2.Вияв і виховання чесності, скромності, правдивості, справедливості в дошкільному віці.

У дошкільному віці можна виховати правдивість - звичку говорити правду, не приховувати своєї вини, признаватися в поганому вчинкові, виконувати встановлені правила гри і спілкування. Правдивість і чесність - це передумови усвідомлення свого обов’язку. Чесність, на думку А.С.Макаренка, треба виховувати з раннього віку, до неї треба дітей привчати. Чим менша дитина тим легше і швидше можна її виховати правдивою. Викорінення звички говорити неправду - справа нелегка. Безпосередність маленьких дітей, їх любов до батьків та вихователів сприяє вихованню у них відвертості та правдивості.

Першою і необхідною умовою виховання правдивості є правдивість та відвертість оточуючих дитину дорослих. Діти дуже легко підмічають брехню та лицемірство, навіть якщо вони виявляються в дрібницях. Чесність дорослих не тільки завойовує авторитет, вона заражає дітей.

Друга важлива умова виховання чесності - це довіра до дітей, повага. При цьому важливий ненав’язливий контроль і перевірка без суворої прискіпливості. Від дітей нічого не треба ховати, але необхідно їх попереджати нічого не брати без дозволу дорослих. А.С.Макаренко рекомендував зумисне залишати на видноті речі, щоб привчити дітей ставитися до них спокійно.

Дітей слід спонукати до визнання своєї вини, помилки, привчати дотримуватися правил гри.

Дитяча брехня - явище соціальне. Тому однією з її причин є брехня, яку дитина помічає у світі дорослих. Деякі прояви дітей помилково приймаються за брехню. А вони пояснюються своєрідністю дитячої психіки, неточністю сприймання, надмірною емоційністю, навіюваністю. Іноді за брехню приймають неточність дитячого сприймання, неуважність, забудькуватість. Це друга причина брехні. Третя причина - бажання здійснити заповітну мрію (зустріти вовка і перемогти його, взяти участь у пригодах спайдермена чи іншого улюбленого героя казки, мультфільму). Четверта причина - страх перед покаранням.

У віці 5-7 років зустрічаються факти навмисної брехні. Причини:

- бажання дитини зняти з себе провину і уникнути покарання;

- заволодіти річчю, що сподобалася;

- спроба уникнути труднощів;

- надмірне самолюбство, небажання показати свою слабість і боягузтво.

Якщо дорослі не звертають уваги на дитячу брехню і не вникають в її причини, то у дітей формується шкідлива звичка брехати, лицемірити. У кожному конкретному випадку прояву брехні вихователеві слід з’ясувати її причини і дібрати оптимальний метод впливу на вихованця з урахуванням його віку та індивідуальних особливостей. Це може бути бесіда, читання художньої літератури, перегляд діафільму, мультфільму, розповідь вихователя, моделювання ситуацій, ігри-драматизації.

Маленьких дітей за брехню карати не можна, оскільки вони ще не здатні усвідомити аморальність своїх вчинків і це може привести до розвитку брехливості та нечесності.

У дитинстві нерідко спостерігається відсутність скромності і прояв егоїстичних рис (хоче щоб йому дали більше, краще, все, похвалили). Ці прояви у поведінці дітей зумовлюються особливістю психіки, недостатністю виховання позитивних навичок і звичок, неправильним вихованням.

Причини нескромності:

• надмірна похвала дитини;

• виставляння на широкий загал успіхів дитини ( декламувати вірші, танцювати, співати тощо;

• часті виступи в головних ролях.

Усе це формує у дитини звичку виділяти себе як найкращу на фоні інших, розвиває завищену самооцінку та нечуйність. Для виховання скромності вихователь помірно використовує похвалу, тобто не хвалить дитину за те, що вона має робити відповідно своїх обов’язків, а до здібних дітей висуває більші вимоги. Виховання скромності сприяє формуванню об’єктивної самооцінки, справедливої оцінки вчинків своїх товаришів. Самооцінка малюків відрізняється відсутністю вимогливості до себе, і як наслідок, вони не бачать своїх недоліків, тому завищено оцінюють власні можливості, результати роботи тощо.( приклад із оцінкою п’ятирічною дитиною власного малюнка і малюнка однолітка). Навчати дітей об’єктивній самооцінці вихователь починає з п’яти років. При цьому він тактовно звертає увагу дітей на недоліки у власних роботах і позитивні моменти в роботах однолітків.