1) Формування у дітей системи перцептивних (обстежувальних) дій;

2) Формування знань про сенсорні еталони;

3) Формування вмінь самостійно застосовувати системи перцептивних дій та сенсорних еталонів в самостійній практичній і пізнавальній діяльності дитини.

На кожному віковому етапі формується певна ланка сенсорної культури дитини чим і визначаються конкретні завдання і зміст сенсорного виховання.

Зміст сенсорного виховання включає широке коло ознак і властивостей предметів, якими має оволодіти дитина протягом шести років. Обсяг знань про сенсорні еталони визначається, по-перше, різноманітністю особливостей предметів довкілля, а, по-друге, різноманітністю видів діяльності, які починають закладатися на етапі дошкільного дитинства і мають різні сенсорні основи. У сенсорному вихованні склався традиційний зміст. Він бере початок з народної педагогіки і отримав розвиток в теоретичних працях та практиці відомих педагогів. Це ознайомлення з кольором, запахом, величиною, формою, смаком, фактурою матеріалу, вагою, звучанням предметів, з орієнтуванням у просторі. При цьому важливим завданням є підвищення чутливості відповідних аналізаторів – дотикового, нюхового, зорового тощо, яка виявляється в диференціації ознак і властивостей. Одночасно дитина навчається правильно називати властивості предметів.

У вітчизняній системі сенсорного виховання традиційний зміст розширено і доповнено за рахунок включення орієнтування в часі, розвитку фонематичного і музичного слуху. Так, орієнтування в часі передбачає, що дитина засвоює уявлення про частини доби, дні тижня, місяці, рік, про плинність часу, який не можна ні зупинити, ні повернути, ні прискорити.

Фонематичний слух – це здібність сприймати звуки мови, диференціювати їх і об’єднувати в слова.

Музичний слух – це вміння розрізняти звуки за висотою, тембром, ритмічним малюнком, мелодією.

Як же диференціюється зміст і завдання сенсорного виховання залежно від віку дитини?

На першому році життя основні завдання полягають у наданні дитині достатньої кількості різноманітних зовнішніх вражень, розвитку уваги до властивостей предметів. Коли у малюка починають формуватися хапальні рухи, тоді необхідно допомогти йому пристосувати ці рухи до форми предмета, його величини і розташуванні у просторі. Поступово ці властивості предметів набувають для дитини певного значення: маленьке – це те, що можна охопити однією рукою, велике – двома, кругле – долонею, а квадратне – пальцями з боків. Сенсорне виховання в цей період є провідним напрямком виховання. Забезпечуючи дитину новими враженнями, воно стає необхідним не тільки для розвитку органів чуттів, але й для нормального фізичного і психічного розвитку в цілому.

На 2-3 році життя завдання сенсорного виховання істотно змінюються, ускладнюються. Хоча дитина ще не готова до засвоєння сенсорних еталонів, у неї починають накопичуватися уявлення про колір, форму, величину предметів. Головне, щоб ці уявлення були досить різноманітними. А це означає, що дитину слід ознайомлювати з 6-ма основними кольорами, виключаючи голубий, білим і чорним, з кругом, квадратом, овалом, прямокутником. Знайомлячи дітей з різними властивостями предметів, не слід намагатися, щоб вони запам’ятали і використовували їх назви. Головне, щоб дитина могла враховувати властивості предметів під час дій з ними. Вихователь при цьому обов’язково називає сенсорну ознаку – колір чи форму. Достатньо, щоб діти навчились правильно розуміти слова «форма», «колір», «такий же». Тільки величина не має абсолютного значення і сприймається в порівнянні з іншою величиною. Предмет оцінюється як великий у порівнянні з іншим предметом, який в даному випадку є маленьким. І це відношення може бути зафіксоване тільки в словесній формі.

Щоб привернути увагу дитини раннього віку до властивостей предметів, сформувати чітке уявлення про ці властивості, слід вправляти її в співставленні предметів за формою чи кольором, встановленні їх схожості чи відмінності. Таке візуальне співставлення діти спочатку виконати не можуть. Тому їм спочатку пропонують накладати предмети один на один, щоб порівняти за формою і величиною і прикладати один до одного, порівнюючи кольори. Поступово від зовнішніх прийомів співставлення предметів діти переходять до співставлення на око.

Діти 3-го року життя можуть виконувати елементарні продуктивні дії – викладати мозаїку, наносити на папір кольорові плями тощо. Але при цьому вони мало враховують властивості відтворюваних ними предметів і використовуваного матеріалу, так як не розуміють їх значення і не фіксують уваги на них. Тому, навчаючи дітей виконувати прості продуктивні завдання, необхідно, щоб вони засвоїли, що колір, форма, величина – постійні ознаки предметів, які слід ураховувати під час виконання дій.

До 3-х річного віку завершується підготовчий етап сенсорного виховання і починається організація систематичного засвоєння сенсорної культури. Починаючи з 3-х річного віку основне місце в сенсорному вихованні займає ознайомлення із загальноприйнятими сенсорними еталонами та способами їх використання. Так, сенсорними еталонами в галузі кольору є хроматичні кольори спектру і ахроматичні – білий, сірий, чорний. Хроматичні кольори є теплими і холодними, кожен має світлість і насиченість. Спочатку у дітей формують уявлення про хроматичні кольори та білий і чорний, виключаючи голубий, який засвоюється важче. Пізніше діти знайомляться з їх відтінками.

Еталонами форми слугують геометричні фігури. Ознайомлення з ними в рамках формування сенсорної культури дитини відрізняється від вивчення цих фігур під час формування елементарних математичних уявлень. Засвоєння еталонів форми передбачає знайомство з квадратом, прямокутником, кругом, овалом, трикутником, пізніше – трапецією. Але при цьому важливо, щоб дитина впізнавала форму, називала і адекватно діяла з нею, але не аналізувала – скільки кутів, сторін тощо. Дошкільників слід ознайомлювати з такими різновидностями геометричних фігур: овал з різним співвідношенням вісі; прямокутник з різним співвідношенням сторін; прямокутний, гострокутний, тупокутний трикутники. При цьому діти мають розрізняти різновидності фігур на око, назви не даються.

Велике значення в процесі ознайомлення з формою має використання плоских і об’ємних фігур. В якості еталону форми варто використовувати плоскі форми (наприклад, круг, не вводячи паралельно об’ємні – куля, щоб уникнути плутанини).

Особливий характер має ознайомлення дітей з еталонами величини. Оскільки величина відносна властивість, її точне визначення проводять з допомогою умовних мірок. Вони дійсно умовні на відміну від геометричних фігур. Засвоєння системи мір і способів їх використання – особливе завдання, яке вимагає певної математичної підготовки, яка не входить в програму навчання дошкільників. І все ж таки величина предмета встановлюється залежно від місця, яке займає предмет в ряді однорідних (наприклад, велика собака – це та, яка більша за всіх інших собак). Проте найбільша собака все ж таки є найменшою у порівнянні із маленьким слоненям. Таким чином у ролі еталона величини виступає уявлення про відношення за величиною між предметами, що позначаються словами, які вказують на місце предмета в ряді інших («маленький», «великий», «більший», «найбільший»). Спочатку порівнюють 2-3 предмети, а потім і більшу кількість.

Більш складним є навчання дітей обстеженню форми предметів. Перш за все вихователеві слід відділити геометричні фігури від інших предметів довкілля і надати їм значення зразків. Це досягається тим, що кожну фігуру порівнюють з рядом предметів подібних за формою, а потім предмети групуються навколо відповідних фігур. Далі здійснюється перехід до словесного позначення форми предмета (круглий, овальний, трикутний тощо). Проте в більшості випадків форма оточуючих предметів більш складна. В такому випадку спочатку виділяють форму основної частини, а потім другорядних деталей. Схема обстеження предмета розроблена Н.П.Сакуліною, її і дотримуються.

У процесі навчання дітей способам обстеження величини предметів слід навчити їх користуватися простою (умовною) міркою – смужка паперу, стакан, тощо. Під час порівняння предметів за величиною у дітей поступово розвивається окомір. Протягом дошкільного віку діти можуть навчитися співвідносити на око не тільки величини окремих предметів, але й відношення між ними, тобто оволодіти зоровою оцінкою пропорцій.

Особливі труднощі для дитячого сприймання виникають в тих випадках, коли вимагається оцінити поєднання кольорів, форм, величин, що утворюють складну структуру. Сприйняття поєднань, пов’язане з виділенням елементів, із яких вони складаються, і зв’язків між елементами називається аналітичним!!! Такий вид сприйняття складний для дошкільника, але вони можуть його опанувати, у процесі цілеспрямованого, організованого навчання. Так, дитину треба вчити обстежувати і диференціювати різноманітні поєднання теплих і холодних кольорів, візуально розбивати предмет на частини, що відповідають геометричним зразкам, визначати співвідношення цих елементів між собою, виділяти різні параметри величини – довжину, висоту, ширину.

Протягом дошкільного дитинства характер сенсорного пізнання змінюється: від маніпуляцій з предметами дитина поступово переходить до ознайомлення з ними на основі нюхового, зорового сприймання («зорового ощупування»). Так, щоб переконатися, що у відерці лежить мокрий пісок молодшому дошкільнику до нього треба доторкнутися, а дитині 5-6-ти років достатньо на нього подивитися. Проте і в старшому дошкільному віці не виключене практичне обстеження предмета.

Узагальнюючи вищесказане, можна виділити основні завдання сенсорного виховання для кожного вікового етапу.

На першому році життя – збагачувати дитину враженнями про оточуючий світ.

На 2-3 році життя – навчити дітей виділяти форму, колір, величину, як особливі ознаки предметів, сприяти накопиченню уявлень про основні різновидності кольору, форми, про відношення між двома предметами за величиною.

Четвертий – п’ятий рік життя – формувати знання про сенсорні еталони. Пізніше слід знайомити з відтінками кольорів, з варіантами геометричних фігур і відношенням предметів за величиною. Паралельно слід навчати способам обстеження предметів, групувати їх, виконувати більш складні окомірні дії.

Шостий рік життя – розвивати у дітей аналітичне сприйняття, уміння орієнтуватися в поєднанні кольорів, диференціювати форму предметів, виділяти окремі величини.

Отже, програма сенсорного виховання дітей дошкільного віку передбачає накопичення ними широкого сенсорного досвіду – знань про різноманітні сенсорні еталони і оволодіння перцептивними діями.