3. Основні педагогічні поняття

Педагогіка як наука оперує такими основними педагогічними поняттями.

Виховання як педагогічне явище означає цілеспрямовану, планомірну систематичну передачу підростаючому поколінню наукових знань, вмінь, навичок, а також спеціальний відбір змісту, засобів і методів формування всебічно розвиненої людини. Воно включає освіту, навчання і виховання у вузькому смислі слова тобто розвиток усіх сторін особистості через різну систему навчально-виховних закладів і сім’ю.

Самовиховання – це усвідомлена діяльність людини, спрямована на формування й розвиток у собі значущих та корекцію негативних якостей особистості відповідно до вимог суспільства.

Виправлення – це звільнення від певних негативних якостей. Іноді це ціннісна переорієнтація особистості.

Перевиховання – коректування, зміна, звільнення від негативних і формування позитивних якостей, завдяки вихованню.

Освіта – це процес і результат засвоєння людиною системи необхідних знань, вмінь, навичок, узагальнених в науках про природу, суспільство і людське мислення.

Самоосвіта – самостійне оволодіння людиною знаннями, уміннями, навичками, вдосконалення своєї освіченості.

Навчання – процес передачі і засвоєння ЗУН, вплив на свідомість і поведінку, розвиток пізнавальної активності і світогляду учнів.

Викладання – діяльність педагога, що являє собою передачу знань, умінь, навичок учням і керівництво їхньою пізнавальною та практичною діяльністю.

Учіння– діяльність учнів спрямована на оволодіння знаннями, уміннями, навичками. Покликане забезпечувати всебічний розвиток дітей, що навчаються.

Педагогічний процес – спеціально організований цілеспрямований, планомірний вплив педагогів на вихованців в навчально-виховних закладах. Організація педагогічного процесу здійснюється на основі розроблених програм навчання і виховання.

4. Система педагогічних наук. Зв’язок дошкільної педагогіки з іншими науками

Педагогіка як наука охоплює широке коло явищ і розглядає проблеми організації виховання та навчання в різних умовах, на різних вікових етапах, в умовах професійної підготовки. Ці проблеми розробляються на базі єдиних основ виховання та навчання. У відповідності з цим склалася система педагогічних наук. На сучасному етапі вона включає різні педагогічні дисципліни.

Загальні основи педагогіки – наука, яка розробляє методологічні, загальнотеоретичні і методичні проблеми, що мають велике значення для подальшого розвитку всіх галузей педагогіки і педагогічної практики. Загальнотеоретичний характер мають дослідження суті закономірностей виховання, цілей, змісту і організації педагогічного процесу, принципів. Процес пізнання педагогічних явищ потребує розробки методів педагогічних досліджень.

Дидактика – теорія освіти і навчання. Вона вивчає суть закономірностей, тенденцій і перспектив навчання і освіти. На цій основі розробляє цілі, зміст, принципи, методи, організаційні форми і засоби навчання. Дидактика є основою для інших педагогічних наук, зокрема фахових методик.

Дошкільна педагогіка – наука, що розробляє завдання, зміст, принципи, методи, форми організації навчально-виховної роботи в умовах суспільного дошкільного виховання. Вона забезпечує єдність виховного впливу ДНЗ і сім’ї, наступність у роботі ДНЗ і школи, підготовку дітей до навчання в школі.

Шкільна педагогіка досліджує закономірності виховання дітей і підлітків в загальноосвітній школі, а саме цілі, зміст, методи, принципи і форми організації трудового, політехнічного навчання та всебічного виховання школярів.

Спеціальна педагогіка (дефектологія) – вивчає особливості навчання, і виховання і підготовки до праці дітей з порушенням зору (тифлопедагогіка), слуху (сурдопедагогіка), мовлення (логопедія) та розумово відсталих (олігофренопедагогіка).

Історія педагогіки – вивчає розвиток педагогічних ідей і практики в різні історичні епохи.

Організація і керівництво дошкільним вихованням і школоведення – науки, що вивчають зміст і методи керівництва дошкільною, шкільною освітою, особливості керівництва ними та організацію роботи цих ланок освіти.

Сімейна педагогіка – галузь педагогіки, яка вивчає закономірності виховання дітей в сім’ї.

Соціальна педагогіка – галузь педагогіки, яка вивчає закономірності становлення і розвитку особистості в процесі навчання і виховання в різних соціальних інститутах.

Етнопедагогіка – наука про виховання і навчання людини, про досвід народу у вихованні підростаючих поколінь, відображений у морально-етичних ідеалах, поглядах на мету і засоби формування людини, у сукупності народних засобів, умінь і навичок виховання дітей.

Складовими етнопедагогіки є: народна фамілістика – знання і досвід будівництва здорової та міцної сім’ї; народне дитинознавство – ставлення народу до дітей, виховні чинники формування особистості в дошкільному віці; народна дидактика – досвід народу у розумовому вихованні, формуванні основ світогляду підростаючого покоління; народна педагогічна деонтологія – етична сфера думок і вчинків кожної людини; виховна практика – використання народної мудрості у засобах етнізації, формуванні національної свідомості людини.

Дошкільна педагогіка тісно пов’язана з філософією та її галузями: естетикою, етикою, теорією пізнання, філософською антропологією; дитячою психологією; педагогічною психологією; соціологією; демографією; культурологією; історією; етнографією; математикою; фізикою; хімією; історією; географією; літературою; мистецтвознавством; екологією; біологією; віковою анатомією та фізіологією; генетикою; педіатрією та гігієною; психосоматикою; дитячою психотерапією; економікою освіти. Визначення наук випис ати в глосарій.