4. Засоби трудового виховання в днз

Основними засобами трудового виховання в дошкільному віці є: 1) ознайомлення дітей з працею дорослих; 2) трудове навчання; 3) самостійна праця дітей.

Провідну роль у трудовому вихованні відіграє самостійна праця дітей. Процес становлення трудової діяльності дитини дошкільного віку відбувається як відтворення трудової діяльності дорослого в її основних компонентах. А для цього дитині необхідно виділити і усвідомити компоненти трудової діяльності, вміння, а потім практично освоювати їх. Для успішного вирішення цього завдання слід комплексно використовувати всі засоби трудового виховання.

Ознайомлення дітей з працею дорослих. Цей засіб дозволяє: 1) виділити із різноманітних явищ суспільного життя трудову діяльність як особливий вид людської діяльності; 2) показати спрямованість трудової діяльності; 3) показати результати праці та їх значення.

Формування знань про результативність праці – це перша сходинка в пізнанні трудових процесів дітьми. Знання про спрямованість трудового процесу на результат дозволяють розкрити структуру трудового процесу. Засвоєння таких знань – складне завдання для дітей дошкільного віку. Без спеціального навчання діти і в старшому дошкільному віці не знають компонентів трудового процесу, не виділяють його результатів.

Причини складності сприймання процесу праці дорослого дітьми:

1) трудова діяльність дорослого має безперервний характер, усі компоненти злиті воєдино і не сприймаються дитиною ізольовано, а значить і не усвідомлюються;

2) трудова діяльність дорослого часто подається в „очищеному” вигляді (дорослий працює за заздалегідь розробленим планом, із наперед відібраними матеріалами та інструментами, часто його дії не пов’язані з результатом, дитина не розуміє мотивації праці, і як наслідок, результат праці дорослого нею не усвідомлюється);

3) під час трудової діяльності дорослий застосовує методи, що не відповідають особливостям пізнання дошкільників. Просте спостереження не дає можливості виділити і усвідомити компоненти праці дорослого.

Умови успішного сприймання дітьми праці дорослого:

1) мотивація цілі і результату праці практичними потребами дітей та дорослих; 2) наочна презентація результатів праці у вигляді малюнка чи предмета; 3) пояснення застосування результату праці, що спонукає до усвідомленого вибору матеріалу; 4) попередня підготовка обладнання у присутності дітей; 5) поетапне демонстрування трудового процесу; 6) використання отриманого результату за призначенням і встановлення зв’язку між результатом, метою та трудовими діями.

Знання про структуру трудового процесу, взаємозалежність між його компонентами важливі для самостійного пізнання дітьми трудового процесу дорослих та засвоєння ними трудової діяльності.

Трудове навчання спрямоване на формування у дітей умінь необхідних для цілісного здійснення трудового процесу. Воно покликане сформувати у дітей культуру праці.

Трудове навчання передбачає формування у дітей загальнотрудових та спеціальних умінь. Загальнотрудові вміння пов’язані із організацією, плануванням та здійсненням трудового процесу. Спеціальні трудові вміння – це специфічні трудові дії з різними інструментами і матеріалами (наприклад, із ножицями та папером). Трудове навчання дозволяє досить швидко засвоїти трудові процеси, істотно впливає на характер знань дітей про працю. З’являється усвідомлення дітьми значущості результату праці, що підвищує інтерес до власної праці.

У молодшому дошкільному віці трудове навчання спрямоване в основному на процес оволодіння дітьми самообслуговуванням. У середньому дошкільному віці – на освоєння елементів господарсько-побутової праці та праці в природі. У старшому дошкільному віці діти оволодівають ручною (художньою працею).

Трудове навчання здійснюється на заняттях і в повсякденному житті, в колективних та індивідуальних формах.

Основні дидактичні умови, що забезпечують ефективність трудового навчання:

1) тісний зв’язок занять із трудового навчання із заняттями по ознайомленню з працею дорослих; 2) комплексне використання вихователем різноманітних прийомів навчання (показ, пояснення тощо); 3) диференційоване навчання кожному компонентові трудового процесу, що здійснюється через показ і пояснення вихователя; 4) самостійне, поетапне виконання дітьми процесу, що засвоюється4 5) формування основ культури праці; 6) фіксація знань, умінь, отриманих на заняттях з трудового навчання в ігрових вправах та повсякденній праці дітей.

Самостійна праця дітей сприяє засвоєнню ними отриманих у процесі навчання знань, умінь, оволодінню культурою праці, формуванню моральних якостей особистості. В ДНЗ використовують дві форми організації самостійної праці дітей – колективну та індивідуальну. Індивідуальна форма організації праці використовується з різною метою, але найчастіше у випадку коли дитина не була на занятті, або не освоїла ту чи іншу трудову дію, процес. У старших дошкільників індивідуальна форма організації праці є показником сформованості інтересу до тих чи інших трудових процесів. Також вона дає можливість враховувати індивідуальні особливості дітей, і відповідно спланувати індивідуальну роботу. Індивідуальна праця може протікати як праця поруч декількох вихованців молодшого дошкільного віку. Це дає можливість вихователеві одночасно керувати діяльністю, сприяє спілкуванню між дітьми, формуванню моральних рис особистості. Праця поруч – перехідна ланка до колективної праці. Різновидами індивідуальної форми організації праці є: чергування та доручення. Доручення, у свою чергу, за формою організації можуть бути індивідуальними, під груповими, спільними (для 5-6 осіб, наприклад, перенести іграшки з майданчика в групову кімнату); за тривалістю – короткочасними чи тривалими, постійними чи одноразовими; за змістом – відповідати видам праці.

Колективна праця дітей. Якщо доручення і чергування стали систематичними, постійними формами організації праці в групі і діти досягли певних успіхів, стає можливим перейти до більш складної форми – колективної праці.

Їй притаманні такі особливості: загальна мета; розподіл трудових дій між учасниками; колективний результат праці; спільна відповідальність; залежність учасників один від одного.

Різновидами колективної праці є: праця поруч, загальна та спільна.

Праця поруч – форма організації трудової діяльності, за якої діти не залежно один від одного, одночасно виконують індивідуальні завдання. У процесі роботи поруч виникає безпосереднє спілкування, яке спонукає дітей до надання допомоги одне одному, створює сприятливі умови для виховання доброзичливих стосунків.

Загальна праця – форма організації трудової діяльності, яку характеризують спільні мета і результат. Загалом трудовий процес розгортається як індивідуальний (наприклад, прибирання в ігровій зоні. У кожної дитини своє завдання, а результат спільний – в зоні чисто).

Спільна праця – складний різновид колективної діяльності, що передбачає досягнення спільного результату, шляхом виконання послідовних трудових дій над певним об’єктом, який переходить від одного учасника трудового процесу до іншого. Всі трудові дії при цьому мають певну завершеність (наприклад посів насіння на ділянці. Одна дитина пише борозенки, друга висіває насіння, третя – загортає його, четверта – поливає). Цей вид колективної праці використовують у старшому дошкільному віці, оскільки він потребує чіткої організації, самоконтролю, достатнього рівня сформованості трудових умінь.

Дещо інакше пропонують розглядати різновиди колективної праці С.Козлова, Т.Куликова, а саме як загальну, спільну та колективну. Колективною називають таку форму організації праці, за якої діти поряд з трудовими вирішують і моральні завдання: домовитися про розподіл праці, допомагають один одному, уболівають за спільний результат. При цьому педагоги стверджують, що не кожна загальна і спільна праця є колективною, але кожна колективна праця є загальною і спільною.

Для успішного вирішення завдань трудового виховання дошкільників слід комплексно використовувати всі засоби, в тісному взаємозв’язку.