2.Своєрідність дисципліни дошкільника.

Засоби і умови формування дисциплінованості.

Умови:

1. Головна умова успіху виховної роботи - відповідність вимог розумінню дитини, їх аргументованість та доцільність, зв’язок з інтересами та потребами дитини

2. Як і кожна моральна якість дисциплінованість формується в діяльності (ігровій, трудовій, навчальній);

3. Активне спілкування дітей один з одним;

4. Дотримання правил поведінки;

5. Дотримання чіткого режиму вдома і в дошкільному закладі;

6. Єдність вимог дорослих;

7.Чіткі пояснення дорослими мотивів власної поведінки та своїх вимог до дитини, що сприяє взаємній повазі дитини й дорослого;

8. Зміна видів діяльності. Чим менша дитина, тим більше потребує вона різноманітності в діяльності. Якщо діяльність одноманітна відбувається швидке виснаження нервових клітин, настає втома, виникає збудження, яке і призводить до порушення дисципліни.

Виділяють два важливі засоби виховання дисциплінованості.

1.Правила поведінки.

2.Авторитет дорослих.

Правила поведінки - обмірковані вимоги до поведінки дітей, сформульовані в простій і зрозумілій дітям формі. К. Ушинський писав: „ Треба перш за все обміркувати виховний образ дій, а висловити його потім в зрозумілому, простому правилі”. Значення правил для дитини в тому, що дякуючи їм, вона знає як себе вести і це їй полегшує виконання тих дій, які вимагає дорослий. Дорослим же правила допомагають притримуватися єдності вимог до дітей, уможливлюють контроль за поведінкою.

Правила поведінки для дошкільників стосуються:

• особистої гігієни;

• спілкування один з одним, в колективі і з дорослими;

• правил користування речами та іграшками.

Своєрідність правил поведінки для дошкільників в їх конкретності. Дитині важко сприймати правило - будь ввічливим. Їй слід пояснити, що необхідно вітатися, прощатися, дякувати, вибачатися. Конкретність правил в тому, що їх зміст визначається умовами життя кожної дитини, середовища і виховання.

З віком збільшується обсяг правил, встановлюється ступінь їх усвідомлення. Малюки виконують правила з допомогою дорослого, старші - самостійно. Їм потрібен контроль, нагадування, схвалення, Правило вводиться в ситуації, коли його виконання усвідомлюється дітьми як найбільш доцільне ( наприклад, кожній речі - своє місце). Дітям пояснюється доцільність правил, мотивується їх значення, необхідність. У деяких випадках дорослі показують образ дії. Поведінка дітей, яка не відповідає правилам, вимагає від вихователя певних вказівок. Якщо дитина зумисне порушила правило, то вона заслуговує покарання.

Вихователь може робити вказівки у формі попередження ймовірного порушення правила ( наприклад: „Всі пам’ятають, що за стіл треба сідати тихо”) - це своєрідне нагадування правила поведінки і водночас висловлювання довіри і впевненості в тому, що вихованці вміють тихо сідати за стіл. Довіра у поєднанні з навіюванням діє на дітей позитивно, тому всі намагаються виконати вимогу -правило, яке висунув вихователь. Вимогу слід вимовляти спокійно, але впевнено і рішуче. Позитивно впливає на дітей заохочення вихователя, а також уміння заставити виправити неправильно виконану дію.

Особливості засвоєння дітьми правил поведінки.

У молодшому дошкільному віці раніше встановлюються зв’язки з вихователем ніж із ровесниками. Дитина виконує правила тому, що вини „ідуть” від вихователя, якого вони поважають і якому довіряють. Малюк ще не усвідомлює правила і не відділяє його від дорослого. Молодший дошкільник засвоює правило, якщо воно звернене до нього особисто. Спочатку дитина помічає порушення правила ровесниками, а пізніше усвідомлює і власні порушення. Багато скарг на однолітків є бажанням підтвердити свої знання правил поведінки і отримати підтримку від вихователя.

У п’ять років дитина розуміє правило як таке, звернене до всіх дітей і для всіх обов’язкове. У цьому віці діти спостережливі і помічають порушення правил у власній поведінці і поведінці ровесників. Загальний рівень розвитку дитини уможливлює підпорядкування своєї поведінки правилам, якщо вони доступні і зрозумілі.

У старшому дошкільному віці відбувається усвідомлення правил поведінки, вони стають керівництвом до дії. У 6-7 років діти можуть виконувати правила самостійно. Дисципліна дітей стає певною мірою вільною і невимушеною.

Авторитет дорослих.

Авторитет батьків і вихователів проявляється в тому, що дитина визнає їх права, досвід, знання, виконує їх вимоги, оскільки вона їх любить і поважає. На авторитеті ґрунтується сила виховного впливу. Без нього не може бути виховання взагалі, а тим більше дисциплінованості. Діти не могли б бути дисциплінованими, якби кожна вказівка дорослого підлягала сумніву, обговорювалася, перевірялася, якби діти не вірили в їх правоту та справедливість. Істиний авторитет дорослого звернений до свідомості дитини, базується на довірі до них, повазі. Заборони й вимоги виголошуються не в категоричній формі, а як поради. У дитини при такому спілкуванні пробуджується свідомість, ініціатива. Заохочення, об’єктивна оцінка, позитивні емоції та хороший настрій полегшують виконання правил поведінки.

Авторитет іноді завойовується неправильно - безмежною поступливістю, задоволенням всіх забаганок дитини, нерозумною любов’ю, або, навпаки, залякуванням, надмірною суворістю.

Авторитетом у малюків користуються вихователі за доброту, ласку, привітність. Діти бачать у вихователеві свого захисника, людину, яка може підтримати і допомогти. На п’ятому році життя у дитини з’являються нові мотиви позитивного ставлення до особистості вихователя: його доброзичливе ставлення до всіх дітей, ділові якості, професійні вміння - організовувати цікаві ігри, заняття тощо. Для дітей усіх вікових груп важлива послідовність вихователя, його справедливість, особистий приклад. Дорослим не слід впадати в крайнощі, переоцінюючи чи недооцінюючи значення авторитету. Є.Аркін вбачав у постійній і беззаперечній слухняності дитини причину її душевної слабості, і навіть, неврастенії. „ Найслухняніші діти - не найкращі”. Оптимальними для виховання дисциплінованості у дітей є партнерські і дружні стосунки між дорослими і дітьми.