3.Інтернаціональне виховання в дошкільному закладі.

Інтернаціональне виховання - це цілеспрямований педагогічний процес формування у дошкільників знань про інші народи і виховання поваги та любові до них.

Основою інтернаціонального виховання є патріотичне та національне. Завдання патріотичного, національного та інтернаціонального виховання в комплексі вирішує програма навчання та виховання в дошкільному закладі.

Основні завдання інтернаціонального виховання.

1. Виховання інтересу до інших народів

2. Формування знань про інші народи, які населяють нашу планету, їхню культуру, географічні особливості території та природу, надбання, історію.

3. Стимулювання бажань відображати в самостійній діяльності (ігровій, художньо-творчій) знання про інші народи.

4. Виховання поваги, дружніх почуттів та любові до інших народів.

Дошкільний вік - сприятливий період для формування основ інтернаціональних почуттів.

Основні напрямки інтернаціонального виховання.

1.Рідна країна (наша Україна багатонаціональна. Щоб бути щасливими треба жити мирно, поважати один одного, дружити, допомагати).

2.Українська армія (в українській армії служать представники різних національностей і народностей. Усі вони оберігають спокій нашої країни, демонструють її міць і дружелюбність. Дітей знайомлять з подіями громадянської і Великої Вітчизняної війн, розповідають про відвагу солдат різних національностей).

3.Праця дорослих (формуючи знання про працю людей різних національностей, необхідно наголосити на своєрідності сільськогосподарської праці в різних регіонах - вирощування хліба, бавовни, чаю, винограду, льону, овець, оленів, добування вугілля, газу. Особливо підкреслюють значення праці хліборобів. Найбільше вирощують хліба на Україні, в Білорусії, Казахстані. Дітям розповідають і про космонавтів, полярників, про їхню нелегку, але таку потрібну працю на благо країни).

4. Спорт (дітей знайомлять з яскравими подіями спортивного життя, з олімпійськими іграми та досягненнями наших спортсменів і спортсменів інших країн. Спортсменами, які прославили Україну є С.Бубка, О.Блохін, А.Шевченко, В.Кличко, Я.Клочкова, В.Вірастюк).

Зміст інтернаціонального виховання. Плануючи роботу з інтернаціонального виховання, вихователеві слід вирішити ряд завдань:

- визначити обсяг знань і уявлень, які необхідно формувати у дітей конкретної вікової групи;

- матеріал добирати з урахуванням вікових особливостей вихованців;

- відбирати найбільш ефективні засоби і методи інтернаціонального виховання.

Науковий підхід до порядку ознайомлення дошкільників з іншими народами і національностями був запропонований Н.К.Крупською. Вона пропонувала починати інтернаціональне виховання з національного(1етап). Потім знайомити з сусідніми країнами (2етап). Наступним, 3 етапом є ознайомлення дітей з більш віддаленими країнами. При цьому слід ураховувати: можливість епізодичного спілкування з людьми сусідніх країн; близьке територіальне розташування і природні умови; схожість праці, побуту, національної культури.

Під час ознайомлення з іншою країною доцільно звертати увагу дітей на характер праці людей певної національності. Велике значення має ознайомлення з мистецтвом і побутом іншої національності. Вихователь повинен пам’ятати, що у роботі з інтернаціонального виховання головне формувати у дітей дружнє ставлення до представників інших національностей, необхідно намагатися зблизити дітей в групі. На заняттях у доступній формі вихователь розкриває сутність понять: „місто”, „столиця”, „країна”, „Україна”. Наприклад, діти, ми живемо з вами у Глухові - це місто, яке знаходиться на території країни, яка називається Україною. Крім нашого міста на Україні є багато міст, але найголовніше з них - це Київ - столиця України. Крім міст на території нашої країни є села і селища, ріки, ліси, поля, степи, гори - все це наша Україна, наша Батьківщина. Люди, які живуть на території України називаються українцями. Ми - українці, говоримо українською мовою, маємо красиві національні костюми і символіку - герб, прапор, гімн. Але Україну населяють і інші люди - представники різних національностей: білоруси, росіяни, молдавани, узбеки, киргизи, грузини та багато інших. Кожна національність має свою територію і культуру. У кожної країни своя назва і символіка. Так, в Білорусії живуть білоруси, в Росії - росіяни, в Молдовії - молдавани. Кожен народ говорить своєю рідною мовою.

Так, дітям шостого року життя необхідно знати назви сусідніх країн, своєї країни, її столиці, пам’ятні місця, парки, красиві будівлі тощо; пам’ятати, що втому селі, місті, де живе дитина працюють люди різних національностей. Їхня праця важлива для всієї країни. У дітей необхідно виховувати почуття симпатії до представників різних національностей - дорослих і дітей; формувати уявлення про природу рідного краю, її багатства, про працю людей своєї і сусідніх країн.

Засоби інтернаціонального виховання.

1. Спілкування дітей з людьми інших національностей. У дошкільних закладах в основному використовують два види спілкування з людьми інших національностей. Перший вид спілкування здійснюється в спеціально організованих інтернаціональних дошкільних закладах чи групах з багатонаціональним складом. Спільне проведення режимних процесів сприятливо впливає на формування доброзичливих і дружних стосунків між дітьми різних національностей. Звичайно вихователеві слід детально продумати керівництво процесом інтернаціонального виховання. Передовсім, він сам повинен виявляти великий інтерес, повагу, такт, чуйність у стосунках з дітьми різних національностей. Його поведінка є зразком для наслідування для усіх вихованців групи. Другий вид спілкування здійснюється під час організації зустрічей вихованців односкладових за національністю груп з представниками інших національностей. Таке спілкування передбачає: розповіді представників інших національностей про свою країну, її культуру, традиції, історію тощо; участь у спільній праці, іграх, розвагах; розучування пісень, ігор, танців, прислів’їв, приказок тощо.

2. Дитяча література. Вона допомагає образно, цікаво доступно донести до свідомості дітей інформацію про події, явища, людські стосунки, що мають національний характер. Добирати літературу необхідно за такими напрямками: пізнавальні розповіді про країну; розповіді про працю і побут людей різних національностей; розповіді, які знайомлять з національною культурою народів; розповіді про життя дітей різних національностей. Які ж твори можна читати дітям? О.Донченко „Петрусь і золоте яєчко”, Н.Забіла „Ясоччина книжка”, І.Костир „Териконів край” ( твори про Україну); М.Мревлішевілі „Куці чурчхели” (грузинська розповідь про хлопчика Гогу); С.Вангела „Шапка Гугуце” (розповідь про молдовського хлопчика); М.Мурмухсин „Джаміля” (розповідь про узбецьку дівчинку); книга естонської письменниці С.Вальял „Сім друзів Юссіке”; Е.Шим „Квіти” (розповідь про латиську дівчинку Гайду). Вплив художньої літератури на моральне виховання дошкільників значно посилюється, якщо однією і тією ж темою об’єднані декілька творів різних авторів.

Окрім художньої літератури впливають на інтернаціональне виховання твори зображувального мистецтва: картини, ілюстрації. Виразна ілюстрація допомагає дітям краще зрозуміти характер героїв, особливості їх поведінки.

Знання про національності і народи отримані в результаті читання художньої літератури, розгляду картин і ілюстрацій, мають вплив на розвиток особистості в тому випадку, якщо у дитини виникає позитивне емоційне ставлення до прочитаного і виявляється бажання відобразити його в своїй діяльності.

3. Національна іграшка. Педагогічна цінність ляльки в тому, що з її допомогою можна в доступній формі познайомити дітей з національним побутом, природними особливостями різних країн, виховати дружнє ставлення і любов до інших народів. Національна лялька є дієвим засобом інтернаціонального виховання якщо: у дітей є достатньо знань про інші народи; вихованці позитивно ставляться до інших національностей; лялька використовується в комплексі з іншими засобами. Ляльки можна згрупувати таким чином.

1) ляльки, які передають характерні національні риси;

2) ляльки, які мають імена улюблених національних літературних героїв;

3) ляльки, які своїми костюмами і деякими атрибутами нагадують про працю, характерну для тієї чи іншої країни.

До першої групи можна віднести таких ляльок: естонську Еріку, російську Альонушку, литовську Маріте, грузинську Суліко. До другої - Юссіке - естонська, Арвідас - литовська, Гайда - латиська, Окся, Северин, Татья - ляльки народів півночі; Гогі - грузинська; Джаміля, Зумрад узбецькі; Маринка, Петрусь - українські. До третьої групи увійшли ляльки перших двох груп, але з додатковим пізнавальним матеріалом про працю людей різних країн: Арвідас приплив на риболовному судні; Гайда прибула з латвійським посудом; Джаміля привезла бавовну. Ці ляльки знайомлять з характерною працею інших національностей і з ними діти можуть гратися в сюжетно-рольові ігри.

4. Сюжетно-рольові ігри. Усі сюжетно-рольові ігри умовно можна поділити на такі групи:

1) життя дітей іншої національності;

2) праця батьків дітей різних національностей;

3) національні традиції, мистецтво.

Особливо діти люблять подорожі по інших країнах. У процесі таких ігор діти фіксують знання про ту чи іншу національність у цікавій і невимушеній формі.

Прийоми керівництва сюжетно-рольовими іграми: збагачення дітей знаннями про традиції, культуру інших народів, їхні взаємозв’язки; порада по ходу гри (сприяє активному пригадуванню подій, співпереживанню, викликає позитивні емоції); постановка перед дітьми нових цілей (дозволяє розгортати сюжет і виконувати цілеспрямовані дії).

5. Образотворче мистецтво. До засобів образотворчого мистецтва, які можна ефективно використати з метою інтернаціонального виховання відносять такі види дитячої зображувальної діяльності: малювання, ліплення, аплікація, конструювання, участь в гуртках з вивчення народних національних ремесел тощо. (Самостійно дібрати твори образотворчого мистецтва, які можна використати з метою інтернаціонального виховання дошкільників).

З метою успішної реалізації завдань інтернаціонального виховання дошкільників доцільно всі засоби використовувати в комплексі.

Тема. Правове виховання в дошкільному віці.

1. Актуальність правового виховання на сучасному етапі. Класифікація прав. Визначення правового виховання.

2. Ставлення до дітей в архаїчних культурах.

3. Становлення ідеї захисту прав дітей у міжнародному праві.

4. Захист прав дітей в українській правовій системі.

5. Завдання, напрямки, зміст і форми правового виховання в дошкільній освіті.