Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Загородня Лекції з дошк. педагогіки.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
2.86 Mб
Скачать

2. Розвиток теорії трудового виховання

Трудове виховання притаманне всім історичним формаціям, воно є найдавнішою формою виховання. Вже античні мислителі наголошували на необхідності виховання людини самостійної, здатної до життєвого самовизначення. Водночас класовий характер освіти і виховання не передбачав використання фізичної праці у школах. Так, діти рабі в у школах не виховувалися: виховання відбувалося у праці нарівні з дорослими.

Рекомендації щодо трудового виховання дітей знаходимо в працях соціаліста-утопіста Т.Мора, який радив маленьких дітей знайомити з працею людей і спонукати їх до посильної участі у трудових процесах.

На думку Ж.-Ж. Руссо, дитину, яка фізично зміцніла і навчилася самостійно орієнтуватися в навколишньому середовищі, слід залучати до фізичної праці. Оволодіння трудовими навичками – необхідна умова забезпечення молодій людині власного кусня хліба, а відтак – незалежності і свободи.

Й.-Г.Песталоцці доклав чимало зусиль, щоб поєднавши навчання з фізичною працею, виховувати дітей для чесного життя. Він вперше в історії педагогіки пов’язав мотивацію праці з природою дитини, обґрунтував роль праці як частини педагогічної системи. Песталоцці був переконаний, що завдяки поєднанню навчання і фізичної праці діти виходять у життя морально загартованими, здатними до самостійного визначення.

Особливу увагу питанням трудового виховання приділяв Георг Кершенштейнер (1854-1932), автор проекту німецької трудової школи, який пов’язав виховання громадянина з оволодінням професією. Він запропонував створювати, крім народних, додаткові школи, які мали забезпечувати професійно-технічне навчання і формувати навички виконання громадських обов’язків.

Ідея праці як засобу всебічного розвитку людини розроблена в педагогічній теорії К.Д.Ушинського. У своєму педагогічному творі „Праця у її психологічному та виховному значенні” він обґрунтував необхідність „вільної праці” для розвитку почуття людської гідності. Людина, відірвана від праці, на думку К.Д.Ушинського втрачає кращі якості особистості, а батьки, оберігаючи свої дітей від праці, розбещують і роблять їх нещасними.

Дитяча праця, на думку С.Ф.Русової, є основою виховання. Зокрема ручна праця повинна забезпечити творчу активність дітей, задоволення від результату. А старші дошкільники здатні до усвідомлення соціальної значущості праці. Це сприяє вихованню відповідальності, почуття обов’язку.

На важливості трудового виховання як засобу всебічного розвитку дитини наголошувалося на з’їздах з дошкільного виховання. Вже перший з’їзд з дошкільного виховання визначив зміст праці дошкільників і вимоги до неї. Вважалося обов’язковим вводити працю із самообслуговування, роботу на городі та в саду, ручну працю з різними матеріалами; залучати дітей до прибирання кімнати, прання. Заслугою з’їзду було те, що він сформулював вимоги до організації дитячої праці, які враховували особливості віку: праця повинна бути посильною і зрозумілою щодо мети, приносити дітям радість; діти повинні працювати „гарно і по можливості красиво”. Було визначено два провідних завдання трудового виховання: навчити дітей працювати радісно та колективно. В тому ж 1919 році на конференції з теми: „Про трудове начало в дошкільному закладі” розгорнулася дискусія. Обговорювалося два погляди на трудове виховання дошкільнят. Одна позиція була така: діти в дитячому садку повинні – підтримувати чистоту в приміщенні, прасувати, готувати їду, вирощувати овочі на городі – що дозволяло відмовлятися від обслуговуючого персоналу. Інша позиція: працю треба вводити як виховний елемент і вона повинна бути посильною та невеликою за обсягом. Однозначного рішення конференція не прийняла. На другому з’їзді з дошкільного виховання (1921) знову обговорювалося питання про трудове виховання. Було висунуте завдання виховання колективізму в праці та грі. Дитина повинна почувати себе частиною колективу, а не самостійною особистістю. Подальший розвиток питання трудового виховання отримали на третьому з’їзді з дошкільного виховання (1924). Він був присвячений перегляду змісту роботи в дошкільних закладах у зв’язку із введенням програми єдиної трудової школи. Було прийнято рішення: „будувати роботу дошкільних закладів, виходячи із завдань виховання, що диктуються класовими інтересами пролетаріату, із вчення про дитину як продукт соціального середовища”. Перевага віддавалася суспільній і виробничій праці, підкреслювалася важливість спільної праці дітей і дорослих. Працівник Нарком осу Р.Прушицька закликала обладнати дитячі садки спеціальними станками, щоб діти могли на них працювати. Механічне перенесення в дитячий садок політехнічної освіти призвело до того, що перестали звертати увагу на важливі для дитинства аспекти роботи. В той період переслідувалися ігри в ляльки, казки. Працю стали співвідносити не з грою, а з завданнями виробництва. Проти такого напрямку різко виступали А.Суровцева, Н.Крупська. На четвертому з’їзді з дошкільного виховання знову обговорювалася проблема трудового виховання дітей. Необхідні були спеціальні наукові дослідження, які б пролили світло на низку питань, пов’язаних зі специфікою трудового виховання дошкільнят.

В 30-40 роки з’являються нові погляди на проблему трудового виховання: поєднання власної трудової діяльності зі спостереженнями за працею дорослих. Знову піднімається питання про зв’язок праці та гри. В 1935 році виходить книга Р.І.Жуковської „Ігри та трудові заняття в дитячому садку”, в якій розкривається можливий і продуктивний зв’язок праці з грою.

В роки Великої Вітчизняної війни трудовому вихованню багато уваги приділяли практичні працівники, вони шукали зміст і методи, які б відволікали дітей від важкого життя та приносили радість. У повоєнні роки і до початку 60-х років проблемі трудового виховання увага практично не приділялася. Проте саме в цей час були здійснені цілеспрямовані дослідження (З.Н.Борисова, В.Г.Нечаєва), які дозволяли визначити зміст систематичного трудового виховання та його передумови починаючи з третього року життя в Програмі ДНЗ (1962). І все ж продовжувалася тенденція пов’язувати трудове виховання дітей з працею дорослих, зі спостереженням за цією працею. Провідною залишалася теза, що трудове виховання дошкільнят здійснюється лише на основі ознайомлення з працею дорослих. І лише дослідження Я.З.Неверович експериментально довели, що знання, не поєднанні з практикою, не можуть породжувати мотиви власної трудової діяльності.

З 1964 року починаються систематичні поглиблені дослідження проблеми трудового виховання (В.Нечаєва, О.Радіна, І.Лаунер, Г.Годіна, Д.Сергєєва, Р.Буре, А.Шатова, В.Логінова та інші) Саме ці дослідження дали відповідь на питання про зміст, засоби, методи, форми організації праці, її ролі у вихованні особистості дитини дошкільного віку.

Сучасні українські дослідники проблеми трудового виховання (З.Борисова, О.Кононко, Ю.Приходько, Г.Бєлєнька, М.Машовець, Н.Кривошея, В.Павленчик) вивчають питання виховного значення праці дітей у дитячому садку і сім’ї.

У сучасних соціально-економічних умовах актуальними проблемами трудового виховання є: виховання у дітей основ економічної грамотності, здатності сприймати, розуміти і використовувати елементарну економічну інформацію; відбір видів праці, які найбільше цікавлять дітей у зв’язку з модернізацією економіки; підвищення економічної компетенції батьків у питаннях організації дитячої праці в умовах родинного виховання.