Література

1. Поніманська т.І. Дошкільна педагогіка. – к., 2004. – с. 203– 209.

2. Козлова С.А., Куликова Т.А. Дошкольная педагогика. – М., 2001. – С. 142–148.

3. Урунтаева Г.А. Дошкольная психология. – М., 2001. – С. 141 – 157.

4. Дошкольная педагогика /Под ред. В.И.Логиновой, п.Г.Саморуковой. – м., 1988.

5. Сенсорное воспитание в детском саду/ Под ред. Н.Н.Поддьякова, В.Н.Аванесовой. – М., 1981.

6. Венгер Л.А., Пилюгина Э.Г., Венгер Н.Б. Воспитание сенсорной культуры ребенка /Под ред. Л.А.Венгера. – М., 1988.

7. Пилюгина Э.Г. Занятия по сенсорному воспитанию. – М.. 1983.

8. Метод научной педагогики Марии Монтессори. – К., 1992.

9.Шульга Л. Метелики. Цикл розвивальних ігор із дослідження кольорів //Дошкільне виховання – 2008. – №1.

10. Шульга Л. Барви натхнення. Розвивальні ігри з дослідження колірних відтінків //Дошкільне виховання – 2008. – № 12. – С.20-21.

1. Зміст понять «сенсорний розвиток», «сенсорне виховання»

Основою загального розумового розвитку є сенсорний розвиток.

Сенсорний розвиток дитини – це розвиток відчуттів і сприймання, формування уявлень про властивості предметів, їх форму, колір, величину, розташування у просторі, а також запах і смак.

Пізнання починається із сприймання предметів і явищ, а далі формується на основі образів сприймання, стає результатом їх перетворення. Закономірно побудовані ряди форм, кольорів, величин та інших якостей речей, отримують певне мовне позначення. Оволодіваючи цими системами, індивід отримує своєрідний набір еталонів, з якими він може зіставити будь-яку сприйняту річ, охарактеризувати її, знайти їй місце серед інших. Характер уявлень, їх точність, чіткість, повнота залежать від ступеня розвитку тих сенсорних процесів, які забезпечують відображення дійсності, а саме від відчуття і сприймання. Чим вищий сенсорний розвиток дитини, тим більше фактів і явищ потрапляє у сферу її сприймання.

Сенсорний розвиток не тільки є фундаментом загального розумового розвитку, але й має самостійне значення, оскільки повноцінне сприймання необхідне для успішного навчання дитини в ДНЗ і школі, для якісного виконання багатьох видів діяльності – трудової, зображувальної, ігрової, художньо-творчої. Якщо в дитини належним чином розвинуті мислительні механізми, то вона виявляє неабияку здатність шукати, знаходити, фіксувати, аналізувати, інтерпретувати велику кількість інформації про світ і себе.

В дошкільному закладі дитина навчається малювати, ліпити, конструювати, ознайомлюється з явищами природи, починає освоювати основи математики і грамоти. Оволодіння знаннями, вміннями в цих галузях вимагає постійної уваги до зовнішніх властивостей предметів, їх урахування і використання (в малюванні – форма, колір, величина; в ознайомленні з природою – орієнтування в зовнішніх властивостях об’єктів; в математиці – порівняння предметів за формою, величиною; в граматиці – фонематичний слух, зорове сприймання). Недостатня точність і гнучкість сприймання є причиною труднощів з якими стикаються діти в першому класі школи, і як результат – неточність відтворення букв, малюнка, невміння повторити рухи. Унаслідок цього у дитини низький рівень успішності і творчої діяльності загалом.

Важливе місце серед здібностей, що забезпечують успіх музиканта, художника, архітектора займають сенсорні здібності, які дозволяють з особливою глибиною, ясністю і точністю сприймати і передавати найтонші нюанси форми, кольору, звуку та інші зовнішні властивості предметів і явищ оточуючої дійсності. А витоки сенсорних здібностей знаходяться в загальному рівні сенсорного розвитку, який закладається на етапі раннього дитинства.

О.П.Усова відмічала, що 9/10 усього накопиченого розумового багажу дітей дошкільного і молодшого шкільного віку складають чуттєво сприйняті враження.

Провідна роль в логічному пізнанні належить мисленню і мові. Оволодіння мовою має сенсорні основи: виділення мови як особливого подразника, розрізнення інтонації слів, звуків забезпечується слуховим і кінестетичним сприйманням. Дякуючи мисленню і мові сприймання стає «думаючим», набуває характеру спостереження.

Оволодіння мовою у деяких народів і національностей напряму впливає на формування звуковисотного слуху (сприйняття висоти звуку). Дослідження виявили велику недорозвиненість цієї здібності у 1/3 обстежуваних росіян, вони ж виявилися дуже немузикальними. В’єтнамці ж за показниками розвитку звуковисотного слуху значно випередили групу обстежуваних росіян. А за деякими тестами вони виявили 100% музикальність. Справа в тім, що російська мова, як і українська, відноситься до «тембрової», а в’єтнамська – до «тональної», тобто у в’єтнамській мові висота звуку має смислове навантаження, а в російській мові фонеми розрізняються лише за своїм тембром. Як наслідок всі в’єтнамці, оволодіваючи в ранньому дитинстві рідною мовою, одночасно розвивають свій музичний слух, чого не відбувається з російськими чи українськими дітьми.

Узагальнення та усвідомлення знань прискорюють процес розпізнавання. Накопичення нових чуттєвих даних сприяє включенню цих даних в раніше накопичені системи.

Багатство і різноманітність чуттєвих вражень людини є необхідною умовою її емоційного стану, оптимальної діяльності кори головного мозку. Обмаль вражень провокує негативний емоційний стан. Тривале ж недостатнє отримання сенсорних вражень про оточуючий світ призводить до розвитку сенсорної депривації.

Депривація – позбавлення або обмеження можливостей задовольняти життєво необхідні потреби людини.

Прикладом сенсорної депривації та її негативного впливу на психіку людини є опис переддипломного екзамену, який складав курсант школи космоновігаторів пілот Піркс із розповіді письменника-фантаста С.Лема «Умовний рефлекс».

Отже, дуже важливо формувати у дитини вміння користуватися системами аналізаторів, забезпечуючи живий зв’язок з оточуючим світом, активність кори головного мозку, позитивний емоційний стан. Ці уміння окреслюють проблематику сенсорного виховання.

Сенсорне виховання – це система педагогічних впливів на дитину, спрямованих на формування способів чуттєвого пізнання та вдосконалення відчуттів і сприймань. Сенсорне виховання є основою розумового, естетичного, фізичного, трудового виховання дитини.

У психолого-педагогічній науці існують дві проблеми щодо сенсорного виховання: 1) що у сприйманні є «вивченим», набутим в результаті досвіду; 2) як відбувається це вивчення.

Означені проблеми в галузі сенсорного виховання досліджувалися педагогами і психологами різних епох, і по-різному. Вперше основи сенсорного виховання дітей розроблялися Ф.Фребелем, М.Монтесорі, О.Декролі, Є.Тихеєвою та іншими. Над розробкою принципів, методів, змісту нової системи сенсорного виховання працювали: педагоги – О.П.Усова, Н,П.Сакуліна, Н.О.Ветлугіна, Г.М.Леушина; психологи – Л.С.Виготський, Б.Г.Ананьєв, О.М.Леонтьєв, Л.А.Венгер та інші.