Література.

1. Фіяло Т. Статеве виховання – справа щоденна //Дошкільне виховання. – 2003. – № 3. – С. 6.

2. Вихователю про психологію та педагогіку сексуального розвитку. Наук. метод. зб. /За ред. Т.В.Говорун. – К., 1996.

3. Говорун Т.В., Шарган О.М. Батькам про статеве виховання дітей. – К,. 1990.

4. Каган В.Е. Система половых различий. Психика и пол детей в норме и патологии. – Л., 1988.

5. Колесов Д.В. Беседы о половом воспитании. – М., 1988.

6. Кон И.С. Половые различия и дифференциация социальных ролей. – М., 1978.

7. Хрипкова А.Т., Колесов Д.В. В семье растут сын и дочь. – М., 1985.

8. Кочарян А.С. Личность и половая роль: симптомокомплекс маскулинности, феминности в норме и патологиии /Под ред. Л.Н. Булачука. – К., 1996.

9. Алешина Ю.Е., Волович А.С. Проблемы усвоения ролей мужчины и женщины //Вопросы психологии, 1991. – № 4.

10. Титаренко Т.М. Такие разные дети. – К., 1989.

11. Репина Т.А. Мальчики и девочки в детском саду //Вопросы психологии. – 1984. – № 4.

12. Олійник Лія Статева соціалізація дошкільнят //Дошкільне виховання. – 2008. – № 11. – С.7 – 9.

1. Визначення понять «стать», «статева соціалізація», «статеве виховання», «статерольове виховання». Значення статевого виховання.

Стать – комплекс репродуктивних, тілесних, поведінкових і соціальних ознак, які визначають індивіда як чоловіка (хлопчика) або жінку (дівчинку). Це поняття багатогранне і може розглядатися з біологічної, медицинської, психологічної, соціальної позицій.

Статева соціалізація дошкільнят – це процес входження дитини в систему культурних норм поведінки та взаємин між статями.

Статева соціалізація відбувається не тільки під час цілеспрямованого впливу на дитину дорослого. Малюк і сам активно черпає інформацію з навколишнього оточення про те, що його цікавить. Дитина постійно дізнається про різноманітні життєві явища попри бажання чи небажання дорослих. І якщо дошкільник не задовольнить свій інтерес до статевої інформації цивілізовано, спілкуючись з батьками та педагогами, він усе ж дізнається про це, але вже нелегальним шляхом. Сучасний дошкільник статево соціалізується, отримуючи відповідні знання з потоку загальної інформації. Як частинки мозаїки, вкладаються вони в його картину світосприймання, формуючи її. Ставлення до себе, до особи протилежної статі у дитини складається не в результаті якогось курсу навчання, а внаслідок засвоєння основних життєвих принципів під впливом та за сприяння дорослих.

Статеве виховання – комплекс виховних і освітніх впливів на дитину, спрямованих на її залучення до прийнятої у суспільстві системи статевих ролей і взаємовідносин між статями в суспільному і особистому житті.

Статеве виховання починається від народження дитини і є складником її загального виховання.

Статерольове виховання – складова частина статевого виховання спрямоване на оволодіння дитиною дошкільного віку культурою взаємовідносин статей, в основі якої – доброта, взаємоповага, делікатність, а також адекватною статі моделлю поведінки, формування правильного розуміння ролей чоловіка і жінки в суспільстві.

Ставлення дослідників і практиків до проблеми статевого виховання неоднозначне. Так, В.Каган, О.Лосева та інші висловлюються за статеве виховання, визнаючи важливим повідомлення дитині відповідної інформації в розумних межах. Інші, зокрема Т.Рєпіна і представники її наукової школи, вважають доцільним обговорювати питання статерольового виховання, виключаючи сексуальну просвіту – відомості про сексуальні стосунки представників різних статей і репродуктивних функцій людини. Свою позицію вони пояснюють тим, що дана інформація викличе у дітей нездоровий інтерес до теми.

Український психолог О.Кононко вважає, що статеве виховання – це передусім виховання майбутнього сім’янина – жінки, дружини, матері, чоловіка, батька. І з цих міркувань вона так визначає статеве виховання дошкільнят. Це організований систематичний процес, спрямований на формування сім’янина, на розвиток у дітей шанобливого ставлення до своєї родини, близьких і далеких родичів, родоводу, становлення статевої ідентифікації та самосвідомості.

Проте усі вчені і практики згодні з тим, що психосексуальний розвиток дитини починається з перших місяців життя і ця галузь виховання є досить важливою і невід’ємною частиною морального (Д.Колесов, І.Кон, В.Сухомлинський). Однак зводити проблему статевого виховання до морального було б неправильно. А вирішувати її слід з раннього віку.

Раніше вважалося, що сексуальність виникає в отроцтві. Нині ж фахівці дошкільного дитинства, навпаки виявили, що статевий інстинкт дається взнаки в ту саму хвилину, коли дитина з’являється на світ, хоча ніхто не заперечує, що дитинство – не найкраща пора для вільного прояву статевого інстинкту. З іншого боку, психологи пояснюють, що спроби пригнічення статевого інстинкту ні в якому разі не знищують бажань, які приховуються за ним. Навпаки, тиск лише породжує сум’яття у свідомості дитини, створює комплекс провини, викликає неспокій і прагнення щось робити потайки. Дорослі не повинні чекати поки діти досягнуть отроцтва, щоб аж тоді допомогти їм керувати статевими пориваннями. Тоді буде запізно. Прояви статевого інстинкту характерні для всіх дітей. Ігноруючи цю незаперечну істину, не можна правильно спрямувати їхню поведінку у відповідне русло. Водночас не варто стежити за дитиною, щоб дізнатися, що вона робить потайки, як набуває статевого досвіду. Її статевий інстинкт проявиться у безліч різних способів.

Провідна роль у статевому вихованні на думку фахівців належить сім’ї.

Значення статевого виховання дуже велике. Людство ніколи не забувало про важливість підготовки хлопчиків і дівчаток до дорослого життя. Статеве виховання допомагає правильно розуміти стосунки між чоловіком і жінкою, допомагає усвідомити і засвоїти деякі обов’язки важливі для сімейного життя. „Безстатеве виховання” призводить до появи „безстатевої” істоти: феменинного хлопчика, а потім і чоловіка та мускулинної дівчинки (жінки), що є однією з причин багато чисельних розлучень, оскільки чоловіки і жінки не здатні виконувати відведені їм соціальні ролі.

На необхідність і доцільність статевого виховання вказують відмінності у будові й розвитку хлопчиків та дівчаток. Перші анатомо-фізіологічні відмінності спостерігаються вже в ембріональний період. Під впливом статевих гормонів, вважають фізіологи, формуються відмінності не тільки в анатомічних особливостях статі, але й в деяких особливостях розвитку мозку. Так, у новонароджених дівчаток майже завжди маса тіла, серця, легень і мускулатури менша. Але вже через 4 тижні дівчатка починають випереджати хлопчиків у загальному розвитку, а надалі – раніше ходити, говорити. Їхній організм відрізняється більшим опором хворобам. У них краще розвинені дотикові і нюхові відчуття. Хлопчики краще навчаються з допомогою зорового аналізатора, а дівчатка – слухового. Хоча випадки ЗПР, неврозів частіше зустрічаються у хлопчиків, їхній мозок, за даними Т.П.Хризман, у порівнянні з мозком дівчаток, – „більш прогресивна, більше диференційована, більш вибіркова функціональна система, яка працює економніше і цілеспрямованіше”

У хлопчиків 6-7 років рівень вербального мислення значно вищий ніж у дівчаток. Проте в плані соціальних контактів дівчатка „більш продуктивні й активні”. Діти різних статей по-різному сприймають і обробляють інформацію. А це визначає різне емоційне ставлення до світу. Емоційній сфері дівчаток притаманні яскраві і частіші прояви співчуття оточуючим. У них більший опір стресовим ситуаціям і вищі адаптаційні можливості. Хлопчики і дівчатка відрізняються інтересами і уподобаннями, що виявляється в змісті і характері ігор та малюнків.

Статевий розвиток – результат не стільки біологічних особливостей статі, хоча не можна забувати про фізіологію та генетику, скільки соціальних вимог до хлопчиків і дівчаток з боку рідних, ровесників, педагогів, оточуючих, тобто результат статевого цілеспрямованого виховання.

На сучасному етапі актуальними проблемами статевого виховання є такі:

– дитяча закоханість;

– інтерес дітей до будови статевих органів;

– інтерес до процесу народження дітей;

– дитячий онанізм.