4. Види іграшок

Багатоманітність іграшок за змістом, оформленням, призначенням, матеріалами, з яких вони виготовлені викликала потребу в різних класифікаціях.

Ураховуючи взаємозв’язок технологічної готовності іграшки та її вплив на виховання і розвиток дитини, А.С.Макренко об’єднав усі іграшки у три групи:

- готові іграшки (ляльки, машини, меблі тощо), які ознайомлюють дитину з предметами навколишнього світу, розвивають уяву;

- напівготові іграшки (розрізні картинки, кубики, конструктори, розбірні моделі), що сприяють розвитку логічного мислення, дисциплінують його;

- іграшки-матеріали (пісок, глина, шматки дерева, картон, папір), використання яких забезпечує творчу діяльність дитини.

Усі три види іграшок доцільно комбінувати, використовуючи в помірній кількості.

Детальнішу класифікацію іграшок, яка ґрунтується на використанні їх в різних видах ігор, запропонувала російський педагог Євгенія Фльоріна. Відповідно до неї усі іграшки можна поділити на такі види:

1) сюжетні, або іграшки-образи (люди, тварини, меблі, транспорт тощо). Вони використовуються у сюжетно-рольових іграх, сприяють розширенню й уточненню уявлень дітей, набуттю ними соціального досвіду. Чільне місце в цій групі посідає лялька. Ставлення до ляльки різних учених у різні часи було неоднозначним. Так, прихильники ідей Марії Монтессорі вважали, що лялька розвиває манірність у дівчаток, кокетство, легковажність. Але є думка й про те, що ігри з лялькою (в дочки – матері) розвивають материнський інстинкт дівчаток. Однак ці ідеї мають гіпотетичний характер, а безсумнівним на сьогодні є те, що лялька – це чудовий партнер у грі, підказка сюжету, засіб пізнання світу людських стосунків.

Транспортні іграшки пробуджують інтерес до техніки, привчають до неї з дитинства. Ці іграшки різняться за розміром, функціями і призначенням у сюжетно-рольовій грі. Для молодшого дошкільника транспортна іграшка – це спонукання до активних дій з нею – йому цікавіше возити машинку за мотузку, аніж дивитися як вона заведена рухається сама. Старші дошкільники висувають вищі вимоги до транспортних іграшок, для них важлива не тільки зовнішня схожість і спосіб пересування, але й дрібніші деталі – мотор і руль у машини. Їх приваблюють більше механізми заводних іграшок;

2) моторно-спортивні і тренувальні іграшки (м’яч, обручі, кеглі, скакалки, серсо, білобоке, бірюльки, пірамідки, мозаїка). Вони розвивають спритність, окомір, координацію ока і руки, слух, зосередженість, винахідливість увагу, підвищують моторну активність дитини. Їх використання вимагає урахування вікових особливостей вихованців;

3) творчо-трудові іграшки (напівфабрикати, з яких дитина створює образ і потім грається). До них належать різноманітні будівельні матеріали, конструктори, розбірні моделі, набори дощечок, коліс, фанери. Конструктивні матеріали, у свою чергу, поділяються на: великий будівельний матеріал для будівництва на підлозі; настільний будівельний матеріал тих же форм, але менших розмірів; конструктор, що являє собою ускладнений будівельний матеріал, окремі частини, що скріплюються (частини будинку, автомобіля тощо). Великий і настільний будівельний матеріал використовується в усіх вікових групах, а конструктори тільки в старших. Особливість використання цих іграшок полягає у необхідності дитини перед початком гри звести споруду, сконструювати літак, машину, а потім ними гратися. Це розвиває конструктивні здібності, сприяє трудовому вихованню;

4) технічні іграшки. Вони ознайомлюють дитину з технікою, формують уявлення про неї, розвивають творчість, винахідливість. Їм властиві умовність, відтворення загальних функцій машин і механізмів, здатність імітувати у грі основні функції предмета. Технічні іграшки можуть бути сюжетними (підіймальний кран, транспортер тощо); такими, що демонструють дію фізичних законів, процеси (іграшкові фотоапарати, калейдоскопи, моделі літаків тощо), що передбачають дитяче конструювання і технічне винахідництво (конструктори, будівельні матеріали, напівфабрикати);

5) веселі іграшки або іграшки-забавлянки. Вони ґрунтуються на принципі несподіваності і призначені для забави, розваги, відволікання і забезпечення дитини позитивними емоціями. Вони радують незвичними рухами або звуками: порося, що танцює, качка, що крякає, клоун, що перевертається на драбинці, черепаха, що плаває у воді. До них належить багато народних іграшок. Їх образ закінчений і незмінний, тому ці іграшки не можна використовувати у будь-якій грі;

6) настільно-друковані ігри. Їхнє призначення вирішення різноманітних дидактичних завдань – розвиток кмітливості, винахідливості, уваги, швидкого орієнтування у формі, кольорі, розмірі, логічного мислення. До них належать парні картинки, лото, головоломки, пазли, шашки, шахи, ігри-подорожі.

Батьківщина пазлів – Англія, рік народження – 1763. Автор англійський гравер Д.Спілсбарі, який виготовив із червоного дерева географічну карту, розрізану по кордонах країн. Карта використовувалася як дидактичний посібник у школі. Перші пазли були досить дорогі (ручна праця, дорогі матеріали). У другій половині ХІХ ст. пазли з’являються в Європі і Америці. Їх починають робити із картону. Революційними відкриттям був винахід особливої техніки пазлів, а саме: окремі елементи скріплювалися один з одним і створювали таким чином компактний малюнок, чим і відрізнялись від мозаїки. Поступово тематичний діапазон малюнків розширився.

7) музичні іграшки (барабан, ксилофон, пташки, що співають, брязкальця, цимбали та інші). Розважаючи дітей, вони одночасно розвивають музичний слух, слухове зосередження на предметі, увагу, естетичні смаки;

8) театральні і декоративні іграшки. До них відносяться персонажі тіньового і лялькового театрів, набори для ігор-драматизацій, іграшкові прикраси тощо. Ці іграшки призначені здебільшого для дітей старшого дошкільного віку, збагачують художнє сприймання, розвивають акторські здібності і творчість у театральних іграх.

Особливим видом іграшок є військова іграшка. Про її вплив на розвиток особистості дошкільника ми вже говорили вище.

У процесі розвитку ігрової індустрії сьогодні створено нові іграшки –електронні з програмованими принципами дії, комп’ютерно-ігрові комплекси, віртуальні іграшки. Їх вплив на психіку дитини, виховний ефект, педагогічні, гігієнічні умови використання у вихованні і навчанні дошкільнят неоднозначні і мало досліджені.

Окрім цього іграшки класифікують за:

- станом готовності (готові, збірно-розбірні, заготовки і напівфабрикати для іграшок-саморобок, набори різних матеріалів для створення іграшок-саморобок);

- видом сировини (дерев’яні, пластмасові, металічні, з тканини, гумові, з паперу і картону, з кераміки, порцеляни і фаянсу, з дерев’яних матеріалів, пап’є-маше, з нових синтетичних матеріалів);

- розміром (дрібні – від 3 до 10 см, середні – від 10 до 50 см, великогабаритні – відповідно до росту дитини в різні вікові періоди);

- функціональними властивостями (прості, без рухливих деталей, з рухливими деталями, механічні, у т.ч. із заводними та інерційними механізмами); гідравлічні; пневматичні; магнітні; електрифіковані, зокрема електротехнічні, електромеханічні, радіофіковані, на електронній елементній основі; електронні (на комп’ютерній основі); набори іграшок або деталей, пов’язаних між собою за призначенням або функціональною ознакою; ігрові комплекти, поєднані спільною темою;

- художньо-образним вирішенням (реалістичні, умовно-конструктивні).