5. Умови й методика сенсорного виховання в днз

Умовами сенсорного виховання в ДНЗ є: 1) навчаючий вплив дорослого; 2) змістовна, результативна діяльність дитини.

В умовах змістовної, результативної діяльності з’являється можливість зосередити увагу дітей на особливостях, властивостях предметів, допомогти їм пізнати ці предмети. Саме в діяльності діти легко усвідомлюють залежність її результату від умінь виділяти якості, властивості, відношення і орієнтуватись в них. Наприклад, якість малюнка дитини залежить від уміння виділяти форму предмета, співвідношення частин, колір, величину, орієнтуватися на аркуші паперу; правильно скласти пірамідку дитина зможе, урахувавши величину кілець тощо. У зв’язку з цим завдання сенсорного виховання реалізуються в різних видах дитячої діяльності: ігровій, зображувальній, трудовій, мовленнєвій, музичній і інших.

Сенсорне виховання найбільш успішно здійснюється в умовах організованого навчання. Оволодіваючи сенсорним досвідом стихійно, без систематичного керівництва з боку дорослого, дитина тривалий час іде шляхом проб і помилок; її сенсорний досвід виявляється неусвідомленим, вона недостатньо володіє вмінням аналізуючого сприйняття об’єктів. Так, навіть в старшому дошкільному віці діти можуть не знати геометричних фігур, їх назв, не вміти виділяти їх характерні ознаки і відмінності, не впізнавати їх в реальних предметах довкілля; діти можуть не знати фізичних якостей предметів (прозорість, м’якість, блиск, особливості звучання та інші); не володіти вміннями обстеження предметів. За умови стихійного сенсорного розвитку лише 10% дошкільників називали фізичні якості предметів, а при цілеспрямованому навчанні цей зміст є вповні доступним дітям 3-4 років.

Отже, успіх сенсорного виховання зумовлюється змістовною діяльністю і цілеспрямованим навчанням дорослих.

У процесі сенсорного виховання виділяють 4 етапи:

1. Привертання уваги дитини до тієї сенсорної ознаки, яка повинна бути освоєна. Для цього вихователь пропонує дитині створити який-небудь продукт, схожий із зразком – зробити човник, побудувати пірамідку тощо. Дитина, не аналізуючи зразок, матеріал, починає виконувати завдання і отримує результат не схожий на зразок вихователя – човник тоне, пірамідка не стоїть. Помилка, невміння досягти бажаного результату в діяльності ставлять дитину перед необхідністю пізнання, виділення особливостей предметів, матеріалів. Тоді вихователь звертає увагу дитини на сенсорну ознаку матеріалу, яку обов’язково слід враховувати під час роботи, щоб досягти потрібного результату. Цей момент є вихідним для навчання дітей способам виділення властивостей предметів.

2. Навчання дітей перцептивними діям і накопичення уявлень про сенсорні ознаки. Спочатку вихователь показує і називає саму перцептивну дію і те чуттєве враження, яке було результатом обстеження. Потім пропонує дитині повторити обстежувальну дію, назвати її і виявлену якість (вихователь говорить: «прокочу», «котиться», а тоді визначає особливість: «круглий м’ячик»). Потім діти самі прокочують круглі предмети, а вихователь запитує, що вони роблять і якої форми у них предмет, якщо він котиться. Діти обов’язково повторюють і дію, і мовне її позначення. Щоб забезпечити чітке виділення певної якості вихователь використовує прийом порівняння: прокотити м’ячик і кубик, зім’яти м’який матеріал і спробувати цю дію із твердим.

Коли вихователь познайомив дітей зі способами обстеження і якостями предметів він вправляє дітей у самостійному виділенні якостей. Для цієї вправи необхідно добирати різні предмети з проявами конкретної якості. Вихователь вчить дітей вмінню групувати різні предмети за певною якістю, наприклад, кольором. При цьому відбувається абстрагування якості від конкретного предмета, що є відправною точкою для переходу до нового етапу – формування узагальнених уявлень про різні властивості.

3. Формування уявлень про еталони. Вихідним у цьому процесі є вміння дітей групувати предмети за тією чи іншою якістю (кольором, розміром, формою тощо). Далі вихователь організовує роботу з ознайомлення дітей з різноманітним ступенем вияву якості (світлі і темні відтінки кольорів). Все це дозволяє підвести дітей до узагальнень на основі виділення істотних ознак еталонів, які фіксуються в мовленні. Такими ознаками можуть бути геометричні фігури (три кути і три сторони у трикутника, чотири сторони і чотири кути у чотирикутника). Дітей вчать застосовувати засвоєні еталони якостей для аналізу предметів, порівнювати предмет з еталоном, помічати схожість і відмінність. Це дозволяє дитині бачити особливості предметів, виділяти відоме в новому, об’єднувати предмети в групи за певною ознакою. Оволодіння еталоном підносить розумову діяльність дитини на нову сходинку: формується процес узагальнення на чуттєвій основі (еталон), поглиблюються процеси аналізу, узагальнення на основі оволодіння еталоном.

У процесі цієї роботи до кінця дошкільного дитинства діти оволодівають системами еталонів. Для цього корисними є вправи на класифікацію, доповнення неповних систем.

Оволодіння системами еталонів розкриває дитині широкі можливості для орієнтування в оточуючому і якісного пізнання довкілля.

4. Створення умов для самостійного застосування дітьми засвоєних знань про сенсорні еталони та навичок виділяти сенсорні ознаки предметів під час різних видів діяльності. Вихователь продумує систему завдань, які виконують діти під час самостійних видів діяльності. Змістом таких завдань може бути самостійне зображення предметів, конструювання за моделями, малюнками, задумом, відбір матеріалів, інструментів для праці тощо. На цьому етапі вихователь використовує всі види діяльності дитини.

Зміст сенсорного виховання реалізується протягом всього дошкільного дитинства з урахуванням тих видів діяльності, які виникають і розвиваються у дітей на різних вікових етапах.

Тема. Розумове виховання дітей дошкільного віку.

1.Розумовий розвиток і розумове виховання.

2.Розвиток теорії розумового виховання дітей.

3. Завдання розумового виховання дошкільників.

4.Зміст і засоби розумового виховання дітей.