себе з представником своєї статі;

2) розвивати уміння співвідносити свою статерольову поведінку з поведінкою інших, адекватно оцінювати поведінку ровесників і власну;

3) створювати умови для реалізації знань дітей про еталони „чоловічої” та „жіночої” поведінки в ігрових і реальних стосунках з ровесниками;

4) виховувати потреби і розвивати уміння піклуватися про своє здоров’я, організм, чистоту зовнішнього вигляду;

5) формувати уявлення про „жінку” і „чоловіка”: види діяльності, професії, зовнішні і внутрішні прояви статей (мужність і жіночість);

6) розвивати розуміння партнерського характеру життя в сім’ї та ДНЗ;

7) формувати основи гуманного ставлення до дорослих, ровесників різних статей.

5-7 рік життя

1) допомагати в пізнанні дитиною самої себе, усвідомленні образу „Я” хлопчик (дівчинка); 2)формувати уявлення про зародження нового життя, ознайомлення із загальним механізмом народження;

3) розвивати комунікативні уміння, навички статерольової поведінки в ігрових ситуаціях та реальному житті;

5) формувати уявлення про правила поведінки з незнайомими людьми та навички особистої безпеки.

Провідними механізмами статерольової соціалізації є статева ідентифікація та диференціація.

Статева ідентифікація – це ототожнення себе з представниками певної статі, що виявляється в єдності поведінки і самовідомості індивіда, який зачисляє себе до певної статі та орієнтується на вимоги відповідної статевої ролі.

Статева диференціація – відділення себе від представників протилежної статі, яке виявляється в сукупності генетичних, морфологічних і фізіологічних ознак, на основі яких розрізняють чоловічу і жіночу стать.

На статеву диференціацію впливають: анатомо-фізіологічні особливості і соціально-психологічні фактори: присвоєння імені, формування правильного мовлення дитини, відмінність в одязі, іграшках, іграх.

Статева диференціація у свідомості і поведінці дітей є результатом виховних впливів дорослих, насамперед сім’ї.

Самосвідомість – це усвідомлення людиною самої себе як члена певних соціальних груп, спільнот, члена суспільства, усвідомлення своїх взаємин з навколишнім світом, власних дій і вчинків, думок, почуттів і загалом всього розмаїття тілесних, духовних, загальнолюдських та індивідуально своєрідних, неповторних особистісних характеристик. Завдяки самосвідомості людина стає суб’єктом власної активності і це виявляється в найрізноманітніших формах, видах, на всіх рівнях, у тому числі на рівні підсвідомості. Самосвідомість у дитини виникає дуже рано. На домовному етапі закладається база для самосвідомості. Формування статевої самосвідомості теж починається рано, з перших років життя.

Під формуванням статевої самосвідомості розуміють спосіб включення біологічної статі та культурних її асоціацій в самосприйняття та поведінку дитини.

Перша статева ідентичність, тобто знання своєї статевої приналежності, складається вже у 1,5 року і є найстійкішим стрижневим елементом свідомості. З віком обсяг і зміст цієї ідентифікації змінюється, причому це часто пов’язане з розумовим і соціальним розвитком дитини. Дворічний малюк уже знає свою стать, але ще не вміє обґрунтовувати цю атрибуцію. В 3-4 роки дитина вже досить чітко розрізняє стать оточуючих людей (різна реакція на чоловіків і жінок спостерігається вже у немовлят 7-8 місяців). Проте часто асоціює стать за чисто зовнішніми ознаками і допускає зворотність, можливість зміни статі, також напевне не знає яким змістом повинні бути наповнені слова „хлопчик”, „дівчинка”.

У 2 роки більшість дітей вже цілком здатна ототожнювати себе з іншими людьми за статевими ознаками. Наприклад, хлопчики помічають свою схожість з батьком. Усвідомлення того, що він належить до тієї ж категорії, сприяє утвердженню дитини в своїй приналежності до тієї чи іншої статі. Діти домагаються цього шляхом наслідування дорослих. Батькам наслідують частіше. Так хлопчик 3-х років узяв паличку і почав водити нею по обличчю, коментуючи: „ Я голюся”. Потім поколотив паличкою у чашечці і сказав: „Це мило”. Далі зімітував процес намилювання і продовжив „голитися”. У той же час у хлопчика почала з’являтися характерна тільки для батька вимова. Розуміння дітьми цього віку статевих відмінностей ще обмежене, нестійке. Наприклад, 3-річний хлопчик збирається стати мамою коли виросте.

До 5 років діти не усвідомлюють постійності статі повністю. Постійність статі – це розуміння дитиною того, що стать з віком не змінюється навіть у разі зміни одягу. Так, від дітей цього віку ще можна почути, що хлопчик згодом стане дівчинкою, якщо буде носити платтячко, гратися ляльками. Крім того маленькі діти порівняно мало звертають уваги на відмінності у статевих органах, коли їм доводиться вирішувати хто чоловік, а хто жінка. Так, коли Кирила (4 роки і 4 місяці) запитала мама, чим відрізняється чоловік від жінки, хлопчик відповів: „У жінок є сукні, а у чоловіків – штани. Цим вони і відрізняються”. Коли голу фігурку дівчинки одягали в одяг хлопчика, то діти говорили, що це хлопчик.

Діти 3-х років не лише правильно визначають стать оточуючих людей, а й вже досить чітко знають про те, що залежно від статі до людини ставляться різні вимоги. Так, хлопчики намагаються вести себе як справжні чоловіки, рицарі. Кирило (3роки і 2 місяці) часто подає мамі руку, якщо на її шляху трапляється маленька ямка, гілочка чи камінець і говорить: „Не впади. Я чоловік!” До 5-ти років діти вже чітко диференціюють типові заняття дорослих. У цьому віці діти починають розуміти більш абстрактні психологічні складові статевих стереотипів. Вважається, що хлопчики мають бути сильними, гамірливими, незалежними та розумними; дівчатка – милими, спокійними, вихованими, слухняними, чемними. Саме розуміння цих якостей приходить пізніше. У 6-7 років настає завершальний етап у формуванні статевої ідентифікації. На цьому етапі відбувається диференціація статевих ролей: вибір певних видів ігор, компаній. Саме в цьому віці з’являються одностатеві компанії ровесників. Так в нормі відбувається процес статевої ідентифікації дітей дошкільного віку.

Психолого-педагогічні умови статерольової соціалізації:

1) емоційно-комфортна та духовно-моральна атмосфера (клімат в ДНЗ та сім’ї);

2) насиченість обстановки ДНЗ ознаками і символами „чоловічої” та „жіночої” культур;

3) повага до дитини, її гідності, внутрішніх почуттів, переживань;

4) узгодженість педагогічних зусиль, соціальних умов життя дитини з індивідуальними особливостями хлопчиків і дівчаток;

5) довірче, дружнє і відповідальне спілкування з дитиною;

6) реалізація статерольового виховання, яке б сприяло позитивним самозмінам в особистості, індивідуальності хлопчиків і дівчаток.