1. Виховання гуманного ставлення до оточуючого.

Нерозривно з вихованням уміння спілкуватися, доброзичливості виховується у дітей гуманне ставлення до оточуючого. Дослідження М.І. Тимошенко, В.П. Пушміної показали, що гуманність дитини може проявлятися 1) інтересі до життя іншої дитини, дорослого; 2) у співчутті їх потребам і труднощам; 3) у захисті ображеного; 4) у справедливому ставленні до людей; 5) у звичці посильно піклуватися про інших. „Найвища людська краса - чуйність, співпереживання, співчуття” - писав В.О.Сухомлинський. Доброту він ставив в один ряд з мужністю і хоробрістю. „ Добра дитина не падає з неба, її треба виховати”. Піклування про живе і прекрасне починалося в „Школі радості” з того, що любування красою перетворювалося в почуття турботи про птахів та тварин. Діти з великою теплотою і співчуттям піклувалися про тварин у своєрідних лакувальницях. Краса оточуючого світу, яку розкривав перед дітьми вчитель збуджувала навіть у байдужих серцях добрі почуття - ласку, співчуття. До турботи про людей, спочатку близьких, потім взагалі про кожного, хто потребує уваги привчаються діти в сім’ї та дошкільному закладі. Якими ж засобами це досягається? У сім’ї та ДНЗ діти бачать приклади гуманного ставлення один до одного. У спілкуванні з дітьми необхідно виявляти такт і довіру до особистості. Нетактовна поведінка вихователя чи батьків викликає у дітей недовіру, а іноді і ворожість.

Пушміна у своєму дослідженні показала як батьки і вихователі координували свої зусилля у вихованні гуманної дитини, разом знаходили причини прояву жадності, грубості, жорстокості і шукали форми впливу на дітей, засоби попередження аморальних вчинків. Дорослі проводили екскурсії, бесіди, збагачуючи дітей знаннями і уявленнями про норми моралі, правила поведінки в суспільстві. Дітей навчали відрізняти добрих людей від злих і жадних, розуміти зміст слів „красивий вчинок”. Дякуючи трудовому вихованню, старші дошкільники могли допомагати малюкам, хворим. Для дітей моделювалися різноманітні педагогічні ситуації для збагачення їх морального досвіду. Використовувалися і всі життєві ситуації, щоб надати дітям можливості виявити піклування про ровесника, слабшого, меншого, дорослого. Діти залучалися до колективного виготовлення подарунків іменинникам і їх урочистого вітання. Багато добрих почуттів виникало у старших дошкільників під час підготовки концертів, вистав, подарунків до свята для малят. Добрі вчинки заохочувалися. Також вихованню гуманних відносин сприяють ігри на побутові та соціальні теми, заняття, на яких діти розширювали знання про моральні вчинки і поведінку, читання творів на відповідну тематику, перегляд діафільмів, прослуховування музики, розучування віршів, пісень. Через художній образ дітям показували душевну красу людини, красу її вчинків. Це допомагало дітям зрозуміти сутність прекрасного. Поступово набуваючи власного досвіду, дякуючи об’єктивній оцінці дорослих, діти засвоювали сутність понять „добро” і „зло”. Важливий висновок зробила дослідниця - гуманні почуття можна виховати лише в соціумі, колективі.

На четвертому році життя дитина повинна оцінювати свої вчинки з позицій добра і зла. З цього часу психічно повноцінна дитина не буде знущатися над тваринами, завдавати болю іншим. Якщо ж такі вчинки мають місце в поведінці дитини і здійснюються свідомо, то перед нами або результат неправильного виховання, або психопатичний характер.