2. Завдання статевого виховання.

1) виховувати у дошкільника сталий інтерес і позитивне ставлення до оточуючих людей (рідних, близьких, незнайомих), бажання бути приємним партнером спілкування;

2) розвивати в дошкільника уявлення про себе та інших людей як осіб фізичних і соціальних зі своїми чеснотами і вадами, типовими і відмінними особливостями;

3) формувати в дитини „ внутрішній погляд” на себе як об”єкт пізнання і переживання. Закладати основи для становлення рефлексії – здатності усвідомлювати свої особливості, те, як вони сприймаються іншими, будувати свою поведінку з урахуванням можливих реакцій інших;

4) сприяти дійово-практичному ставленню дитини до навколишнього середовища взагалі, людського оточення зокрема, стимулювати самостійність, уміння розпорядитися собою, здійснити мотивований свідомий вибір, віддавати перевагу комусь і чомусь;

5) підтримувати фізичне та психічне здоров’я дитини, її життєздатність, радісне світосприймання, оптимістичне ставлення до оточуючого, почуття гумору, вміння помірковано ставитися до неприємностей, здатність долати труднощі на шляху до мети;

6) розвивати чутливість як властивість особистості, перцептивні здібності дитини, вміння розпізнавати стан і настрій оточуючих людей, поводити себе відповідно до них, управляти своїми емоціями і поведінкою;

7) збагачувати знання про свою сім’ю, рід, родовід, сімені реліквії, традиції, правила; ознайомлювати з основними функціями сім’ї як психологічної групи та соціального інституту;

8) формувати елементарне уявлення дитини про зв’язок індивідуального і загального. Розвивати вміння оперувати узагальненням типу „Я – частка сім’ї”, „Сім’я – частка держави”, „Держава – частка Землі”, „Земля – частка Всесвіту”;

9) розширювати моральні уявлення дитини про гідні та негідні вчинки, розвивати прагнення до свідомої побудови взаємин на засадах добра, чуйності, справедливості. Вправляти дитину в умінні домовлятися, узгоджувати, розподіляти, відстоювати, поступатися, виявляти співчуття, допомагати;

10) поглиблювати уявлення дітей про стать, зміст понять „хлопчик”, „дівчинка”, про поділ людства на чоловіків і жінок. Сприяти статевій ідентифікації, додержанню дітьми етичних, естетичних, гігієнічних норм і правил поведінки у спілкуванні з пре6дставника однієї та протилежної статі;

11) формувати здорове ставлення дітей до статевих відмінностей, відносин осіб обох статей, до факту народження, появи на світ живої істоти. Збагачувати уявлення малюків про любов як початок сім’ї та зародження нового життя.

3. Сучасні моделі і принципи статевого виховання.

М. Казакевич виділяє такі моделі статевого виховання.

1. Модель	Рестрективна (репресивна)	Пермісивна (ліберальна)	„Золота середина” (демократична)
2. Обсяг інформації	Чим менше тим краще	Вся інформація	необхідна інформація
3. Зміст інформації	Не можна робити того й того ... Єдиний хороший шлях ...	Можуть бути й інші шляхи. Будь-які шляхи гарні.	Робити так, а не інакше, бо ... Є багато шляхів, вибирай кращий.
4. Загальний тон	Ні!	Так!	Так, Але...

Принципи статевого виховання.

1. Ідейності визначає вирішення завдань статевого виховання в контексті виховання громадянина. Передбачає співвідношення індивідуальних та суспільних інтересів.

2. Реалістичності передбачає побудову статевого виховання на основі реалістичного розуміння статевої диференціації, статевих відмінностей.

3. Активності, згідно з яким дитина сприймається дорослим не як пасивний об’єкт його впливів, а як активний суб’єкт навчально-виховного процесу.

4. Варіативності, відповідно до якого педагог забезпечує дошкільникові в процесі спілкування різноманітні, змінні умови. Тим самим дорослий сприяє виробленню в дитини гнучких знань і вмінь, здатність адаптуватись до нового, незвичного, спроможність відкрити для себе багатоаспектність як явище.

5. Індивідуального підходу, який означає, що вихователь орієнтується на вікові, статеві, характерологічні особливості дитини, враховує її потреби, надає дошкільникові можливість щось обирати за власним задумом, віддавати чомусь або комусь перевагу.

6. Здорового глузду, відповідно до якого вихователь орієнтується в освітньо-виховній роботі на доцільність як обов’язкову вимогу до запропонованого для засвоєння матеріалу. Він спирається на природні сили дитини, відмовляється від незрозумілої чи непотрібної роботи.

7. Народності, який передбачає забезпечення зв’язку теоретичного матеріалу з практикою життя свого народу, з його буттям, звичками, традиціями, з особливостями життя сімей різних національностей, використання методів народної педагогіки.

8. Неперервності. Статеве виховання повинно здійснюватися з раннього віку спільними зусиллями сім’ї та ДНЗ, а пізніше школи, ВНЗ.

9. Зрозумілості і доступності. У процесі реалізації завдань статевого виховання необхідно інформацію адаптувати до рівня розуміння і особливостей сприйняття дошкільників.

10. Правдивості: завжди тільки правда, але не вся.

11. Діловитості визначає тон у роботі. Ніяких двояких смислів, натяків, сум’ ятя під час обговорення питань статі.

12. Чистоти, передбачає моральне наповнення статевого виховання, але не підміну його моральним.

13. Принцип контролю і підтримки застерігає від сліпої довіри дитині і водночас від диктату. Підтримка дорослими повинна відповідати актуальним потребам дитини.