Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Загородня Лекції з дошк. педагогіки.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
2.86 Mб
Скачать

3. Завдання розумового виховання дошкільників

Згідно із сучасними концепціями дошкільного виховання прищеплення знань, умінь і навичок слід спрямовувати на виховання у дітей уміння самостійно пізнавати світ. У цьому контексті метою розумового виховання є формування всебічно розвиненої дитини, її розумової активності, самостійності, творчих здібностей. Досягненню мети підпорядкований зміст розумового виховання – формування у дітей певного обсягу знань про навколишні предмети і явища, розвиток способів мислительної діяльності

( уміння спостерігати, аналізувати, порівнювати, узагальнювати).

Конкретизують мету та зміст розумового виховання його завдання., які залежать передусім від вікових особливостей дітей. Отже, основними завданнями розумового виховання дітей дошкільного віку є:

1) Формування системи наукових знань про навколишнє середовище (природу та суспільство);

Знання складають зміст різних наук у формі уявлень і понять, правил, законів, закономірностей. Вони є результатом пізнавальної діяльності не залежно від того в якій формі пізнання вона здійснювалася. Чи розглядає дитина метелика, чи слухає розповідь дорослого про нього – у неї виникає уявлення про предмет пізнання ( метелик). Це уявлення складається у вигляді образу, але може виражатися і в мові, і в жестах, і в міміці, і в моделі (в малюнкові). Тому першим завданням розумового виховання і є формування знань, які б з найбільшою повнотою відображали дійсність і відрізнялися високим ступенем узагальненості та необхідною конкретністю. Знання складають фундамент світогляду, основи якого закладаються в дошкільному віці. Саме системні знання забезпечують активну життєву позицію людини, більш повне орієнтування в оточуючій дійсності, готують її до праці.

Завдання вихователя полягає в тому, щоб послідовно вести дітей від первинних, поверхових, безсистемних уявлень до пізнання явищ дійсності. Найефективнішим у цьому є засвоєння не окремих знань і вмінь, а певної системи знань, яка відображає істотні залежності та зв’язки у конкретній галузі дійсності. Дошкільнята здатні проникати у сутність речей, розуміти та самостійно встановлювати причинно-наслідкові зв’язки.

Відповідно до вікових можливостей мислительної діяльності діти повинні здобувати чіткі знання про предмети: їх призначення, сенсорні властивості; про явища живої та неживої природи, їх взаємозалежності та закономірності; про суспільні явища та їх взаємозв’язки; про людину взагалі і самого себе.

У ранньому віці знання про навколишнє середовище стосуються насамперед безпосереднього оточення – предметного, природного, соціального. З оволодінням дитиною основними вміннями і навичками продуктивної, ігрової та навчальної діяльності розширюються її знання про предмети, явища природи і суспільного життя, правила і норми поведінки тощо.

2) Формування умінь і навичок розумової діяльності: психічних пізнавальних процесів, спеціальних розумових дій;

Розвиток розумової діяльності передбачає формування психічних пізнавальних процесів: відчуття, сприймання, пам’яті, мислення, уяви, уваги, мовлення. Розумова діяльність – це велика кількість різноманітних розумових дій, як загальних, так і спеціальних. Особливе значення має формування таких розумових дій як аналіз (розкладання цілого на його складові), синтез (об’єднання предметів і явищ за спільними ознаками), порівняння (встановлення схожих і відмінних ознак об’єктів), узагальнення, (перехід від одиничного до загального, від менш загального до більш загального), класифікація (розподіл предметів за певними ознаками).

Оволодіння системою розумових дій забезпечує розвиток розумової активності і самостійності, сприяє формуванню гнучкості і динамічності розумової діяльності в цілому.

У процесі розвитку чуттєвих способів пізнання дошкільника розумові операції спершу відбуваються на сенсорному (чуттєвому рівні). Знання здобуті на основі цих способів пізнання, постають як уявлення. З розширенням кола уявлень, узагальненням знань розвиваються складніші мислительні дії (порівняння, класифікація), які розгортаються на основі не лише чуттєвого, а й раціонального пізнання. Ці процеси пов’язані насамперед із розвитком мовлення. Адже слово є основним засобом пізнання навколишнього світу, усвідомлення зв’язку між предметами і явищами, джерелом знань. Мовлення за допомогою сформульованого на словах завдання спрямовує дитину на пошуки способів його вирішення, відображає зміст конкретних образів-уявлень, є інструментом узагальнення, аналізу, порівняння, формує судження і умовисновки.

З розвитком сенсорики відбувається перехід до логічного мислення, дитина набуває загальних уявлень, які стають основою розвитку її пізнавальної активності.

Важливе значення для розумового розвитку дитини є розвиток уваги, на основі якої розвивається уважність і спостережливість. У дошкільному віці за допомогою різних прийомів (показу, слова тощо) можна привернути увагу дитини до будь-яких предметів, діяльності, навчити зусиллями волі зосереджувати увагу на виконанні конкретних завдань.

Результати мислительних операцій дитини фіксуються, зберігаються, відтворюються в корі головного мозку залежно від життєвих ситуацій і потреб завдяки пам’яті. Пам’ять є особливою формою психічного життя людини, аналітико-синтетичної діяльності. Від того, як у дошкільні роки буде розвинена пам’ять дитини, значною мірою залежатиме подальша розумова діяльність.

Водночас із розвитком мислення, пам’яті у дошкільника відбувається розвиток уяви. У психічному житті дитини уява відіграє важливу роль, оскільки в цьому віці вона є особливо рухливою. За правильного розумового виховання уява не відволікає свідомість від дійсності, а допомагає процесу її пізнання. Пік розвитку творчого мислення і уяви припадає на 3,4,5 роки життя дитини. Розвиваючи дитячу уяву, вихователь повинен забезпечувати яскраві враження, спонукати вихованців до створення творчих задумів та їх реалізації.

Основними особливостями розумової діяльності дітей дошкільного віку є: 1) провідна роль в розумовій діяльності сенсорних процесів; 2) поступове формування довільності пізнавальних процесів (поступово розвивається довільність відтворення в діяльності пам’яті, цілеспрямоване сприймання, довільні форми уваги); 3) поступова зміна мотивів розумової діяльності ( у молодшому дошкільному віці переважають ігрові інтереси як мотив розумової діяльності, а в старшому – пізнавальні інтереси).