Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Загородня Лекції з дошк. педагогіки.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
2.86 Mб
Скачать

3. Роль дружби в житті дитини, взаємодопомога дітей і її види

У дошкільні педагогіці нема єдиної думки у питаннях формування дружніх і товариських відносин в дошкільному віці. Так, Т.О.Маркова не диференціює понять „дружба” і „товариськість”. Розглядаючи зміст поняття „дружні стосунки”, стверджує, що вони починаються з прояву симпатії, прив’язаності як інтимних почуттів між дітьми, і з’являються вже в ранньому дитинстві. Інші показники дружніх відносин: чуйність, спроба подолати егоїстичні бажання на користь іншого, спільність інтересів і переживань, піклування, допомога і взаємодопомога, добросовісне виконання доручень, почуття справедливості, вміння підкоритися вимогам ровесників, певна об’єктивність оцінки поведінки ровесників та самооцінки. В.П.Залогіна вважає спільність дитячих інтересів та колективних переживань, які виникають в грі важливими для дружнього об’єднання дітей. А.А.Аржанова, яка вивчала психологічні основи товариства і дружби у дітей в дошкільному віці, вважає, що розвиток дружніх почуттів іде від колективного спільного товариства, від дружби з усіма до вибіркової дружби з окремими дітьми. Дослідження Н.І.Лисенко показали, що перші прояви симпатії з’являються уже на третьому році життя, але вибірково. А.В.Булатова вважає, що у дітей 6-7 років є елементи істинної дружби, свідомий вибір друга за моральними якостями. Дослідниця переконана, що міцний дитячий колектив сприяє розвитку дружніх стосунків у дітей.

Дружні об’єднання дітей по двоє - троє - це перші маленькі ланки дитячого суспільства. У них з найбільшою силою проявляються доступні для дітей цього віку чуйність, бажання допомогти та інші дружні почуття. Почуття, які стали звичними по відношенню до друга дитина легко переносить на інших дітей групи. Вихователь повинен позитивно ставитися до дружби дітей, заохочувати дружні прояви. Сором’язливій дитині допомогти вибрати друга. Іноді вихователеві слід використати свій авторитет, щоб роз’єднати „друзів”, які негативно впливають один на одного. Дорослий впливає і на розвиток мотивів дитячої дружби.

У ранньому і молодшому дошкільному віці діти не можуть мотивувати вибір друга. У їхньому лексиконі нема слів „друг”, „дружба”, хоча спостерігається вибірковий характер симпатій у спілкуванні з ровесниками в грі поруч і спільній. З п’яти років діти розуміють слово „друг” , „дружити”, і можуть відповісти на питання: „Хто твій друг?” Вибір друга мотивується його зовнішніми характеристика і особистісними якостями - мені подобається з ним гратися, у нього красива машина, тощо. Дуже багато мотивів споживацького характеру.

У 6-7 років друзів об’єднує переважно ігровий інтерес, друг ціниться за певне вміння - будувати, малювати тощо. Але у цьому віці великий відсоток дітей мотивують вибір друга його моральними якостями - чесністю, сміливістю, умінням прийти на допомогу, захистити, не зрадити. Дослідження Т.О.Маркової показало, що найбільший відсоток дитячих об’єднань (38 - 40) у старшому дошкільному віці - це об’єднання за ігровими інтересами, дещо менша кількість об’єднань - на підставі моральних якостей однолітків. Декого об’єднує інтерес до праці, пізнання, гри, декого - до недозволеного. У віці 5-6 років діти об’єднуються для гри по 5 - 6 осіб. З ускладненням гри ускладнюються і стосунки граючих. Їм доводиться узгоджувати свої дії з діями інших, мирно вирішувати спірні питання. Це розвиває почуття справедливості, відповідальності перед іншими за якість гри і виконання ролі. Діти здатні до певної самостійності у вирішенні спірних ігрових моментів. Старші дошкільники здатні осмислювати вимоги, які до них висуваються, оцінити вчинки своїх однолітків і власні. Вони знають правила гри: не можна відбирати іграшки в іншого, треба ділитися, не можна порушувати правил гри, необхідно якісно виконувати свою роль, мирно вирішувати спірні питання. Діти знають правила поведінки у процесі гри, занять, помічають їх порушення і виказують своє незадоволення з цього приводу. Усі пов’язані з цим переживання не глибокі, не стійкі, не постійні, виникають рідко і проходять швидко. Вони проявляються у стосунках з близькими людьми, і тими до яких вони відчувають симпатію. У старшому дошкільному віці діти розуміють, що гарно допомагати один одному, разом гратися веселіше.

Таким чином, у дітей молодшого і середнього дошкільного віку спостерігаються окремі початкові прояви дружніх взаємовідносин. Вони не стійкі. Лише в 6 років виявляються почуття взаємної відповідальності, здатність піклуватися один про одного, дбати про спільні інтереси. На 7 році дружні зв’язки стають стійкими. Дітям доступне самообмеження, самопожертвування на користь друга. У цьому віці діти здатні виконувати складніші обов’язки, виявляти гуманне ставлення до оточуючих - піклуватися про інших, допомагати, захищати тощо. Свої почуття дитина може виявляти не тільки по відношенню до рідних і добре знайомих людей, а й до незнайомих. Також дітям доступні елементи самоорганізації: домовитися, розподілити ролі, обов’язки, встановити правила гри, діяти узгоджено, відповідально, звітувати перед товаришами за якість своєї діяльності. Зародки почуття обов’язку набувають нових рис. Вони не тільки супроводжують дії дитини, але й починають виступати я к мотиви її поведінки. Для дітей 7 року життя характерне підпорядкування власних мотивів суспільним (мені не дуже подобається виконувати цю роль, але заради гри я її виконуватиму; мені теж подобається ця іграшка, але я її віддам Сергійкові, бо він мій друг).

Взаємодопомога дітей, її види.

Для виховання дружніх стосунків у групі дітей велике значення має взаємодопомога, взаємовиручка, зацікавленість у спільному успіхові. Л.А. Пен’євська, яка досліджувала цю проблему виділила такі види взаємодопомоги:

- взаємодопомога в діяльності, яка виконується однією дитиною за іншу, для якої ця діяльність є складною (наприклад, у самообслуговуванні - зав’язування шнурків, застібання ґудзиків);

- взаємодопомога, яка виконує навчальну функцію. При цьому дитина не тільки допомагає іншій, але й навчає - дивись як треба;

- зауваження ( ти взувся неправильно);

- моральна підтримка дитини;

- допомога в трудові діяльності;

- вияв чуйності, уваги, турботи.

У 30% обстежених дітей дослідниця виявила високий рівень взаємодопомоги. Ці діти доброзичливо ставилися до інших, охоче допомагали їм за власним бажанням. У них яскраво було виражене почуття відповідальності за якість виконання спільних справ. До другого рівня були віднесені діти, у яких прояв співпереживань, бажання надати допомогу іншим не були постійними. Такі вихованці самі часто потребували допомоги, хоча на прохання вихователя залюбки допомагали іншим. У деяких дітей не вистачало для вияву допомоги співчуття, співпереживання, якщо ж вони допомагали, то тільки тим, кому симпатизували. У таких дітей спостерігалися егоїстичні бажання і наміри. Їх було 55 -65%. До третього рівня віднесли дітей (12-13%) байдужих до переживань інших, до труднощів своїх ровесників. У таких дітей не було практики піклування про інших. Ефективним засобом формування взаємодопомоги є спільна діяльність дітей, яка зміцнює спільні інтереси вихованців, розвиває почуття відповідальності, спонукає до надання допомоги.